Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №125/654/21 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 12 травня 2026 р.

Справа: №125/654/21

Суддя: Рибчинський В. П.

Справа № 125/654/21

Провадження № 22-ц/801/715/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокуСправа № 125/654/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О., представника АТ КБ «Приватбанк» Роя В.Л., Пономаренка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів фінансових послуг за договором споживчого кредиту,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.06.2007 ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір № VICWG200001444, відповідно до якого банк надав відповідачеві кредит у розмірі 7000 доларів США на термін до 12.06.2027, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та у порядку, що встановлені кредитним договором. Погашення заборгованості мало здійснюватися щомісяця у період сплати, відповідач повинен був надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат відповідно до умов кредитного договору. Банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, видав відповідачу кредит у розмірі 7000 доларів США. Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконував, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. Відтак, станом на 08.04.2021 утворилася заборгованість у сумі 6 827,55 доларів США, з яких: 4 245,65 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 2 551,78 доларів США – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 30,12 доларів США – заборгованість за комісією за користування кредитом. 14.06.2007 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, був укладений договір поруки. На підставі наведеного, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 6 827,55 доларів США, що за курсом 27,89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.04.2021 складає 190 420,37 грн станом на 08.04.2021 за кредитним договором № VICWG200001444 від 14.06.2007.

26.10.2021 відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали зустрічний позов до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів фінансових послуг за договором споживчого кредиту. Свої вимоги обґрунтували тим, що 12.04.2021 АТ КБ «Приватбанк» подав до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позов про стягнення заборгованості, у позовній заяві зазначається, що позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України достроково вимагає повернення всієї суми кредиту. Згідно з п. 2.3.3 кредитного договору № VICWG200001444 від 14.06.2007 року банку надано право на власний розсуд змінити умови договору – зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту. Отже, подавши 12.04.2021 до суду позов про дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання зобов`язання з 12.06.2027 на 21.04.2021 і з цього часу кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення відсотків, штрафів тощо за кредитним договором. У позовній заяві банк вказує заборгованість у розмірі 6827,55 доларів США. У той же час, із наданої банком виписки вбачається, що заборгованість станом на 12.10.2021 складає 7162,48 доларів США. Отже, банк, після 12.04.2021 незаконно нараховував додаткову заборгованість за кредитним договором. Із наданого банком розрахунку заборгованості та виписки вбачається, що банк із платежів позичальника списував щомісячно комісійну винагороду - 14 доларів США. Позивачі за зустрічним позовом вказують, що законодавством (у редакції від 14.06.2007) чітко передбачено можливість одержання кредитодавцем виключно процентів, будь-які додаткові винагороди є незаконними. За умовами п. 7.1 кредитного договору, окрім процентів за користування кредитом (0,1% на місяць від суми залишку заборгованості за кредитом), передбачено сплату позичальником винагороди щомісяця у період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту (у даному випадку це 14 доларів США щомісячно). Умови сплати позичальником винагороди щомісячно у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, згідно з п. 7.1 кредитного договору (не передбаченої законодавством) винагорода, на думку позивачів за зустрічним позовом, є незаконною і несправедливою.

Для всебічного та об`єктивного розгляду цивільної справи № 125/654/21 ОСОБА_1 замовив проведення незалежної економічної експертизи судовим експертом. Згідно з висновком судового експерта Величко Ю.Г. № 3156 від 22.10.2021, у результаті проведених арифметичних розрахунків, за умови нарахування щомісячної комісійної винагороди, визначеної п. 7.1 кредитного договору № VICWG200001444 від 14.06.2007, виходячи з розмірів погашення заборгованості (у т.ч. за кредитом, відсотками, комісіями), наведених у виписці за рахунком № НОМЕР_1 за період з 14.06.2007 по 26.08.2016, виписці АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № VICWG200001444 від 14.06.2007, встановлено, що розмір заборгованості за кредитним договором станом на 12.04.2021 становить 3832,98 доларів США, з яких: 2189,70 доларів США – залишок заборгованості за основним боргом; 1643,28 доларів США – залишок заборгованості за відсотками. 22.10.2021 ОСОБА_1 здійснив погашення заборгованості за кредитним договором № VICWG200001444 від 14.06.2007 у повному обсязі, було внесено на рахунок АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у сумі 3832,98 доларів США.

У зустрічній позовній заяві просили визнати кредитний договір №VICWG20001444 від 14.06.2007 таким, що втратив свою дію 12.04.2021, визнати незаконним нарахування після 12.04.2021 додаткової заборгованості за кредитним договором №VICWG20001444 від 14.06.2007, визнати недійсним із 14.06.2007 положення п. 7.1 кредитного договору № VICWG20001444 від 14.06.2007 щодо сплати позичальником винагороди щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту (14,00 дол. США щомісячно), визнати погашення ОСОБА_1 у повному обсязі заборгованості за кредитним договором № VICWG20001444 від 14.06.2007, зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» списати у повному обсязі нараховану ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № VICWG20001444 від 14.06.2007, стягнути АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 15 780 грн.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 20 червня 2025 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

У зустрічному позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів фінансових послуг за договором споживчого кредиту – відмовлено.

Судові витрати позивача за первісним позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишено за ним.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 залишено за ним.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник АТ КБ «Приватбанк» – адвокат Рой В.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 5 970,45 доларів США, яка складається з: 1188,45 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 3 855,04 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 926,96 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 червня 2025 року в частині мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову змінити. Відмовити в задоволенні зустрічного позову у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю.

Стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «Приватбанк» понесені витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував норми щодо нікчемності правочину, оскільки в даному випадку пункт договору, який суд першої інстанції визнав нікчемним є оспорюваними, а саме якщо сторона вважала, що правочин не відповідає вимогам закону, то вона повинна була доводити його недійсність.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 14.06.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № VICWG2000014444, згідно з умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 14.06.2007 по 12.06.2027, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 7000 доларів США на наступні цілі: купівля нерухомості 7 000 доларів США, шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 та зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з 16 по 21 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується у момент надання кредиту) здійснюється у наступному порядку: щомісяця у період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 91,89 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди.

Кредитний договір забезпечений договором поруки, що укладений 14.06.2007 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 . Відповідно до п. 2, 4 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до даних копії заяви на видачу готівки № 1 від 14.06.2007, відповідачу ОСОБА_1 ВФ КБ «ПриватБанк» видала кредитні кошти у розмірі 7000 доларів США.

На підтвердження суми заборгованості за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 станом на 12.04.2021 позивачем за первісним позовом до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості, згідно з яким: 4 245,65 USD – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 107,08 USD – у т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом; 2551,78 USD – загальний залишок заборгованості за процентами; 2519,98 USD – у т.ч. залишок заборгованості за простроченими процентами; 30,12 USD – заборгованість за комісією; 30,12 USD - у т.ч. заборгованість за простроченою комісією; 0 USD – погашено пені у т.ч. списано; 5 353,67 USD – загальна сума нарахованої пені; 6 827,55 USD – всього заборгованості за кредитом.

19.10.2021 відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» із заявою про проведення економічної експертизи.

Відповідно до даних висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи № 3156 від 22.10.2021, у результаті проведених арифметичних розрахунків, за умови вирахування щомісячної комісійної винагороди, визначеної п. 7.1 кредитного договору № VICWG2000014444 від 14.06.2007, виходячи з розмірів погашення заборгованості (у т.ч. за кредитом, відсотками, комісіями), наведених у виписці за рахунком № НОМЕР_1 за період з 14.06.2007 по 26.08.2016, виписці ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 за період з 14.06.2007 по 12.10.2021 та умов кредитного договору № VICWG2000014444 від 14.06.2007, встановлено, що розмір заборгованості за кредитним договором станом на 12.04.2021 становить 3 832,98 доларів США, з яких (докладно див. дослідну частину та Додаток № 1 експертизи): 2 189,70 доларів США – залишок заборгованості за основним боргом; 1 643,28 доларів США – залишок заборгованості за відсотками.

Згідно з даними копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № RС_H124685SMNOLT6TSRHB10 від 22.10.2021, ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 сплатив 3 832,98 доларів США (еквівалент у гривнях 100430,21).

29.01.2024 відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» з заявою про надання роз`яснень за результатами проведеної економічної експертизи.

У відповіді на заяву про надання роз`яснень за результатами проведеної економічної експертизи вих. № 9410 від 02.02.2024 експерт роз`яснив:

1) Щодо врахування платежів за 20.09.2010 у сумі 1113,74 дол. США та 23.08.2013 у сумі 50,67 дол. США:

- зарахування коштів (платежі) на рахунок № НОМЕР_1 здійснені шляхом внесення коштів через каси Банку, переказу з карткового рахунку Позичальника (через транзитний 2924) та з рахунку, за яким проводяться операції клієнтів Банку з купівлі-продажу іноземної валюти (2900), тобто сплачені Позичальником;

- усі кошти, що сплачені (внесені) на рахунок № НОМЕР_1 , у дні зарахування розподілялися у повному обсязі на погашення заборгованості за кредитними договорами від 14.06.2007 № VICWG2000014444 та №VICWG100001444 на рахунки № НОМЕР_2 (основний борг), № НОМЕР_3 (проценти), № НОМЕР_4 (прострочені проценти), № 35788055318893 (комісія), № НОМЕР_5 (прострочена комісія), № НОМЕР_6 (комісія), № НОМЕР_7 (прострочена комісія), № 38005865500775 (пеня) та № 22333055300861 (основний борг), № 22372055300811 (прострочений основний борг), № 22389055300417 (проценти), № 22398055301399 (прострочені проценти), № 35788055318202 (комісія), № 35791055322519 (прострочена комісія), № НОМЕР_8 (комісія), № 38005865500775 (пеня);

- відомостями щодо руху коштів (виписці) за рахунком № НОМЕР_1 підтверджується 20.09.2010 перерозподіл (перезарахування) на підставі коригувальних проведень сплачених раніше Позичальником коштів у сумі 1103,18 дол. США, що були зараховані у дати платежів на рахунки обліку за кредитними договорами, та розподіл коштів на загальну суму 428,34 дол. США, внесених Позичальником через касу Банку 20.09.2010;

- загальний обсяг платежів (у т.ч. перерозподілених 23.08.2013 із попередніх платежів Позичальника), спрямованих 23.08.2013 на погашення заборгованості за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007, згідно з вищезазначеними документами, становить 50,67 дол. США;

- урахування експертом під час проведення розрахунку заборгованості за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 станом на 12.04.2021 платежів за 20.09.2010 у сумі 1113,74 дол. США та за 23.08.2013 у сумі 50,67 дол. США здійснено на підставі наданих на дослідження документів, зокрема відомостей щодо руху коштів (виписці) за рахунком № НОМЕР_1 , виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 та розрахунку заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 станом на 08.04.2021.

2) Щодо обсягів документів, які досліджувалися експертом - експертом під час складання Висновку експерта № 3156 від 22.10.2021 досліджувалися надані об`єкти дослідження у таких обсягах: кредитний договір № VICWG2000014444 від 14.06.2007 у обсязі 5 сторінок, розміщених на 2 аркушах паперу; розрахунок заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 станом на 08.04.2021 у обсязі 8 сторінок, розміщених на 3 аркушах паперу; позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.04.2021 у обсязі 5 сторінок, розміщених на 2 аркушах паперу.

На підтвердження суми заборгованості за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 станом на 12.04.2021 позивач за первісним позовом надав розрахунок заборгованості, згідно з яким: 5021,43 USD – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 882,86 USD – у т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом; 3 855,04 USD – загальний залишок заборгованості за процентами; 3 819,89 USD – у т.ч. залишок заборгованості за простроченими процентами; 926,96 USD – заборгованість за комісією; 926,96 USD - у т.ч. заборгованість за простроченою комісією; 0 USD – погашено пені у т.ч. списано; 5 353,67 USD – загальна сума нарахованої пені; 15 157,10 USD – всього заборгованості за кредитом.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції, урахувавши нікчемність п. 7.1 Кредитного договору № VICWG200001444 від 14.06.2007, висновок експерта, а також погашення заборгованості відповідачем у розмірі, що визначений висновком експерта, дійшов висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Щодо зустрічних позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що оскільки вимогою зустрічного позову є визнання недійсним пункту 7.1 Кредитного договору, а суд, ураховуючи правові висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що такий пункт договору є нікчемним, тому у зустрічному позові слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем за зустрічним позовом неналежного способу захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені Законом України "Про захист прав споживачів".

Так, відповідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

10.05.2007 Правління НБУ прийняло постанову, якою затвердило Правила № 168, що набрали чинності 05.06.2007. Згідно з пунктом 3.6 цих Правил банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду від 19.11.2025 року у справі № 185/9722/21 колегія суддів виснувала, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Верховним судом 03 листопада 2021 року була переглянута цивільна справа № 125/2090/15-ц у правовідносинах, які є взаємопов`язаними з тими, що розглядаються у цій справі, між тими самими сторонами, внаслідок чого ухвалена постанова про залишення касаційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк» без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 04.11.2020 року залишено без змін.

Так, касаційний суд встановив, що згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

За таких обставин Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про безпідставність нарахувань платежів по сплаті комісії за користування кредитом.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 у справі № 6-2071цс16 (спірні правовідносини аналогічні тим, що розглядаються у цій справі) послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Отже, враховуючи обов`язковість для врахування судом висновків Верховного Суду та їх застосування у подібних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо нікчемності положень кредитного договору від 14.06.2007 року № VICWG200001444 про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,0 % від суми у момент надання та щомісяця в період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту (пункт 7.1 кредитного договору), відсотків за дострокове погашення кредиту згідно пункту 3.11 даного договору (пункт 7.1 кредитного договору) та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2 даного договору (пункти 7.1, 6.2 кредитного договору).

Щодо посилань в апеляційній скарзі на неповноту та недостовірність висновку експерта, неприпустимості інших наданих експертом документів (відповідей, пояснень) слід зазначити наступне.

Так, відповідно до висновку експертного дослідження № 3156, складеного 22.10.2021 судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Величко Ю.Г., у результаті проведених арифметичних розрахунків, за умови вирахування щомісячної комісійної винагороди, визначеної п. 7.1 Кредитного договору № VICWG200001444 від 14.06.2007, виходячи з розмірів погашення заборгованості (у т.ч. за кредитом, відсотками, комісіями), наведених у виписці по рахунку № НОМЕР_1 за період з 14.06.2007 по 26.08.2016, виписці ПАТ КБ «ПриватБанк» по Кредитному договору № VICWG200001444 від 14.06.2007 за період з 14.06.2007 по 12.10.2021 та умов Кредитного договору № VICWG200001444 від 14.06.2007, встановлено, що розмір заборгованості за кредитним договором станом на 12.04.2021 становить 3 832,98 дол. США, з яких: 2189,70 дол. США – залишок заборгованості за основним боргом; 1643,28 дол. США – залишок заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз`яснення щодо даного ним висновку.

Згідно з п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року експерт має право надавати письмові відповіді на питання, поставлені йому під час надання роз`яснень.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що надані експертом письмові роз`яснення з питань, що виникли під час дослідження висновку експерта, самі по собі не є доказом у справі, доказом є безпосередньо висновок експерта щодо якого і надавались такі роз`яснення, тобто експерт надав пояснення щодо механізму проведення ним економічного дослідження в частині врахування положень п. 4.1 кредитного договору.

Підстав вважати, що вказаний висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом у апеляційного суду немає.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував висновок судово-економічної експертизи, оскільки усі надані банком розрахунки заборгованості за кредитним договором складені без урахування положень про нікчемність окремих пунктів спірного кредитного договору.

Так, експертом під час дослідження було встановлено, що фактичний залишок заборгованості за кредитом є меншим за плановий, у зв`язку з чим заборгованість не є простроченою, а отже підстави для застосування підвищеної процентної ставки та нарахування пені у банку були відсутні, а наявність заборгованості, визначеної за результатами проведення судово-економічної експертизи, свідчить лише про продовження дії кредитних зобов`язань відповідачів перед банком, оскільки строк дії кредитного договору закінчується лише 12.06.2027 року.

Разом з тим, після зміни АТ КБ «Приватбанк» строку виконання зобов`язання за договором (звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості) та отримання висновку експерта Пономаренко О.О. на погашення заборгованості за кредитним договором № VICWG2000014444 від 14.06.2007 сплатив 3 832,98 доларів США (еквівалент у гривнях 100 430,21), що підтверджується копією квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № RС_H124685SMNOLT6TSRHB10 від 22.10.2021.

Крім того, безпідставними є доводи апелянта щодо зарахування експертом в погашення заборгованості платежів, які нібито були сплачені за іншим кредитним договором, оскільки як вбачається з банківських виписок, відповідні суми були зараховані внаслідок коригувальних операцій, перерозподілу та перезаліку раніше сплачених позичальником коштів, що власне і було враховано експертом.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині зміни мотивів відмови в задоволені зустрічного позову, оскільки вони є аналогічними тим, що були наведені у запереченнях на зустрічну позовну заяву, поданих до суду першої інстанції та відповідно їм було надана належна відповідь та оцінка місцевим судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 травня 2026 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua