Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №642/5957/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/5957/25

Провадження № 3/642/128/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Балабая С.С.,

за участю секретаря судового засідання Ажиппо О.О.,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

До Холодногірського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460232 від 21.09.2025, вбачається що 21.09.2025 о 00:55:00 в м. Харкові по вул. Технічна поблизу буд. 38, 21.09.2025 о 00 год. 55 хв. у м. Харкові по вул. Технічна поблизу буд.38 водій гр. ОСОБА_1 керував ТЗ Hyundai і10, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки тз за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР – відмова особи, яка керує тз, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нар. чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарських.

ОСОБА_1 неодноразово належним чином викликався у судові засідання шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку. 12.02.2026 розгляд справи було відкладено у зв`язку із необхідністю залучення захисника. Однак у подальшому захисник Несвітайлом В.О. залучений не був.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, дату, місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку.

Поштове повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Заяв та клопотань, зокрема, про відкладення судового засідання чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, суду не надано.

Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи є її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки суду не повідомлені, клопотань про розгляд справи за відсутністю чи відкладення розгляду справи не надано, присутність особи згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов`язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.

Як вбачається з положень пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460232 від 21.09.2025, яким зафіксовано факт порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, з якого вбачається факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Разом із тим, рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості водія у вчиненні адміністративних правопорушень, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у справі № 524/4668/17.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14від 23грудня 2005року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що відповідальність за статтею 130КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

З досліджених у судовому засіданні відеозаписів із бодікамер працівників поліції вбачається, що фіксація події розпочинається з моменту, коли біля припаркованого автомобіля марки «Hyundai і10», д.н.з. НОМЕР_1 , поруч із зачиненими дверима з боку водійського місця, перебуває жінка. Працівники поліції підходять до автомобіля з протилежного боку, в цей час відчиняються передні пасажирські двері, на передньому пасажирському сидінні знаходиться чоловік, особу якого в подальшому встановлено як ОСОБА_1 .

Під час спілкування з останнім працівники поліції повідомляють йому про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, та пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Від проходження такого огляду ОСОБА_1 відмовився. Також йому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, від чого він також відмовився.

Свою відмову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він не керував транспортним засобом, а працівники поліції не мають відеозаписів, які б підтверджували факт керування ним автомобілем. Крім того, він зазначав, що

він не пересаджувався із водійського сидіння на переднє пасажирське місце.

Отже, ОСОБА_1 посилається на відсутність належних доказів керування ним транспортним засобом.

Разом із тим, з досліджених судом записів із відеореєстратора вбачається, що зазначений автомобіль рухається та зупиняється біля подвір`я приватного будинку. Після зупинки транспортного засобу від будинку до автомобіля підходить жінка та зупиняється саме біля дверей з боку водія.

Таким чином, досліджені судом відеозаписи з відеореєстратора та бодікамер працівників поліції у своїй сукупності підтверджують факт руху транспортного засобу, а також те, що в салоні автомобіля, окрім особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інших осіб не перебувало.

На підставі викладеного суд доходить висновку поза розумним сумнівом, що наявними у справі доказами підтверджується факт руху автомобіля та керування ним саме ОСОБА_1 , який після зупинки транспортного засобу пересів із місця водія на переднє пасажирське сидіння.

Відповідно до статті 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями статті 251КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Надані суду докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та достатніми, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460232 від 21.09.2025.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд доходить висновку про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю належних та достатніх, досліджених під час судового розгляду та оцінених судом доказів, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, що міститься на технічному носії.

Належними, допустимими та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не спростовано.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.

Згідно з статтею 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Бикової К. ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 категорії В.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, ступеня вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно з статтею 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, частиною першою статті 130, 245, 251, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП, статтями 4, 9 Закону України «Про судовий збір», суд

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений, законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя С.С. Балабай