Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №243/8951/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2549/26 Справа № 243/8951/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончарова А. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"

на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 24.07.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4432000, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит в сумі 7500грн. 11.11.2021 згідно умов договору відступлення права вимоги №12Т ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 4432000 від 24.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Згідно договору відступлення сума боргу становить 30118,10грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7057 грн.; заборгованість за відсотками становить 22236,1грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 825 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4432000 від 24.07.2021 у розмірі 30118,1 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. ( а.с.1-13).

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 4432000 від 24.07.2021 у розмірі 10 312 грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 829 грн. 43 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовлено ( а.с.91-94).

В апеляційній скарзі ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду в частині залишених без задоволення вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи та не з`ясував всі обставини справи. Вказує, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умовами і строк нарахування процентів за користування кредитом, наголошує, що в даному випадку строк кредитування пролонговувався ( а.с. 96-101).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції було встановлено, що 24.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4432000.

Відповідно до п. 1.2 Договору Сума (загальний розмір) кредиту становить 7500.00 грн. у валюті: Українські гривні. 1.3. Кредит надається строком на 26 днів з 24.07.2021 (строк кредитування). 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19.08.2021. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3262.50 грн. в грошовому виразі та 15,821.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 10762.50 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 825.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 2437.50 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 1.7. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

11.11.2021 року згідно умов договору відступлення права вимоги №12Т ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 4432000 від 24.07.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідно до витягу з додатку до Договору факторингу №12Т від 11.11.2021 року та розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4432000 від 24.07.2021 за ОСОБА_1 станом на 11.11.2021 року значиться заборгованість в загальному розмірі 30118,10 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7057,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 22 236,10 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 825,00 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим стягненню підлягає сума у розмірі 10 312, 50 грн., яка складається із: 7050,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 437,50 грн. - заборгованість за процентами ( в межах дії договору) та 825,00 грн. - заборгованість за комісією.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом,

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приведеного розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та проценти за користування ним не сплатив.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктами 1.3. та 1.4. договору про споживчий кредит №4432000 від 24.07.2021 року визначено, що кредит надається строком на 26 днів, термін повернення якого 19.08.2021 року; при цьому пунктом 2.3. договору визначено умови пролонгації строку кредитування.

Однак, належних доказів того, що ОСОБА_1 , як позичальник вчинила певні дії, які б об`єктивно свідчили б про її добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплатив відповідну комісію, як це передбачено умовами п. 2.2.1. договору, позивачем суду не надано.

Крім цього структура самого договору про споживчий кредит достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 26 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 зазначила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки нарахування позичальнику процентів після 19 серпня 2021 року у відповідності до положень п. 2.3.1.2. договору, не знаходить свого належного юридичного обґрунтування і по своїй суті є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов`язання, а отже, не має обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного у п. 1.4. договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту.

Аргументи апеляційної скарги про те, що за умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, є безпідставними, оскільки право ТОВ «Мілоан» нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 19 серпня 2021 року, у зв`язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 ст. 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про часткове задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" - залишити без задоволення.

Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2025 року, в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку

Повний текст постанови складено 14 травня 2026 року.

Судді: