Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №761/39373/14-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/39373/14-ц

пр. 2-749/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко А.С.,

цивільна справа № 761/39373/14-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку позовного загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказів, свідоцтв про право власності та визнання незаконним та скасування реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказів, свідоцтв про право власності та визнання незаконним та скасування реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

У обґрунтування вказано, що позивач приватизував частину квартири в буд. АДРЕСА_1 в 1994 році. Наказом начальника Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації ДГО «Житло Інвест» наказано затвердити інвестором ОСОБА_2 по фінансуванню будівництва квартири на п`ятому поверсі вищевказаного будинку. Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації було видано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином позивач вважає, що відповідачами порушено його право власності.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року відкрито провадження у справі № 761/39373/14-ц та призначено підготовче судове засідання.

27.04.2015 року на адресу суду від представника КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2015 року цивільну справу №761/39373/14-ц направлено до Апеляційного суду м.Києва для визначення підсудності.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 06.10.2015 року підсудність цивільної справи визначено за Печерським районним судом м.Києва.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду ОСОБА_4.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4. від 12.11.2015 року цивільну справу 761/39373/14-ц прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.02.2016 року на адресу суду від представника Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли заперечення.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2016 року занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

22.08.2016 року на адресу суду на вимогу суду надійшли матеріали цивільної справи № 2-74/07.

12.09.2016 року на адресу суду на вимогу суду від КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» надійшли докази.

14.11.2016 року на адресу суду на вимогу суду від Головного територіального управління юстиції у м. Києві управління державної реєстрації надійшли докази.

30.08.2018 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні вимог позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2019 року позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року, якою залишено без розгляду вказаний позов скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 17.01.2020 року цивільну справу №761/39373/14-ц прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.11.2021 року відповідно до розпорядження № 470 від 29.11.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з смертю судді ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2021 року цивільну справу прийнято до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами позовного (загального) провадження.

28.03.2023 року на адресу суду від позивача надійшла позовна заява в новій редакції.

28.06.2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення доказів.

28.06.2023 року на адресу суду від позивача надійшла позовна заява в новій редакції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 року занесеною до протоколу судового засідання відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів від 18.07.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 року занесеною до протоколу судового засідання відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про виклик свідків від 28.06.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 року занесеною до протоколу судового засідання відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи від 28.06.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Окрім цього, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Чірікоста і Віола проти Італії», у якому визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Крім того, інформація щодо розгляду справи розміщена на сайті Судова влада України https://court.gov.ua/fair/, з якою учасники справи можуть ознайомитись.

Станом на день розгляду справи будь-яких заяв від сторони позивача до суду не надходило.

У судове засідання відповідачі не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Від представника відповідача 4 ОСОБА_3 надійшла заява, в якій остання просила відмовити у забезпечення позову та стягнути з позивача витрати на правову допомогу. Крім того, просила провести судове засідання без участі відповідача 4 та його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, враховуючи, що справа довгий період знаходиться у провадженні суду, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач приватизував частину квартири в чотирьохповерховому будинку АДРЕСА_1 в 1994 році, що підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 та копією технічного паспорту на квартиру і відповідно став співвласником цього будинку в тому числі і горища будинку яке використовувалось за призначенням виключно для розташування призначених для експлуатації будинку загально будинкових тобто загальних для всього будинку, для всіх його частин інженерних мереж опалення з приладами для випуску повітря, вентиляційної частини каналізаційних стояків, вентиляційних стояків, що забезпечували вентиляцію з кухонь та санвузлів, що підтверджується довідками "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" № 47/к від 16.01.07 р. та №997/03 від 29.08.06 р.

Згідно листа Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 17.10.2022 року №062/14 - 9419(И-2022) зазначено що на час приватизації позивачем квартири в будинку наявне горище над останнім поверхом в житловому будинку на АДРЕСА_3 в якому були розміщені стропила з колод для кріплення обрешітки з дощок та металевого даху будинку, в якому знаходилось два слухових вікна та зазначено що поверхові плани горища не складались оскільки воно було технічним (для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій згідно державних будівельних норм якими керується бюро технічної інвентаризації при проведенні інвентаризації, згідно з ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Допоміжне приміщення, або приміщення, призначені для допоміжні приміщення багатоквартирного будинку забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, візкові, кладові, сміттокамери, горица, підвали, шахти и машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення") і відповідно не було і не могло бути окремим об`єктом цивільно-правових відносин на час приватизації мною квартири в вищезазначеному будинку оскільки інвентаризація його не проводилась (приміщення технічного горища не було окремо визначеним об`єктом) і його інвентаризація в зв`язку з цим не була передбачена нормативними документами.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заключили інвестеційні договори з ДГО "Житло інвест" на будівництво квартир на п`ятому поверсі вищевказаного будинку.

Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації були видані свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 та ОСОБА_3 на квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 .

Позивач вважає, що відповідачами порушено його право спільної власності, як співвласника будинку по АДРЕСА_8 .

Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) є органом місцевої виконавчої влади, який відповідно до Положення про Управління є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді і підпорядкований Київському міському голові.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами. Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Відповідно до «Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна в м. Києві» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Положення), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2009 р. № 1227 Головне управління житлового забезпечення є органом уповноваженим здійснювати оформлення права власності та видавати свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, перелік яких міститься в п.5.1.1 Положення.

Відповідно до п.1 та п.1.1 Наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 27.10.2006 року № 189 «Про деякі питання діяльності комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», КП «Житло-сервіс» в установленому порядку доручено виконувати підготовчу роботу з надання фізичним та юридичним особам послуг, пов`язаних з оформленням права власності та видачею свідоцтв про вправо власності на об`єкти нерухомого майна, зазначені у п. 5.1.1 Положення.

На виконання рішення Київської міської ради від 15.03.2012 року № 198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.03.2012 № 500 «Про здійснення організаційно-правових заходів щодо ліквідації, реорганізації та перейменування структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Головне управління житлового забезпечення перейменоване у Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який 11 січня 2013 р. пройшов державну реєстрацію із 22 січня 2013 р. функціонує як структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Так, повноваження відповідача щодо оформлення та видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна закінчені 31.12.2012 року.

Загальний порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) визначений частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).

Так, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав); видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Для проведення державної реєстрації прав на новозбудоване або реконструйоване нерухоме майно необхідно підготувати та подати до органу Державної реєстраційної служби (за місцезнаходженням нерухомого майна) відповідний пакет документів.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Перелік випадків, за наявності яких видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав, визначено статтею 18 Закону.

Тобто Законом передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності.

Особливості державної реєстрації прав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно визначається Порядком державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок), пунктом 42 якого передбачено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі державний реєстратор) у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 16 Порядку державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення.

Відповідно до пункту 35 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок ведення). державний реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень оформляє свідоцтво про право власності на нерухоме майно, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

3 аналізу наведених норм Закону та Порядку ведення вбачається, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі документів, визначених у статті 19 Закону, у тому числі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке оформлює за результатом розгляду заяви та доданих до неї документів, тобто перед прийняттям відповідного рішення.

Положенням був передбачений перелік документів, які заявник зобов`язаний надати до уповноваженого органу з метою оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності.

Так, відповідно до п. 9.1 вказаного Положення ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на перебудовані або реконструйовані квартири (в т. ч. у випадках об`єднання квартир) багатоквартирних житлових будинків та у разі добудови аттикових та ансардних поверхів необхідно надати наступні документи: рішення відповідного органу про перебудову або реконструкцію об`єкта; проектна документація, погоджена та затверджена в установленому порядку; документи щодо прийняття об`єкта в експлуатацію (свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та акт готовності об`єкта до експлуатації (акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта); документ, який підтверджує право власності на об`єкт до перебудови або реконструкції; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; письмова згода співвласників (власників частин) об`єкта про оформлення права власності з видачею свідоцтв про спільну сумісну власність чи спільну часткову власність на об`єкт (у відповідних випадках); письмова згода співвласників багатоквартирного будинку при добудові аттикових та мансардних поверхів та приєднанні місць загального користування; документи, які підтверджують інвестиційну участь у будівництві (реконструкції) аттикових та мансардних поверхів; довідка або лист-згода банківської установи на оформлення та - гримання свідоцтва про право власності (у разі іпотечного кредитування); документ, який підтверджує сплату пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (у разі збільшення площі квартири, добудови аттикових та мансардних поверхів).

Разом з тим, позивач не надав чіткого обґрунтування своїх вимог, не конкретизував, які його права і ким порушуються.

Відповідно до положень ст. 319 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_9 на ім`я ОСОБА_2 , видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення (КМДА) від 26.10.2009 р. № 1632/СК, яке оформлено взамін первинних правовстановлюючих документів на кв. АДРЕСА_4 та кв. АДРЕСА_5 , є правомірним. Тобто, власник згідно чинного законодавства, в подальшому мав право на підставі належного йому права на власний розсуд розпоряджатися вказаним майном.

Крім того, свідоцтва про право власності на об`єкти інвестицій квартири АДРЕСА_6 та кв. АДРЕСА_7 на ім`я ОСОБА_3 , видані на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення (КМДА) від 16.11.2001 р. № 1294-С/КІ, є правомірними та оформлені згідно чинного законодавства на підставі переліку документів, передбачених чинним на той час Положенням.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 02.01.2026 року ОСОБА_3 є власником квартир АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 .

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що горище житлового будинку є допоміжним приміщенням, яке належить співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності, а відтак його використання для будівництва додаткових квартир відбулося з порушенням його прав як співвласника.

Разом з тим суд встановив, що на момент здійснення реконструкції будинку та укладення інвестиційних договорів, а також видачі свідоцтв про право власності на спірні квартири, відповідні дії були вчинені на підставі рішень уповноважених органів та у межах чинного на той час законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що горище будинку мало технічне призначення, однак саме по собі це не свідчить про неможливість його реконструкції або зміни функціонального призначення у встановленому законом порядку.

Суд також враховує, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що: реконструкція горища проведена з порушенням будівельних норм і правил; відповідні дозвільні документи були відсутні або визнані недійсними; його право спільної власності було припинено чи обмежено всупереч закону.

Крім того, сам факт належності горища до допоміжних приміщень не виключає можливості здійснення його реконструкції за наявності відповідних дозволів і погоджень компетентних органів.

Суд зазначає, що позивачем не доведено, яким саме чином оспорювані дії відповідачів порушили його конкретні права чи законні інтереси, а також не обґрунтовано причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та можливими негативними наслідками для позивача.

Відповідно до ч. 1, 5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог, ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз наведених вище норм законодавства та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що підстави для задоволення позову, відсутні.

Вимогами частин 3 та 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 заявила у відзиві про застосування строку позовної давності.

Так, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог. Тому враховуючи, що стороною позивача позовні вимоги не доведені, суд відмовляє в їх задоволенні на загальних підставах, незалежно від спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, у тому числі судовий збір, понесені стороною позивача, покладаються на нього.

Так, представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 було заявлено про стягнення судових витрат у розмірі 26 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з чим саме на позивача покладається обов`язок відшкодувати понесені відповідачем судові витрати.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 поніс витрати на правничу допомогу, які є документально підтвердженими та заявлені до стягнення у встановленому законом порядку.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, а також принципів розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення з позивача на користь відповідача у заявленому розмірі.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказів, свідоцтв про право власності та визнання незаконним та скасування реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_13 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Соколов