Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №172/2295/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5161/26 Справа № 172/2295/25 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя , –

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 лютого 2010 року з відповідачем укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Первомайського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 19.

10 липня 2025 року рішенням Тернавського міського суду Дніпропетровської області у справі № 183/1088/24 шлюб між ними розірваний.

Від сумісного проживання сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та на її утримання позивачка отримує від відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини всіх його доходів.

За час перебування у шлюбі з відповідачем 22.11.2012 року за сумісні кошти на підставі договору купівлі-продажу було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок був зареєстрований на відповідача у КП «Первомайське міське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» Первомайської міської ради Луганської області.

Згідно з оцінкою вартості вказаного житлового будинку його ринкова вартість на теперішній час становить — 429 677,00 грн.

Оскільки, житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1000 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0185 з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, то ними була придбана і вказана земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.11.2012 року, яка також зареєстрована на відповідача.

Відповідно до висновку зі звіту про експертну грошову оцінку цієї земельної ділянки її ринкова вартість на теперішній час становить — 28 100,00 грн.

Також, 22.11.2012 року за сумісні кошти з відповідачем на підставі договору купівлі-продажу ними була придбана земельна ділянка номер АДРЕСА_2 площею 0,0682 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0186 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до висновку зі звіту про експертну грошову оцінку цієї земельної ділянки її ринкова вартість на теперішній час становить — 9 584,00 грн.

Окрім нерухомого майна, сторонами був придбаний автомобіль «Chevrolet Lacetti» номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на відповідача і ринкова вартість 1/2 частки якого становить — 90 754,00 грн.

Позивачка зазначала, що вказане нерухоме та рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому кожному з подружжя належать рівні права щодо цього майна, тобто як позивачці, так і відповідачу належить по 1/2 частці від всього майна.

Окрім цього, враховуючи, що автомобіль «Chevrolet Lacetti» номерний знак НОМЕР_1 перебуває у користуванні відповідача, який фактично проживає в м. Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області, згоди щодо поділу автомобіля сторони не дійшли, автомобіль є неподільною річчю, позивачка зазначала за доцільне виділити спірний транспортний засіб відповідачу та стягнути з нього компенсацію половини вартості автомобіля, що становить — 90 754,00 грн.

У зв`язку з чим просила суд:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальну 1/2 частку вартістю 214838,50 грн. житлового будинку літ. А-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 122,8 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: Б – сарай з цегли; В – сарай з дерева; Е – погріб з цегли; Ж – гараж з оглядовою ямою-цегла; З – літня кухня з/бетон; И – навіс; К – погріб-камінь; Л – сарай-дерево; М – вбиральня-цегла; О – вбиральня-цегла; П – навіс; №№ 1, 2, 11, 12 – огорожа-дерево, метал, з/бетон; №№ 5, 6 – водогін-метал, цегла; №№ 9-10 – каналізація-чавун, цегла; №№ 13-14 – водогін-метал, цегла; №№ І-ІІ – замощення-асфальт, з/бетон;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальну 1/2 частку вартістю 14050,00 грн. земельної ділянки загальною площею 0,1000 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0185 з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальну 1/2 частку вартістю 4792,00 грн. земельної ділянки номер АДРЕСА_2 площею 0,0682 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0186 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства;

- поділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки «Chevrolet Lacetti» номерний знак НОМЕР_1 , виділивши вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 та стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля у розмірі - 90 754,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року задоволено позов частково.

Визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/2 частку вартістю 214838,50 грн. житлового будинку літ. А-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 122,8 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: Б – сарай з цегли; В – сарай з дерева; Е – погріб з цегли; Ж – гараж з оглядовою ямою-цегла; З – літня кухня з/бетон; И – навіс; К – погріб-камінь; Л – сарай-дерево; М – вбиральня-цегла; О – вбиральня-цегла; П – навіс; №№ 1, 2, 11, 12 – огорожа-дерево, метал, з/бетон; №№ 5, 6 – водогін-метал, цегла; №№ 9-10 – каналізація-чавун, цегла; №№ 13-14 – водогін-метал, цегла; №№ І-ІІ – замощення-асфальт, з/бетон.

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частку вартістю 214838,50 грн. житлового будинку літ. А-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 122,8 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: Б – сарай з цегли; В – сарай з дерева; Е – погріб з цегли; Ж – гараж з оглядовою ямою-цегла; З – літня кухня з/бетон; И – навіс; К – погріб-камінь; Л – сарай-дерево; М – вбиральня-цегла; О – вбиральня-цегла; П – навіс; №№ 1, 2, 11, 12 – огорожа-дерево, метал, з/бетон; №№ 5, 6 – водогін-метал, цегла; №№ 9-10 – каналізація-чавун, цегла; №№ 13-14 – водогін-метал, цегла; №№ І-ІІ – замощення-асфальт, з/бетон.

Визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/2 частку вартістю 14050,00 грн. земельної ділянки загальною площею 0,1000 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0185 з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частку вартістю 14050,00 грн. земельної ділянки загальною площею 0,1000 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0185 з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/2 частку вартістю 4792,00 грн. земельної ділянки номер АДРЕСА_2 площею 0,0682 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0186 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частку вартістю 4792,00 грн. земельної ділянки номер АДРЕСА_2 площею 0,0682 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0186 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Поділено між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 автомобіль марки «Chevrolet Lacetti» номерний знак НОМЕР_1 , виділивши вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля у розмірі - 90 754 (дев`яносто тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 3244,35 грн., за подання заяви про забезпечення позову до суду в сумі 605,60 грн., витрат з оцінки спірного сумісного майна в загальній сумі 6200,00 грн.

Вирішено, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2025 року у вигляді накладення арешту та заборонити будь-яким особам проводити дії по відчуженню спірного майна – автомобіля «CHEVROLET LACETTI» номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення в частині поділу автомобіля «CHEVROLET LACETTI» номерний знак НОМЕР_1 , стягнувши зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля у розмірі 63 671,99 грн, замість 90 754 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві позивачка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 06 лютого 2010 року між сторонами укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Первомайського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 19.

10 липня 2025 року рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області у справі № 183/1088/24 шлюб між сторонами розірваний.

Згідно з договором купівлі-продажу від 22.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі № 2524 та витягу про державну реєстрацію прав, виданого КП «Первомайське міське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» Первомайської міської ради Луганської області ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок був зареєстрований за відповідачем у КП «Первомайське міське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» Первомайської міської ради Луганської області 28.11.2012 року.

Згідно з висновком зі звіту про незалежну оцінку вартості вказаного житлового будинку за вищевказаною адресою, проведеного ППСОД ОСОБА_5 , його ринкова вартість станом на дату складання звіту 30.05.2025 року становить — 429 677,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі № 2526 та витягу з Державного реєстру правочинів, виданого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_1 є набувачем земельної ділянки загальною площею 0,1000 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0185 з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спорудза адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до висновку зі звіту про експертну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, проведеного ППСОД ОСОБА_5 , її ринкова вартість станом на дату складання звіту 30.05.2025 року становить — 28 100,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі № 2527 та витягу з Державного реєстру правочинів, виданого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_1 є набувачем земельної ділянки площею 0,0682 га кадастровий номер 4412170300:02:005:0186 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до висновку зі звіту про експертну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки, проведеного ППСОД ОСОБА_5 , її ринкова вартість станом на дату складання звіту 30.05.2025 року становить — 9 584,00 грн.

З витягу з Єдиного державного реєстру МВС від 07.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» 2007 року випуску зеленого кольору, VIN код НОМЕР_5 . Дата першої реєстрації ТЗ 15.09.2010, дата останньої реєстрації ТЗ 28.02.2019, місце проведення останньої реєстрації ТСЦ 4444.

Відповідно до звіту № 8052 про оцінку транспортного засобу, проведеного ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Lacetti» номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 станом на дату складання оцінки 18.06.2025 року становить - 181 508,00 грн.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 ст. 61 СК України визначає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» видно, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка довела достатніми, достовірними та належними письмовими доказами факт набуття спірного майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок з кадастровими номерами 4412170300:02:005:0185 та 4412170300:02:005:0186, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , під час перебування сторін у шлюбі.

Також суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами шлюбного договору, домовленостей щодо зміни часток у спільному майні чи договору про поділ спільного майна подружжя, у зв`язку з чим зазначене нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частках, у зв`язку з чим позов у цій частині було задоволено.

Вказані висновки суду першої інстанції сторонами в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що з рішенням суду першої інстанції в частині щодо нерухомого майна та щодо залишення в його особистій власності транспортного засобу він погоджується.

Однак, як убачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не погоджується саме з розміром грошової компенсації 1/2 частини ринкової вартості транспортного засобу, яка визначена судом та просить її зменшити з урахуванням звіту №11125 від 30.10.2025 року про оцінку транспортного засобу, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 127 343,98 грн, а вартість 1/2 частки цього автомобіля складає 63 671,99 грн (а.с.172-179), а не 90 754,00 грн, як визначив суд першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги щодо зменшення розміру грошової компенсації 1/2 частини ринкової вартості автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» номерний знак НОМЕР_1 підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За приписами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У своїй постанові від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 щодо застосування приписів частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України про обов`язковість надання одним із подружжя згоди на отримання компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на майно, та обов`язковість внесення іншим із подружжя на депозитний рахунок суду відповідної суми у справах, у яких позивач заявляє про стягнення з відповідача компенсації за належну позивачеві у праві спільної сумісної власності частку та зазначає, що якщо позивач просить припинити не право власності відповідача на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, а своє право на частку у цьому майні та стягнути компенсацію з відповідача, то на ці правовідносини поширюються, зокрема, положення частини другої статті 364 ЦК України. Відповідний припис передбачає, що співвласник, частку якого у майні не можна виділити в натурі, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616 св 18); від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18); від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084 св 19; від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084 св 20)).

Суд першої інстанції встановив, що спірний транспортний засіб був набутий сторонами під час шлюбу, у зв`язку з чим є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та відповідно до вимог чинного законодавства підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

При цьому суд врахував, що транспортний засіб є неподільною річчю, а позивачка просила стягнути з відповідача грошову компенсацію у розмірі половини ринкової вартості зазначеного рухомого майна.

І сторони не заперечували проти такого висновку суду першої інстанції.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції за наслідками вирішення питання щодо грошової компенсації 1/2 частини ринкової вартості автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Так, 03 лютого 2026 року відповідачем було подано до місцевого суду заяву про відкладення судового засідання (а.с.119) з метою подальшого надання суду звіту №11125 про оцінку зазначеного транспортного засобу. Суд першої інстанції у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи відмовив та 03 лютого 2026 року здійснив розгляд справи по суті.

Під час апеляційного розгляду відповідачем було надано вищевказаний звіт №11125 від 30.10.2025 року про оцінку транспортного засобу, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 127 343,98 грн, а вартість 1/2 частки цього автомобіля складає 63 671,99 грн (а.с.172-179).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено: «Відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За відсутності поважних причин неподання нового доказу до суду першої інстанції апеляційний суд не має права досліджувати цей доказ, поданий позивачем в апеляційній інстанції (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 638/13998/14-ц, аналогічний правова позиція Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 458/867/15-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18 зазначено, що:

«при цьому апеляційним судом обґрунтовано відхилено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.03.2019 № 615/0/45-19 через те, що цей витяг датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15».

Такий правовий висновок викладений у Постанові ВС від 10.03.2021 по справі № 522/16044/20.

Колегія суддів враховує, що відповідач вперше звернувся до суду першої інстанції із заявою про відкладення розгляду справи, зазначивши, що частково не погоджується з позовними вимогами, тобто фактично вчинив дії, спрямовані на належну реалізацію свого права на подання доказів та обґрунтування заперечень проти позову.

Однак, суд першої інстанції у задоволенні такого клопотання відмовив та того ж дня розглянув справу по суті, чим фактично позбавив відповідача можливості надати належний доказ вартості спірного майна.

Колегія суддів зазначає, що надмірний формалізм при застосуванні процесуальних норм є неприпустимим, оскільки суперечить принципам змагальності сторін, рівності учасників процесу та справедливого судового розгляду.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що невмотивована відмова у відкладенні розгляду справи за наявності обґрунтованого клопотання сторони може свідчити про порушення права особи на ефективну участь у судовому процесі та є проявом надмірного процесуального формалізму.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе прийняти та оцінити поданий відповідачем в суді апеляційної інстанції звіт №11125 від 30.10.2025 року про оцінку транспортного засобу автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , як доказ, неподання якого до суду першої інстанції було зумовлено об`єктивними процесуальними обставинами.

Відповідно до ст.ст. 102, 106 ЦПК висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів враховує, що покладений судом першої інстанції в основу рішення звіт №8052 був складений без фактичного огляду спірного транспортного засобу, виключно за наданими документами, що об`єктивно унеможливлювало встановлення реального технічного стану автомобіля, ступеня його зносу, наявності пошкоджень та інших характеристик, які безпосередньо впливають на визначення ринкової вартості транспортного засобу.

Відповідно до статей 76, 77, 89 ЦПК України, доказами є належні, допустимі та достовірні дані, а суд зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності з іншими доказами у справі. При цьому висновок експерта не має для суду наперед встановленої сили та підлягає оцінці нарівні з іншими доказами.

Покладений в основу рішення суду першої інстанції висновок експерта не відповідає положенням статей 79, 80 ЦПК України про достовірність та достатність доказів.

Крім того, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, під час визначення вартості транспортного засобу обов`язковому дослідженню підлягають його технічний стан, комплектність, пробіг, наявні пошкодження та інші характеристики, що передбачає безпосередній огляд транспортного засобу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суди повинні перевіряти дотримання Методики під час проведення експертного дослідження транспортного засобу, а висновок, складений із порушенням установленого порядку або без належного дослідження об`єкта оцінки, не може вважатися безумовно достовірним доказом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно поклав в основу рішення звіт №8052, складений без фактичного огляду автомобіля, та безпідставно визначив розмір грошової компенсації у сумі 90 754,00 грн, тоді як належним, допустимим та більш достовірним доказом вартості транспортного засобу є звіт №11125 від 30.10.2025 року, складений за результатами безпосереднього огляду автомобіля, яке було здійснено особисто 30 жовтня 2025 року суб”єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 (а.с.172-179).

Колегія суддів вважає поважними причини вчасного не подання вказаного доказу відповідачем та приймає його як належний та допустимий, який узгоджується з іншими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в оскаржуваній частині щодо поділу автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 та розміру грошової компенсації 1/2 частини ринкової вартості транспортного засобу, яка визначена судом першої інстанції. А саме, зменшити з урахуванням звіту №11125 від 30.10.2025 року про оцінку транспортного засобу, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 127 343,98 грн, - вартість 1/2 частки цього автомобіля до 63 671,99 грн (а.с.172-179), замість - 90 754,00 грн, як визначив суд першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо поділу автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_1 , зменшивши компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля з 90 754,00 грн до 63 671,99 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, а тому не переглядалось судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року – змінити в оскаржуваній частині щодо поділу автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_1 , зменшивши компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля з 90 754,00 грн до 63 671,99 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 13 травня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 14 травня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко