Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №587/5655/25 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/5655/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А., за участі захисників Устименка Д.І., Грачова А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 4 (м.Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця, посвідчення водія НОМЕР_1 , раніше не судимого,

за ст. 130 ч.1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №783335 від 1 грудня 2025 року вбачається, що 1 грудня 2025 року о 10 годині 54 хвилини ОСОБА_1 , рухаючись по автодорозі О-191514 с. Степанівка - с. Терешківка 5 км, керував автомобілем ВАЗ 2105 реєстраційний номер НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд за згодою водія проводився за допомогою приладу- алкотестер Драгер 6820, проба позитивна 0, 51 проміле. Після цього водій виявив бажання пройти огляд в медичному закладі КНП СОР ОКМЦСНЗ, але прибувши до закладу відмовився від проходження огляду, погодившись з результатом тесту. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оспорюючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, сторона захисту, зокрема, вважала, що працівники поліції фактично спровокували ОСОБА_1 відмовитися від огляду в закладі охорони здоров`я.

Заслухавши пояснення захисників Устименка Д.І. та ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, а також надані суду відеозаписи правопорушення, суд вважає, що позиція захисту є обґрунтованою і провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Диспозицією статті 130 КпАП України передбачено, що відповідальність за ст. 130 КпАП України настає за 1)керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП), а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП). При цьому правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність (ст. 9 КУпАП), а на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність для особи, яка керує т/з, настає, крім іншого, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, що кореспондується з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого у свою чергу закріплена у ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 3 розділу I цієї Інструкції, така особа підлягає огляду на відповідний стан сп`яніння.

Направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ (ч. 6 ст. 266 КУпАП), а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують напряму дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує транспортними засобами) від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», оскільки лише ці нормативно-правові та підзаконні нормативно-правові акти регламентують процедуру фіксації відмови водія (особи, яка керує транспортними засобами) від проведення огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я.

Так, відповідно п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (із послідуючими змінами), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Аналогічну вимогу містить і п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в МЮУ 10.11.2015 № 1408/27853 (із послідуючими змінами).

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що у ОСОБА_1 були наявні будь-які ознаки алкогольного сп`яніння, перелік яких наведений Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858).

Крім того, досліджений судом відеозапис події не дає підстав однозначно, поза розумним сумнівом, стверджувати, що під час керування транспортним засобом у ОСОБА_1 візуально були наявні ознаки алкогольного сп`яніння. Висновок про перебування особи у стані сп`яніння слід робити у сукупності з іншими ознаками, зокрема, з врахуванням інших складових – координація рухів, реакція зіниць очей на світло, мова з порушенням артикуляції, тремтіння пальців рук тощо. Разом з тим, з протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису події вбачається, що поліцейським не застосовані будь-які засоби для об`єктивного виявлення стану алкогольного сп`яніння, наявність ознак алкогольного сп`яніння в протоколі не відображена; відеозапис також не дає підстав для висновку про те, що у ОСОБА_1 малися будь-які ознаки алкогольного сп`яніння, а тому й підстав, згідно Інструкції 09.11.2015 № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.

Разом з тим, на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 погодився, очевидно, будучи впевненим у негативних результатах такого огляду.

У ході розгляду справи судом був досліджений оптичний диск з відеозаписами з відеореєстратора в автомобілі поліцейських, нагрудної бодікамери працівника поліції, з якого вбачається, що на пропозицію пройти обстеження в медичному закладі або на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не відмовляється. Після проведення огляд за згодою водія за допомогою приладу - алкотестер Драгер 6820, проба виявилася позитивною і склала 0, 51 проміле. ОСОБА_1 не погодився я з результатами застосування приладу - алкотестер Драгер 6820 та виявив бажання проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я.

Оспорюючи винуватість ОСОБА_1 , сторона захисту стверджувала, що в даному випадку мала місце провокація, що виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , з чим погоджується і суд.

З відеозапису правопорушення вбачається, що після не згоди ОСОБА_1 з результатами газоаналізатора, що зафіксовано відеозаписом (VID251201-105535F-000974-000000-0018, 11:00:17 година) він виявив бажання проїхати до медичного закладу 11:00:56 година. Сторона захисту наводить діалоги між поліцейським (ПП) водієм (К) та лікарем (Л):

ПП: Щас составім єщє по ходу протокол на Вас і поїдемо єщо в медичний заклад. Дивіться згідно з результатами огляду, прилад, під час приладу тест №592 тест клав 0,5 проміле, ствержує те, що Ви перебуваєте в стані алкогольного сп ’яніння, відносно Вас буде складений адмінпротокол за ст. 130 КУпАП, якщо не згодні то ми їдемо у медзаклад.

11:02:41 година, один поліцейський каже іншому:

ПП: Чуєш, но тут протокол уже надо составлять.

11:08:12 година

ПП: Я от Вас слишу запах, ви проиїлі огляд мені достаточно, шо талі показав прилад.

11:10:56 година

ПП: ОСОБА_4 водітель остановілі за тєхнєісправность, під час спілкування виявлено ознаки, пройшов огляд є результат, склали протокол, протокол будет составлен в любом случае, єсть положительная продувка будет складено адмінпротокол, якщо людина ще хоче пройти огляд у медичному закладі, як додатковий, там такий самий прилад, тільки там потрібно ще здавати біосередовище для більш глубокого аналіза. Всьо. Потім буде акт, ми його забіраєм і з цим актом вже на суд.

11:50:46 година

К: Чи вже не будемо проходити?

ПП: Ніколаєвіч, ну акак? Смотрітє ето Ваше право, ето просто Ваш час. Ніколаіч я Вам пояснив, у нас є інструкція яка прописує процедуру проходження огляду за допомогою приладу розумієте? Ви пройшли огляд у випадку якщо є позитивний результат, то шо превищує 0,2 проміле ми в любому випадку складаємо адмінпротокол, якщо ще додатково, по різним причинам вважаєте, що є необхідність проходити огляд ми можемо пройти, якщо немає то ми так і зазначєм у протоколі.

11:52:12 година

ПП: Дивіться у чому справа, приїхали до Вас, зупинили ОСОБА_5 на місці пройшов огляд та 0,51 проміле він надув, но він каже я хотів би ще пройти огляд в медичному закладі. Но я пояснив, що є позитивна проба ми зобов`язані скласти адмінпротокол, якщо він ще для себе хоче пройти огляд прийшли до Вас. Ви скажіть лікарю, будете проходити?

К: Ну ето показало знач показало.

Л: Ще не було ні одного випадку щоб у поліцейських показало а у нас не показало. Драгер однаковий шо там що тут.

П: Тобто немає необхідності у проходженні огляду, так?

Л: Так.

Наведений діалог відповідає дослідженому судом видеозапису, на якому зазначений діалог зафіксований.

Після прибуття до медичного закладу ОСОБА_1 відмовився від подальшому проходження огляду на стан сп`яніння.

Аналізуючи відеодокази, а саме діалоги учасників події, зокрема поліцейського та лікаря в присутності ОСОБА_1 , суд погоджується з позицією сторони захисту, зокрема, про те, що під час транзиту до медичного закладу слова поліцейського свідчать про заздалегідь сформоване рішення. Це нівелює саму суть медичного огляду як об`єктивного інструменту перевірки. Слушними є зауваження про те, що поліція діяла не з метою встановлення істини, а з метою штучного створення доказів винуватості. Створюючи умов для відмови (психологічний тиск) водія від проходження огляду, переконуючи водія у «марності» поїздки до лікаря, поліцейські фактично схиляли ОСОБА_1 до відмови від подальших процесуальних дій. Відмова, отримана під впливом тверджень представників влади про її «безперспективність», не може вважатися добровільною та усвідомленою. Це є порушенням права на належну правову процедуру (due process). Психологічний тиск у формі тверджень про «визначену наперед винуватість» є формою обмеження права особи на захист. Якщо поліцейський вже «виніс вирок» до завершення огляду, особа позбавляється стимулу використовувати законні засоби захисту (зокрема, проходити огляд у лікаря).

Практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) також йде по тому шляху, що докази, отримані всупереч волі особи, із застосуванням тиску або методів, що порушують гідність, можуть бути визнані недопустимими (Справа «Jalloh проти Німеччини» (Jalloh v. Germany). Хоча зазначена справа стосувалася фізичного втручання, принцип «неможливості використання доказів, отриманих з порушенням процедури» є аналогічним. У справі «Олейніков проти Росії» суд наголосив на важливості дотримання «процесуальної чистоти». Якщо поведінка поліції була спрямована на те, щоб заплутати особу або змусити її діяти проти власних інтересів через дезінформацію (що огляд нічого не дасть), це порушує право на справедливий розгляд.

Висловлювання працівників поліції про те, що процедура огляду в лікаря «нічого не вирішить» та «протокол все одно буде складено», є прямим психологічним тиском та проявом упередженості. Такі дії демотивували водія та були спрямовані на провокацію відмови від огляду. Оскільки поліцейські діяли як зацікавлені особи, а не як неупереджені представники держави, всі зібрані ними докази (зокрема, протокол про адміністративне правопорушення) є плодами протиправної поведінки самих працівників поліції та не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Слід також відзначити і неправомірну поведінку лікаря-нарколога, який мав проводити огляд на стан алкогольного сп`яніння та яким було грубо порушено вимоги ст.ст.130 ч. І, 266 КУпАП, а також положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року. В даних нормативно-правових актах не зазначено що, медичний працівник під час огляду на стан сп`яніння водія може користуватися тими ж технічними засобами, що й працівник поліції на місці зупинки транспортного засобу, тобто приладом (Драгер), фактично стверджуючи, що огляд на стан сп`яніння, який проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу нічим не відрізняється від огляду в умовах медичного закладу.

У відповідності з усталеною практикою судів України висновок про перебування особи в стані сп`яніння має бути підтверджений виключно належними та допустимими доказами. Результат приладу, який оспорювався водієм, не може бути підставою для визнання особи винною за «керування у стані сп`яніння». (Аналогічна позиція була висловлена і в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 164/504/16-п).

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі від 26.02.2019 № 1-р/2019).

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому основні вимоги щодо справедливого розгляду справи, визначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від легких до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу, серед інших, є запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, а оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, тому провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1 , ч. 1 ст. 130 , ст. 266, ст.ст. 247, 268. 271,278. 279, 280 КУпАП України, ст. 6 Конвенції про права людини, ст. 8, 62 Конституції України, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, суд

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.А. Степаненко