Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №345/3673/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/3673/25

Провадження № 22-ц/4808/121/26

Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Баркова В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Раврика І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Кулаєць Б.О. в м. Калуш, у справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Міністерство оборони України, П`ята окрема штурмова Київська бригада, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви

У липні 2025 року заявниця звернулася із заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 2017 року по 2024 рік.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона познайомилася з ОСОБА_4 у 2017 році в селі Сівка-Войнилівська у будинку її матері, куди він зайшов до її брата. Фактично відразу після знайомства вони почали зустрічатися і вже незабаром поїхали разом у місто Іллічівськ Одеської області, а приблизно через місяць переїхали і почали орендували квартиру у місті Овідіополь Одеської області. Вони почали разом проживати та перебувати у фактичних шлюбних відносинах, вести спільне домашнє господарство, спільно нести витрати на придбання продуктів харчування, а також поступово облаштовували їхнє житло шляхом проведення косметичного ремонту, купувати вживану побутову техніку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син. Від самого народження дитини та по день смерті його батька і її цивільного чоловіка, вони проживали разом однією сім?єю, вели спільне господарство, разом виховували дитину, утримували її. ОСОБА_5 виконував усі обов?язки батька дитини, передбачені сімейним законодавством. 13 травня 2024 року ОСОБА_4 був мобілізований до Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув, захищаючи Батьківщину від загарбників.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 27.01.2025 у справі № 345/6890/24 (з урахуванням ухвал про виправлення описки) зобов?язано Калуський відділ ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести зміни до актового запису про народження №524 від 25.09.2020р., складеного Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вказавши: прізвище дитини " ОСОБА_6 ", прізвище батька " ОСОБА_6 ".

Встановлення факту має для неї юридичне значення, тобто від нього залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, що вбачається з норм ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», які дозволять їй реалізувати права, передбачені цим законом, як близькому родичу та члену сім?ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у тому числі право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); право на отримання достовірної інформації про хід та результати проведення розшуку безвісти зниклого чоловіка у порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України; право на отримання інформації про хід та результати розшуку у порядку, встановленому цим Законом; право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України. Вона не має іншої можливості встановити та довести факт, що має для неї юридичне значення, адже чоловік, з яким вона проживала однією сім`єю без шлюбу, загинув і довести такий факт у позасудовому порядку неможливо.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, П`ята окрема штурмова Київська бригада, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що заявниця не підтвердила належними та допустимими доказами факт спільного проживання з ОСОБА_4 , наявність у них спільного побуту та виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, протягом спірного періоду, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю слід відмовити на недоведеністю.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

На вказане рішення суду заявниця ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим.

Зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги її клопотання у заяві про огляд матеріалів справи №345/6890/24 за її заявою про встановлення факту батьківства, за результатами розгляду якої рішенням суду встановлено факт батьківства померлого (загиблого) ОСОБА_4 , встановлено обставини, які мають преюдиційне значення. Також не було проаналізовано рішення суду у вищезазначеній справі, та не оглянуто матеріали вказаної справи.

Водночас, під час розгляду вказаної справи судом були встановленні такі обставини: «У відповідності до свідоцтва про хрещення встановлено, що таїнство хрещення та миропомазання над ОСОБА_8 було здійснено у Свято-Миколаївському соборі пгт. Овідіополя Одеської області о. ОСОБА_9 , де зазначено, що прізвище дитини ОСОБА_10 як ОСОБА_6 , а по батькові ОСОБА_11 , про що у церковній книзі здійснений запис за № 81 від 15 листопада 2020 року та вказано дані хресних батьків (a.c.24)». Отже, судом встановлено, що батьки дитини ОСОБА_10 - ОСОБА_18 та ОСОБА_13 разом прийшли до Свято-Миколаївського собору пгт. Овідіополя, Одеської області, де разом із хрещеними батьками були присутні на проведенні зазначеного церковного обряду. Сумісне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ведення ними домашнього господарства у період з 17.05.2023 року по 04.07.2024 року встановлено судом, в тому числі на підставі довідки Овідіопольського закладу дошкільної освіти, ясла-садок комбінованого типу від 11 грудня 2024 року за № 84, яка засвідчувала факт відвідування зазначеного закладу дитиною ОСОБА_8 з 17.05.2023 року по 04.07.2024 року та прийняття сумісної участі у вихованні дитини батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які разом відвідували батьківські збори, приводили до закладу дитину та інше (а.с. 22). На фотознімках, які долучені до заяви та досліджені в судовому засіданні, зафіксовано ОСОБА_4 разом зі ОСОБА_2 та сином ОСОБА_10 , у різні періоди їхнього життя (a.c. 14-21).

Апелянт просить апеляційний суд звернути особливу увагу на зазначення судом вислову «у різні періоди їхнього життя», яке апелянт хотів би розкрити значно ширше. Так на фото № 1 зображені разом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у період Нового року під ялинкою 2018 року. На фото № 2 зображені разом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вже у літній період 2018 року. Факт сумісного проживання у період травень-липень 2020 року підтверджується фото № 4 де ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зображенні разом у період вагітності (перед пологами). Факт сумісного проживання у період серпень-жовтень 2020 року підтверджується фото № 6, де ОСОБА_4 зображений разом із немовлям, яке досягло віку два місяці. Факт сумісного проживання у серпні-жовтні 2020 року підтверджується фото № 7, де ОСОБА_4 зображений разом із немовлям, яке досягло віку 8 місяців та фотографією № 17, № 18, де вона та ОСОБА_4 у цей же період зображенні однією сім`єю. Факт сумісного проживання у серпні-жовтні 2020 року підтверджується фото № 8, де ОСОБА_4 зображений разом із немовлям, яке досягло віку 15 місяців. Факт сумісного проживання у вересні-жовтні 2021 року підтверджується фото № 9, де ОСОБА_4 зображений разом з ОСОБА_2 та їхнім сином ОСОБА_10 у віці приблизно 12-15 місяців під час проживання в орендованій квартирі. Факт сумісного проживання у вересні-жовтні 2020 року підтверджується фото № 11, де ОСОБА_4 зображений разом ОСОБА_2 та їхнім сином ОСОБА_10 у віці приблизно 5-6 місяців під час проживання в орендованій квартирі. Факт сумісного проживання у серпні 2021 року підтверджується фото № 14, де ОСОБА_4 зображений разом ОСОБА_2 та їхнім сином ОСОБА_10 під час святкування річниці від дня народження нашого сина ОСОБА_10 під час проживання в орендованій квартирі та фотографією № 15 сумісного святкування дня народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт сумісного проживання у травні 2023 року підтверджується фото № 24, де ОСОБА_4 зображений разом ОСОБА_2 та їхнім сином ОСОБА_10 під час святкування дня народження ОСОБА_4 під час проживання в орендованій квартирі. Фотографією за АДРЕСА_1 на якій зображений ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та їхнім син ОСОБА_10 у липні 2024 року під час їхньої сімейної зустрічі після мобілізації ОСОБА_4 до лав ЗСУ у військовій частині поблизу лінії фронту.

Також апелянт просить суд взяти до уваги додаткові фотографії, які додаються до апеляційної скарги та на яких зображені ОСОБА_4 і вона та їхній син, які (фото) беззаперечно свідчать про наявність тривалих та міцних сімейних відносин між нею та ОСОБА_4 .

Також вказує, що є обставини, про які вона соромилася повідомити суд першої інстанції та у деякій мірі не бажала їх розголосу, а саме, що у 2024 році під час їхнього сумісного проживання з ОСОБА_4 в смт Овідіополь з його боку по відношенню до неї траплялися випадки рукоприкладства. Особливо важкі наслідки такого рукоприкладства відбулися 21.05.2024 року, внаслідок чого вона отримала ушкодження: перелом ключиці, зламаний ніс, струс мозку. Був здійснений виклик карети швидкої медичної допомоги, доставка до районної лікарні та надана необхідна медична допомога, За даним фактом у поліції зареєстрована її заява та відкрито кримінальне провадження. Згодом лікарями на вимогу поліції наданий висновок про завдані тілесні ушкодження. Однак ОСОБА_4 негайно мобілізувався до ЗСУ і кримінальна справа так і залишилася не завершеною. Окрім цього, вони примирилися. Однак з метою надання додаткових доказів їхнього сумісного проживання та ведення домашнього господарства вона звертається до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування доказів з районного відділу поліції смт Овідіополь.

Також про перебування ОСОБА_4 разом з нею у смт Овідіополь свідчить медична картка та відмітка про проведення флюорографії у районній лікарні ОСОБА_4 у 2019, 2020 роках.

Вказує також, що їй вдалося відновити банківські платіжні документи, з якими підтверджуються неодноразові перекази коштів від ОСОБА_4 на її банківський рахунок, та які неможливо було відновити під час розгляду справи в суді першої інстанції, тому просить взяти до уваги додаткові докази ведення спільного господарства.

Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що сама по собі наявність спільної дитини не є визначальним фактором для визнання факту проживання однією сім`єю без шлюбу. Однак наданими доказами апелянт належним чином підтверджує, що народження спільної дитини не було наслідком випадкової зустрічі та близьких короткочасних відносин з ОСОБА_4 . Стверджує, що їхні відносини з ОСОБА_4 , в тому числі ведення спільного господарства, розпочалися задовго до народження сина і продовжувалося довгі роки до загибелі її фактичного чоловіка та батька її дитини.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву.

Процесуальні дії Івано-Франківського апеляційного суду

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.02.2026 року залучено до участі у цій справі в якостi заінтересованої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є дочкою ОСОБА_4 .

Апеляційним судом отримана інформація від Галицької міської ради про те, що ОСОБА_7 (матір ОСОБА_1 ), яка брала участь у цій справі як законний представник дочки загиблого ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційним судом встановлено, що рішеннями Галицької міської ради від 31.07.2025 року №118 та №119 неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , надано статус дитини-сироти та встановлено над нею піклування, її піклувальником призначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.13-17 т.2).

Позиція інших учасників справи

Представник Міністерства оборони України ОСОБА_19 подав додаткові пояснення у справі, в яких вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

ОСОБА_3 подала заяву, в якій вважає апеляційну скаргу надуманою та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Адвокат Раврик І.Д., представник неповнолітньої ОСОБА_1 , подав додаткові пояснення у справі, зміст яких зводиться до відсутності доказів спільного проживання заявниці з ОСОБА_4 та просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У судовому засідання представник заінтересованої особи ОСОБА_1 адвокат Раврик І.Д. не визнав апеляційну скаргу.

ОСОБА_3 подала заяву, в якій просить розглядати справу без її участі.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просила розглядати скаргу без її участі.

Представник Міністерства оборони України ОСОБА_19 подав заяву про розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи (їх представники) у судове засідання не прибули, хоча їх належним чином повідомлено судом про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, заперечення представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Раврика І.Д., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом першої встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 27.01.2025р. у справі № 345/6890/24 (урахуванням ухвал від 27.03.2025р. та від 26.05.2025р., якими виправлено описки у рішенні суду) встановлено факт батьківства померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , щодо сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Зобов`язано Чорноморський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження №524 від 25.09.2020, складеного Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вказавши: прізвище дитини « ОСОБА_6 », ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , прізвище батька « ОСОБА_6 », ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 » (а.с. 30-35 т.1).

Судом у вказаному рішенні встановлено такі обставини:

« ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народився син ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 25.09.2020 року складено відповідний актовий запис за № 524, де прізвище та по батькові дитини у Книзі реєстрації народжень записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про хрещення встановлено, що таїнство хрещення та миропомазання над ОСОБА_10 було здійснено у Свято-Миколаївському соборі пгт. Овідіополя Одеської області о. ОСОБА_16 , де зазначено прізвище дитини ОСОБА_10 - « ОСОБА_6 », а по батькові - « ОСОБА_11 », про що у церковній книзі здійснений запис за № 81 від 15 листопада 2020 року та вказано дані хресних батьків (а.с.24).

Довідкою Овідіопольського закладу дошкільної освіти, ясла-Садок комбінованого типу, виданою 11 грудня 2024 року за № 84 встановлено факт відвідування зазначеного закладу дитиною ОСОБА_15 з 17.05.2023 року по 04.07.2024 року та прийняття участі у вихованні дитини батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які разом відвідували батьківські збори , приводили до закладу дитину та інше (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 03.10.2024 (а.с. 10).

Відповідно до довідки за №35262 від 27.10.2024, виданої командиром частини НОМЕР_5 , встановлено участь ОСОБА_4 у воєнних діях у період з 03.07.2024 року по 25.09.2024 року, із 25.09.2024 по 25.09.2024 року, яку необхідно в подальшому подати до ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.11).

На фотознімках, які долучені до заяви та досліджені в судовому засіданні, зафіксовано ОСОБА_4 разом зі заявницею та сином та сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у різні період їхнього життя (а.с. 14-21).

Як доказ спорідненості між ОСОБА_3 (бабусею) та ОСОБА_15 (онуком) заявницею замовлений та проведений генетичний аналіз їх біологічних зразків в ліцензованій лабораторії GENECODE diagnostics, результатом якого є висновок від 08.11.2024 року за № HID24-1119|GM1C1, яким підтверджено, що донор зразка « ОСОБА_3 » може бути біологічною бабусею донора зразка маркованого « ОСОБА_15 » з ймовірністю спорідненості - 99,48053356766% (а.с.23).»

Суд дійшов висновку про доведеність того факту, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , є батьком ОСОБА_14 .

Встановлення факту батьківства необхідне заявниці для внесення змін до актового запису про народження дитини.

Вказане рішення суду від 27.01.2025 у справі № 345/6890/24 було єдиним доказом, наданим заявницею суду першої інстанції.

10.10.2025 року ОСОБА_2 подала суду першої інстанції заяву, в якій просила розглядати справу без її участі (а.с.68 т.1).

Тільки до апеляційної скарги заявниця долучила копії фотографій, які, на її думку підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю її та ОСОБА_4 .

Судом апеляційної інстанції перевірено доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі та витребувано з відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 для огляду в судовому засіданні усі матеріали, складені за результатами розгляду звернень ОСОБА_2 щодо ОСОБА_4 , зокрема, щодо його притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності тощо, за період з 01.01.2023 року по 30.05.2024 року. На вимогу суду відділенням поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 надано засвідчені копії матеріалів звернення ОСОБА_2 , які надходили до відділення поліції в період з 01.01.2023 по 31.12.2024 року (а.с.66-78).

Зокрема, надано матеріали про результати розгляду повідомлення ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого складено довідку, якою встановлено, що 11.09.2023 року до чергової частини надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що співмешканець не пускає її до будинку. Встановлено, що 11.09.2023 о 21:30 год ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила завідомо неправдивий виклик на номер оператора «102 про домашнє насильство, однак інформація не знайшла свого підтвердження. Щодо ОСОБА_2 складено постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Також поліцією складено іншу довідку за матеріалами іншого звернення ОСОБА_2 , згідно з якою 21.10.2023 року до відділення поліції надійшло звернення ОСОБА_2 , яка просила вжити заходів до її співмешканця ОСОБА_4 , який зачинився в квартирі та не відчиняв двері. В ході розгляду матеріалів надійшла заява від заявниці, яка просила не розглядати її звернення від 21.10.2023 та 22.10.2023, та як у ситуації розібралася самостійно, претензій по цьому факту ні до кого не має, подальшого розгляду звернення не бажає. Розгляд матеріалів було припинено.

Із вказаних документів, наданих відділенням поліції №1 Одеського районного управління поліції №2, встановлено, що усі вони складені зі слів ОСОБА_2 , жодного пояснення у ОСОБА_4 працівниками поліції взято не було, не встановлювалась його особа, відсутні будь-які докази його проживання у квартирі разом із заявницею. Натомість встановлено, що до адміністративної відповідальності було притягнуто саме ОСОБА_2 за завідомо неправдивий виклик про домашнє насильство.

Також судом апеляційної інстанції витребувано із Міністерства оборони України копії документів із особової справи військовослужбовця (анкети, заяви), у яких міститься або повинна міститися інформація про близьких родичів загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 . Міністерством оборони України на виконання ухвали суду надано копію обліково-послужної карти до військового квитка НОМЕР_6 військовослужбовця ОСОБА_4 , у якій у розділі сімейний стан нічого не зазначено, а у розділі склад сім`ї зазначено «мати ОСОБА_17 » (а.с.53-55 т.2), а також копію картки соціально-демографічних даних солдата ОСОБА_4 , у якій у графі «одружений», «ПІП дружини», «діти» нічого не зазначено, а у графі «інші родичі» зазначено «Мати ОСОБА_3 , т. НОМЕР_7 » (а.с.50-зровот, т.2).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України)

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. В порядку ч. 4 вказаної статті сім`я створюється не тільки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а й на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. При цьому, в порядку ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також у разі його розірвання.

Положеннями ст. 74 СК України врегульовані майнові права осіб, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Дані положення є виключенням, а отже особи, що проживали без реєстрації шлюбу інших прав, ніж визначені ст. 74 СК України, не набувають.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Отже, предмет доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки, передусім, складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї - спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків.

У справі «Джонстон проти Ірландії» встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Отже, для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Такі докази у своїй сукупності мають в сукупності свідчити про спільне проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а участь у вихованні своє дитини та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на положення ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням Калуського міськрайонного суду від 27.01.2025 у цивільній справі № 345/6890/24, яким встановлено факт батьківства ОСОБА_4 щодо сина ОСОБА_10 , не доказуються при розгляді цієї справи про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши, надані заявницею докази (а це лише обставини, встановлені рішенням Калуського міськрайонного суду від 27.01.2025 у справі № 345/6890/24, яким встановлено факт батьківства померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , стосовно сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ) дійшов правильного висновку, що заявниця не довела належними та допустимими доказами факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2017 року по 2024 рік, оскільки не надала жодних доказів на підтвердження того, що вони спільно проживали, зокрема, у місті Овідіополь Одеської області, як те зазначено у заяві, а також те, що вони мали спільний побут, який передбачає ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі, за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільну участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин.

Визнання ОСОБА_4 дитини (сина ОСОБА_10 ) та участь у її вихованні не свідчить про спільне тривале проживання заявниці та ОСОБА_4 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, оскільки незалежно від спільного чи окремого проживання із жінкою, матір`ю дитини, сімейне законодавство зобов`язує, в тому числі батька дитини утримувати свою дитину та приймати участь у її вихованні, але не зобов`язує до створення сім`ї з матір`ю дитини.

З цих же міркувань колегія суддів не приймає до уваги фотознімки, які додані до апеляційної скарги та на яких, як вказує ОСОБА_2 , зображені ОСОБА_4 , вона та їхній син, оскільки вони не підтверджують ведення спільного побуту ОСОБА_4 та заявницею, а підтверджують участь ОСОБА_4 у вихованні дитини.

Що стосується долучення нових доказів до апеляційної скарги - банківських платіжних документів, якими, на думку апелянта, підтверджуються неодноразові перекази коштів від ОСОБА_4 на банківський рахунок заявниці, які, на її думку, підтверджують ведення спільного господарства, то колегія суддів вважає, що такі докази не можуть свідчити про те, що кошти, переказані ОСОБА_4 заявниці, були спрямовані для потреб сім`ї, оскільки вони могли призначатись на утримання дитини.

Суд правильно вважав, що наявність у заявниці та ОСОБА_4 спільної дитини не є безумовною підставою для задоволення заявлених вимог, оскільки без доведення факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не може вказувати на те, що між ними склалися та мали місце у період з 2017 року по 2024 рік усталені відносини, які притаманні подружжю.

Суд апеляційної інстанції із витребуваних з відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 матеріалів за результатами розгляду звернень ОСОБА_2 щодо ОСОБА_4 , дійшов висновку, що такі також не підтверджують факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки усі вони складені зі слів ОСОБА_2 , жодного пояснення у ОСОБА_4 працівниками поліції відібрано не було, не встановлювалось його особи, відсутні будь-які докази його проживання у квартирі разом із заявницею. Натомість встановлено, що до адміністративної відповідальності було притягнуто саме ОСОБА_2 за завідомо неправдивий виклик про домашнє насильство. Крім того, у цих матеріалах не зазначено про спільний побут заявниці з ОСОБА_4 , чоловіком вона його не називала у своїх поясненнях, а вказувала як «співмешканець».

Також судом апеляційної інстанції із витребуваних із Міністерства оборони України документів обліково-послужної карти ОСОБА_4 та картки соціально-демографічних даних солдата ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_4 вказав членом своєї сім`ї (іншим родичем) тільки матір ОСОБА_3 , з чого суд апеляційної інстанції робить висновок про те, що ОСОБА_4 не вважав ОСОБА_2 членом своєї сім`ї.

Враховуючи усе вищезазначене, встановивши, що заявниця не підтвердила належними та допустимими доказами факт спільного проживання з ОСОБА_4 , наявність у них спільного побуту та виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, протягом спірного періоду, місцевий суд правильно відмовив у задоволенні її заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не взято до уваги її клопотання про огляд матеріалів справи №345/6890/24 за її заявою про встановлення факту батьківства, за результатами розгляду якої рішенням суду встановлено факт батьківства померлого (загиблого) ОСОБА_4 , встановлено обставини, які мають преюдиційне значення, судом не було проаналізовано рішення суду у вищезазначеній справі, та не оглянуто матеріали вказаної справи, колегія суддів відхиляє, оскільки місцевий суд дав належну оцінку обставинам, встановленим цим рішенням суду, а витребування матеріалів вищевказаної справи не було необхідним для повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для цієї цивільної справи про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, оскільки преюдиційне значення мають лише обставини, встановлені рішенням суду, про які у мотивувальній частині цього рішення і зазначається. Будь-яких інших доказів спільного проживання заявниці та ОСОБА_4 вона не надала.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищевикладене, застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню у правовідносинах у цій справі, врахувавши висновки Верховного Суду у подібних справах, давши оцінку наданих заявницею доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 13 травня 2026 року.