Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №398/6267/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

14 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/6267/25

провадження № 22-ц/4809/694/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 рокуу складі судді Сердюк Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі по тексту – ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101590744 на суму 7000 гривень у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

30.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу №09Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу №09Т від 30.09.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 30800 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у сумі 30800 грн, з яких 7000 грн. - заборгованість по кредиту, 23100 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, 700 грн - комісія, яку позивач просить стягнути.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами у справі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 16.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101590744.

За умовами договору позивач надав позичальнику грошові кошти у сумі 7000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором №101590744. Кредитні кошти надано строком на 30 днів, дата надання - 16.06.2021, дата повернення кредиту – 16.07.2021, денна процентна ставка за користування позикою становить 1%, яка застосовується в межах строку кредитування.

30.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу №09Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу №09Т від 30.09.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 30800 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у сумі 30800 грн, з яких 7000 грн - заборгованість по кредиту, 23100 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, 700 грн - комісія.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що позивач жодним чином не довів факту виникнення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем зобов`язальних правовідносин, тому не доведено право вимоги до відповідача.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, договір, у тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Письмовими доказами по справі підтверджується, що договір про споживчий кредит від 16 червня 2021 року №101590744 оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором V66748 16.06.2021 о 17:19 год (а.с.22-25).

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

30.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу №09Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу №09Т від 30.09.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 30800 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в сумі 30800 грн, з яких 7000 грн - заборгованість по кредиту, 23100 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, 700 грн - комісія.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що згідно з доданою до позовної заяви анкетою-заявою на кредит №101590744 , яка створена 06.16.2021 року на сайті tengo.ua, позичальнику ОСОБА_2 погоджено суму кредитування у розмірі 7000 грн на строк 30 днів (а.с.28).

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 7000 грн.

Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором у передбачений договором про споживчий кредит строк, матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, а ОСОБА_2 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит від 16 червня 2021 року №101590744 у розмірі 30800, 00 грн.

Згідно з п.1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відтак, підписавши договір про споживчий кредит від 16 червня 2021 року №101590744 , сторони досягли згоди щодо умов договору, зокрема, про нарахування відсотків, строк кредитування, який складає 30 днів, та комісії у розмірі 10% від суми кредиту.

Разом з тим, пунктами 1.3-1.4 договору передбачено, що кредит надається на 30 днів з 16.06.2021 по 16.07.2021 (а.с.22-25). Відповідно до п.1.5.2. проценти за користування кредитом нараховується за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Щодо можливості продовження строку (пролонгації) кредитування, то п.2.3.1.1. договору передбачає, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику. Для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (пільгові умови).

Пролонгація на стандартних (базових) умовах відбувається таким чином: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів (п.2.3.1.2. договору).

Проте’ із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не убачається та не надано належних доказів того, що відповідач вчинив дії, передбачені п.п.2.3.1.1-2.3.1.2 договору для можливості його пролонгації.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом слід задовольнити частково у межах строку кредитування, який складає 30 днів, у розмірі 2100 грн (7000 грн х 1% = 70 грн х 30 днів).

Тому позовні вимоги ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2021 року №101590744 є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню у розмірі 9800 грн, а саме 7000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2100 грн – заборгованості за відсотками, 700 грн – заборгованості за комісією.

При цьому слід зазначити, що самого факту укладання вказаного договору ОСОБА_1 не оспорено, а тому колегія суддів вважає доведеним, що позивач у повному обсязі виконав умови договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Твердження суду першої інстанції про відсутність права вимоги позивача до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу №09Т від 30.09.2021 року є помилковим, спростовується письмовими доказами по справі та сумнівів у колегії суддів не викликає.

Враховуючи викладене вище рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» суми заборгованості за договором про споживчий кредит від 16 червня 2021 року №101590744 у розмірі 9800, 00 грн.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позовні вимоги було задоволено частково на 31,81% з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання позовної заяви у розмірі 770,56 грн та за подання апеляційної скарги по справі у розмірі 1155,84 грн, а всього 1926,4 грн.

Крім того, враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 1600 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746 адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ) заборгованість за договором про споживчий кредит від 16 червня 2021 року №101590744 у розмірі 9800, 00 (дев`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746 адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ) 1926 (одна тисяча дев`ятсот двадцять шість) грн 40 коп судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути із ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746 адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко