Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №756/12163/25 — Оболонський районний суд міста Києва

15.04.2026 Справа № 756/12163/25

Унікальний №756/12163/25

Провадження №2-а/756/15/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценко О.М.,

за участі секретаря Галелюк Т.О.,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та просив визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення №ВОБ2842 від 30 липня 2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 30.07.2025 року тимчасово виконуючий обов`язки начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову №ВОБ2842 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000 грн. Згідно постанови вбачається, що ОСОБА_1 не з`явився своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_2 на військовий облік, протягом 7 днів з моменту прибуття до нового місця проживання» , чим порушив вимоги ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» .

Оскаржувану постанову позивач вважає, протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .З літа 2022 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 в період з 2022 і до сьогоднішнього дня не змінював свого місця постійного проживання та реєстрації в с.Титівки Ніжинського району, продовжує проживати там, проте за характером роботи часто відвідує інші міста України, в тому числі і місто Київ, де зупиняється в квартирі, що розташована на АДРЕСА_2 . В жовтні 2024 року ОСОБА_1 був зупинений патрулем, що складався з представників органів поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , звідки був направлений для проходження ВЛК. Після цього, в застосунку «Резерв+» змінились дані про військовий облік. Тож з жовтня 2024 року за даними цієї системи ОСОБА_1 вважався таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а за рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний обмежено придатним до військової служби. 29 липня 2025 року ОСОБА_1 перебував в місті Києві, де був зупинений спільним патрулем працівників поліції та представників ІНФОРМАЦІЯ_1 та супроводжений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , де відносно нього вночі, о 2 годині 20 хвилин 30.07.2025 року офіцером ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 складено протокол №ВОБ 2842 про адміністративне правопорушення та тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 винесено постанову з тим же номером про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Після доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 , вхід до застосунку «Резерв+» виявився неможливим. 06 серпня 2025 року ОСОБА_1 відновив доступ до застосунку та виявив, що тепер він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , а за рішенням ВЛК визнаний придатним до військової служби. За викладених обставин постанова тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №ВОБ 2842 від 30.07.2025 року є безпідставною, незаконною, не обгрунтованою жодними доказами та винесеною з порушенням порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, встановленого КУпАП, оскільки ОСОБА_1 своє місце постійного проживання в с.Титівка Ніжинського району Чернігівської області не залишав і не покидав, адже продовжує проживати там, виїжджаючи по території України в різні міста за родом своєї діяльності. На обліку як внутрішньо переміщена особа не перебуває. Таким чином немає ні події, ні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке позивача піддано такому суворому стягненню як 17000 грн штрафу. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, тому що своє місце постійного проживання в с.Титівка Ніжинського району Чернігівської області не залишав і не покидав, адже продовжує проживати там. В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався.

Представник позивача подала заяву згідно якої просила розгляд справи провести у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що пітверджується копією паспорту.

30.07.2025 року тимчасово виконуючий обов`язки начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову №ВОБ2842 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000 грн.

Як слідує із постанови, ОСОБА_1 не з`явився своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_2 на військовий облік, протягом 7 днів з моменту прибуття до нового місця проживання» , чим порушив вимоги ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» .

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згаданий вище Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту - Порядок №1487).

Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту - Правила військового обліку).

Абзацом 2 підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Відповідно до ч.4 цієї статті - у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

При цьому, як встановлено під час судового розгляду позивач своє місце постійного проживання в с.Титівка Ніжинського району Чернігівської області не залишав і не покидав, адже продовжує проживати там, виїжджаючи по території України в різні міста за родом своєї діяльності.

Позивач уточнив свої персональні дані, отже виконав обов`язок, передбачений ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд зазначає, що ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). (п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999.

Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд не може погодитися з висновком відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена без достатніх правових підстав, необґрунтовано, з недотриманням принципів правомірної адміністративної поведінки, а тому оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення №ВОБ2842 від 30 липня 2025 слід скасувати, а провадження в справі закрити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 210, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення №ВОБ2842 від 30 липня 2025 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ЄДРПОУНОМЕР_2) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Луценко