Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №263/4211/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4693/26 Справа № 263/4211/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 05 лютого 2026 року

у справі за заявою Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про видачу дубліката виконавчого листа

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026 року Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Лівобережний ВДВС) звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Заява обґрунтовувалась тим, що у Лівобережному ВДВС перебуває виконавче провадження № 66737638 з примусового виконання виконавчого листа № 263/4211/20, виданого 07 вересня 2021 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 квітня 2020 року.

У зв`язку із військовою агресією рф проти України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року (з урахуванням подальших Указів Президента України про подовження воєнного стану в Україні), включенням Маріупольської міської територіальної громади де Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 28 лютого 2025 року № 376, через тимчасову окупацію міста Маріуполя в тому числі Лівобережного ВДВС, невідомими військовими формуваннями та особами, через зруйноване майно, відсутність безперешкодного доступу на територію, звідки неможливо вивезти первинні документи або вивезення пов`язане з ризиком для життя та здоров`я працівників було втрачено деякі документи виконавчого провадження, в тому числі й виконавчий лист № 263/4211/20.

На виконання розпорядження Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», а також Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» Державне підприємство «Укрпошта» зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою.

Тому надіслати стягувачу ОСОБА_1 копію заяви про видачу дубліката за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , неможливо, інші відомості щодо адреси стягувача відсутні.

На підставі викладеного, заявник просив видати дублікат виконавчого листа № 263/4211/20, виданого 07 вересня 2021 року Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 квітня 2020 року.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 05 лютого 2026 року у задоволенні заяви Лівобережного ВДВС – відмовлено.

У поданій 11 лютого 2026 року апеляційній скарзі Лівобережний ВДВС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Жовтневого районного суду міста Маріуполя на Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська.

На виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, 07 вересня 2021 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 квітня 2020 року.

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень на підставі вказаного виконавчого листа 08 вересня 2021 року відкрите виконавче провадження № 66737638, яке перебуває на виконанні у Лівобережному ВДВС.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт збройної агресії російської федерації, окупації міста Маріуполя (де був розташований відділ), не є свідченням втрати виконавчого провадження та виконавчого документа без належного документального оформлення таких обставин.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004року у справі «Шмалько проти України»).

За змістом частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі – Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Дублікат – це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18), від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10 (провадження № 61-8969св20), від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц (провадження № 61-18264св21), від 30 серпня 2022 року у справі № 757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

До заяви про видачу дублікату виконавчого листа мають бути додані: довідка стягувача, державного виконавця чи органу зв`язку про втрату виконавчого листа; при втраті виконавчого листа стягувачем – довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що виконавчий лист втрачено і до виконання не пред`явлено.

Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа Лівобережний ВДВС зазначав, що матеріали виконавчих проваджень в паперовому вигляді залишилися в місці розташування відділу в місті Маріуполі, в якому органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження у зв`язку із збройною агресією російської федерації.

Суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у видачі дубліката виконавчого листа, оскільки дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист, не перевірив доводи заявника щодо відсутності оригіналу виконавчого листа та можливості його відновлення, наявності судового рішення на підставі якого видано виконавчий документ й в разі відсутності таких відомостей, згідно вимог процесуального закону, суд повинен був відкрити провадження з видачі дубліката виконавчого листа та на підставі положень частини першої статті 489 ЦПК України ініціювати відновлення втраченого судового провадження, та зупинити провадження у справі.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини п`ятої статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково відмовив у видачі дубліката виконавчого листа.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відмова у видачі дубліката виконавчого листа із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

Суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для видачі дублікату виконавчого листа.

Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Соборного районного суду міста Дніпра від 05 лютого 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – задовольнити частково.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 05 лютого 2026 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 травня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида