Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №727/15106/25 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 727/15106/25

Провадження 2-а/718/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Фуштея М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіцмань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, мотивованим тим, що 19.11.2025 у мобільному додатку «Дія» він отримав постанову про відкриття відносно нього виконавчого провадження з виконання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №1094 від 12.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Із постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №1094 від 12.06.2025 позивач не згідний, вважає її протиправною та просить скасувати у зв`язку із наступним.

05.06.2025 позивача силоміць, усупереч його волі, затримали і доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.06.2025 його не повідомляли про намір скласти протокол та не роз`яснили права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що позивач не оновив персональні дані в період з 18.05.2024 по 16.07.2024.

У примітці до ст. 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У спірний період персональні дані позивача були актуальними.

Зі змісту постанови №1094 від 12.06.2025 вбачається, що підрозділ ТЦК та СП у період з 18.05.2024 до 05.06.2025 не скористався можливістю отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тому позивач вважає, що під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідач не дотримався примітки до ст. 210 КУпАП.

З урахуванням наведеного просить суд скасувати постанову № 1094 від 12.06.2025 за ч.3 ст.210 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свій позов, просив його задовольнити. Пояснив, що 05.06.2025 проти його волі був доставлений поліцейськими та військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де від нього отримали дані, позивач пройшов ВЛК, після чого отримав повістку з`явитися впродовж десяти днів. Оскаржена постанова та протокол були складені без його відома, відповідач міг отримати необхідні персональні дані позивача з баз даних, таких як інформаційна система «Монобанк», міграційного реєстру, тощо.

Представник відповідача Фуштей М.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову у зв`язку із тим, що позивач мав обов`язок уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) протягом 60 днів з 18.05.2024 одним з трьох шляхів на вибір: через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження, тобто до 17.07.2024, однак у встановлені законом строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив. Враховуючи викладене, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 обов`язку щодо уточнення своїх персональних даних, останнього постановою від 12.06.2025 № 1094 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності, тому постанова є правомірною.

Ухвалою суду від 05.01.2026 позивачу поновлено строк на звернення до суду з цим позовом та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.01.2026 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026 ухвалу суду від 21.01.2026 скасовано та направлено справу для продовження розгляду .

Дослідивши та оцінивши матеріали справи суд встановив наступне.

З наданої відповідачем копії справи про адміністративне правопорушення за постановою № 1094 від 12.06.2025 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та з пояснень в судовому засіданні позивача судом встановлено наступне.

05.06.2025 позивач був доставлений поліцейськими та військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТЦК та СП в АДРЕСА_1 , де з його слів заповнили аркуш вивчення від 05.06.2026, позивач пройшов ВЛК, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби.

Цього ж дня майором ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 складено протокол № 1094 за ч 3 ст 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач був присутній, від пояснень та підпису в протоколі відмовився в присутності двох свідків – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У цьому ж протоколі з поміж іншого вказано, що розгляд справи про адмінправопорушення відбудеться 12.06.2025 о 10 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ухвалено постанову № 1094 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. На розгляд справи позивач не з`явився та не вказав поважні причини неявки. У п`ятому абзаці мотивувальної частини постанови зазначено, що запит до реєстрів та баз даних не дав змоги отримати інформацію щодо персональних даних, зазначених в ст. 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», зокрема, не вдалося отримати інформацію про актуальні засоби зв`язку військовозобов`язаного, відомості про наявність права на відстрочку. ОСОБА_1 зобов`язаний був оновити свої персональні дані в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно. Докази на підтвердження вчинення ним будь-яких активних дій у відповідний період не надавав.

Також у наданих суду матеріалах справи міститься знімок екрану мобільного телефону із застосунку «Дія», на якому зображено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аркуш вивчення ОСОБА_1 , довідка ВЛК № 2025-0605-1521-5922-0 від 05.06.2025, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби.

Отже, підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є порушення ним правил військового обліку, зокрема факт неоновлення своїх військово-облікових даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 .

Так, особливий період в Україні розпочався із 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію».

У зв`язку з військовою агресією РФ, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває на момент розгляду справи.

Згідно із вимогами ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Суд виходить з того, що уточнення військових облікових даних є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати адміністративна відповідальність.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1094 від 05.06.2025 встановлено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач був присутній, від пояснень та підпису в протоколі відмовився в присутності двох свідків – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У цьому ж протоколі з поміж іншого вказано, що розгляд справи про адмінправопорушення відбудеться 12.06.2025 о 10 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розгляд справи відбувся 12.06.2025.

Проте, 12.06.2025 на розгляд справи позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи чи відкладення розгляду справи не подав.

Згідно зі ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу правомірності притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 року визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже, з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан.

Приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено абз.1 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з вимогами ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1487, громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Суд зазначає, що приміткою у ст.210 КУпАП визначено, що положення ст.210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до вимог ч.3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»(далі - Закон № 1951-VIII) до Реєстру вносяться відомості, визначеніст.6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч.3 ст.14 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформації наведено у абзацах від третього до двадцятого ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII.

Відтак, з огляду на вимоги вказаного вище Закону, а також вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, не виключає обов`язку позивача актуалізувати свої облікові дані в ТЦК.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633 від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024 визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, у разі перебування на території України, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Законодавством чітко визначено терміни для оновлення облікових даних: вони мали чіткі межі - з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (60 днів) та способи уточнення: через центр надання адміністративних послуг (як підтвердження Витяг про уточнення); через оновлення в застосунку (витяг із «Резерву +») або особисто в ТЦК та СП (тоді в реєстрі «Оберіг» містилася б відмітка про уточнення/оновлення даних при особистій явці).

Отже, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, були зобов`язані уточнити свої облікові дані у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року одним із вище перелічених способів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 всупереч вимогам абз.1 ч.10 ст.1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не оновив у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року свої військово-облікові дані жодним із вище перелічених способів та не надав суду будь яких доказів на спростування зазначеного.

Висловлення позивачем в судовому засіданні припущення про можливість отримати відповідачем його військово-облікові дані із інформаційної системи «Монобанку», демографічного реєстру не спростовують невиконання ним обов`язку з оновлення своїх даних. Окрім того, «Монобанк» (АТ «Універсал Банк») є приватною структурою і наявна в нього клієнтська інформація відноситься до банківської таємниці, а з державного демографічного реєстру не можливо отримати відомості про підстави для відстрочки, тощо.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із зазначеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, що узгоджується з Постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначенийст.251 КУпАП.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оскаржуваній постанові, тому доводи позивача щодо відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП є необґрунтованими.

Оцінюючи матеріали справи у їхній сукупності, ту обставину, що відповідачем було надано до суду докази на підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

Інші доводи позивача не спростовують факту скоєння ним адміністративного правопорушення та не доводять незаконності дій відповідача та оскаржуваної постанови, а тому судом не приймаються.

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини справи та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті у справі докази, суд доходить висновку щодо безпідставності позовних вимог, а тому в задоволенні позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 слід відмовити по суті.

Позивач зазначив відповідачами у справі ІНФОРМАЦІЯ_5 і начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Згідно зі ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст.ст.210, 210-1, 211 УПАП керівники ТЦК та СП діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Отже, відповідні керівники не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.235 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який є неналежним відповідачем - то в задоволенні позову до нього слід відмовити з цієї підстави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити через неналежність відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.250 КАС України судове рішення не проголошувалося

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя Василь Скорейко