Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №643/6033/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/6033/26

Провадження № 3/643/1357/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Олійник О.О., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Судом встановлено, 20.03.2026 о 20 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру у відношенні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, ображала, принижувала, залякувала, чим була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого було завдано шкоду психологічному здоров`ю потерпілого.

Пояснення учасників справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнала та пояснила, що вона живе разом з батьком ОСОБА_2 в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В той день, 20.03.2026 вона зустрілась з подругами та трохи випила «Мартіні», а потім вирішила повернутись додому. Проте, попасти в квартиру не змогла, оскільки власник квартири, яку вона орендувала, не пускав її додому, через що вона була вимушена викликати поліцію. Ніяких дій психологічного характеру стосовно батька вона не вчиняла, поліцію викликала вона сама.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що наразі конфлікту з донькою немає. Чому так вийшло не розуміє. Будь-яких претензій потерпілий до доньки немає.

Оцінка суду.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема, психологічного і фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх, незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, або іншим чином завдається шкода психічному або фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення видів насильства міститься у п.п.4,14,15,17 ч.1 зазначеного Закону.

Фізичне насильство визначається як форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне насильство визначене як форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд зазначає, що не кожен сімейний конфлікт є насильством, але якщо діяння спрямовані на приниження, залякування, переслідування або контроль волевиявлення, це класифікується як насильство.

Проаналізувавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , дослідивши докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 205045 від 20.03.2026 року; терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 429286, який не оскаржений та не скасований; рапорт працівника поліції від 20.03.2026; відеозапис, який долучений до матеріалів та досліджений судом, на якому зафіксовані усні пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який є людиною похилого віку, згідно яких колись його донька кидалась на нього з ножом та казала що вб`є, а сьогодні казала, що задушить його, донька казала, що коли ти будеш спати, я тебе вб`ю, раніше поліція до них не приїжджала, суд доходить до висновку, що в її діях наявні ознаки домашнього насильства.

Суд доходить до переконання, що досліджені судом докази у розумінні статті 251 КУпАП відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище правопорушення.

Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

Інші питання, які вирішує суд при розгляд даної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у передбачений законом строк, до неї може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя - О.О. Олійник