Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №619/2247/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2247/26

провадження № 3/619/744/26

ПОСТАНОВАіменем України

14 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП,

установив:

03 квітня 2026 року до суду надійшли матеріали адміністративних справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, справа № 619/2247/26 (провадження № 3/619/744/26) та ч. 5 ст. 126 КУпАП, справа № 619/2249/26 (провадження № 3/619/745/26).

До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Расулова К.Т. про об`єднання матеріалів справи 619/2247/26 за протоколом серії ЕПР1 № 623770 від 25.03.2026 із матеріалами справи 619/2249/26 за протоколом серії ЕПР1 № 623779 від 25.03.2026 в одне провадження, посилаючись на те, що вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені у відношенні однієї і тієї самої особи, пов`язані між собою за складом учасників (свідків), надійшли у провадження одного й того самого судді.

Клопотання захисника підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Виходячи з даної правової норми, суд дійшов висновку, що вищезазначені справи повинні бути об`єднанні в одне провадження, та за результатами їх розгляду має бути прийнято одне рішення, оскільки правопорушення вчинені однією і тією ж особою, справи про правопорушення розглядаються одним і тим же органом та постанова по жодному з них ще не приймалась.

Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 визначено, що у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну, їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що два адміністративні протоколи складені відносно однієї особи за вчинення кількох адміністративних правопорушень та одночасно розглядаються в одному суді, то дані справи про адміністративні правопорушення: № 619/2247/26 (провадження № 3/619/744/26) та справа № 619/2249/26 (провадження № 3/619/745/26), підлягають об`єднанню в одне провадження.

25 березня 2026 року о 12 год 12 хв у с-ще Вільшани Харківського району Харківської області по вул. Центральна, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: сповільненість мови та неприродна блідність. Водій від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

25 березня 2026 року о 12 год 12 хв у с-ще Вільшани Харківського району Харківської області по вул. Центральна, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Дергачівського ВДВС у Харківському районі, 44937510 від 01.04.2025, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух». Правопорушення вчинено повторно протягом року, 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА 6091172, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді у додаток «Viber», яку доставлено 05.05.2026, причин неявки суду не повідомив.

Разом з тим, захисник ОСОБА_1 – адвокат Расулов К.Т. через систему «Електронний суд» надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі ОСОБА_1 . Вказана позиція погоджена з ОСОБА_1 .

Крім того, захисник Расулов К.Т. через систему «Електронний суд» надав до суду письмові пояснення, в яких просить у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відмовити та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також просив при розгляді справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП України врахувати, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія і з огляду на це застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Посилається на те, що з протоколами про адміністративне правопорушення не погоджується. Вказує, що згідно пояснень ОСОБА_1 коли він їхав по вул. Центральна, 1, його зупинили працівники поліції при цьому не зазначивши причини зупинки. Вважає, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 була незаконною. Поліцейський, всупереч відповідних положень закону, не повідомив ОСОБА_1 причину та підставу такої зупинки та не вказав, який пункт ПДР він порушив. Тобто, транспортний засіб ОСОБА_1 було зупинено безпідставно. Надалі ОСОБА_1 вийшов з автомобіля для розмови з працівниками поліції. Одразу після початку розмови працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився. Разом із тим, як вбачається згідно з відеозаписів з бодікамер поліцейських, доданих до протоколу серії ЕПР1 №623770 від 25.03.2026 року, ОСОБА_1 не було повідомлено та роз`яснено конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, які нібито стали підставою для проведення огляду, до моменту висунення вимоги пройти такий огляд. Зазначає, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 лише один варіант проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння, а саме у медичному закладі. Також на відео з бодікамери зафіксовано, що ОСОБА_1 від проходження огляду саме на стан алкогольного сп`яніння, проте у протоколі серії ЕПР1 №623770 від 25.03.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Отже, фактичної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не було зафіксовано. Навпаки, із відеозапису з бодікамери вбачається, що працівники поліції пропонували пройти огляд саме на стан алкогольного сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився. Таким чином, зміст протоколу серії ЕПР1 №623770 від 25.03.2026 року не відповідає фактичним обставинам події та доказам, наявним у матеріалах справи. Вказані суперечності є істотними, оскільки стан алкогольного та наркотичного сп`яніння є різними видами можливого сп`яніння, що потребують окремого порядку виявлення та фіксації. За відсутності належних та узгоджених доказів саме відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, висновок про вчинення ОСОБА_1 правопорушення є необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними доказами. Також, відповідно до відеозапису з відеореєстратора з машини працівників патрульної поліції ОСОБА_1 було зупинено о 12 годині 13 хвилин. Відео з бодікамери працівника поліції починається о 12 годині 21 хвилині. Отже, вбачається порушення працівниками поліції Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» яким передбачено, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Зазначає, що відповідно до листа з Головного сервісного центру МВС в Єдиному державному реєстрі МВС відсутня інформація про видачу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , отже він не був належним (легітимним) водієм в розумінні ПДР, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом, а тому останнього неможливо позбавити такого права. З огляду на всі обставини справи, вважає звинувачення ОСОБА_1 необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункт 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР).

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння визначається статтею 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 р. № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858. Вказаними нормативними документами передбачено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану сп`яніння.

Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (п.3 розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395).

Пунктом 6 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, передбачає два способи такого огляду: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); -лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в відповідному додатку до цієї Інструкції.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доведена у повному обсязі та підтверджується відомостями, зазначеними в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЄПР1 № 623770 від 25.03.2026, в якому зафіксовано факт порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписі із нагрудної камери працівника поліції, рапортом працівника поліції.

Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЄПР1 № 623770, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями зазначеними у ньому, однак від підпису відмовився.

Також належить врахувати, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту, зокрема, не висловив заперечень відносно того, що він керував транспортним засобом.

Крім того, дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, вбачається що працівники поліції дійсно запропонували водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, однак останній відмовився.

При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальними є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, а на підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення.

Також, відповідно до змісту рапорта працівника поліції установлено, що 25.03.2026 о 12.12 год у с-ще Вільшани Харківського району Харківської області по вул. Центральна, 1, було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2107, р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, сповільненість мови та неприродна блідність. Водій від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я відмовився. Також відмовився давати будь-які пояснення та ставити підпис у протоколі.

Отже, саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п.2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі порушення водієм пункту 2.5 ПДР.

Також, відповідно до диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом достовірно встановлено, що 25 березня 2026 року о 12 год 12 хв у с-ще Вільшани Харківського району Харківської області по вул. Центральна, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Дергачівського ВДВС у Харківському районі, 44937510 від 01.04.2025, правопорушення вчинено повторно протягом року.

Відповідно до відомостей з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України, складеної начальником САП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області І.Слободанюк, ОСОБА_1 було притягнуто 05.11.2025 до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Статтею 39 КУпАП передбачено, що якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Згідно постанови серії ЕНА № 6091172 ОСОБА_1 05.11.2025 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, тому річний строк спливає 04.11.2026. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 вчинив правопорушення 23.03.2026.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив порушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Що стосується доводів захисника Расулова К.Т. з приводу допущених працівниками поліції порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, суд не приймає до уваги, з таких підстав.

Відповідно до п.3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, (далі Інструкція) є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан сп`яніння.

Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння є його дискреційними повноваженнями, але суд може їх врахувати, якщо вони підтверджуються іншими доказами у справі.

Поліцейськими в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 623770 від 25.03.2026, у направленні на медичний огляд водія від 25.03.2026, та у рапорті працівника поліції було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: сповільненість мови та неприродна блідність.

Отже, в даному конкретному випадку, працівник поліції, виявивши вищезазначені ознаки наркотичного сп`яніння, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, від проходження якого останній відмовився. При цьому, як вбачається з відеозапису бодікамер поліцейських, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський обмовився, оскільки що об`єктивно підтверджується наявними доказами у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник Расулов К.Т. скористалися своїм процесуальним правом та подавали заяву до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП у порядку, передбаченому чинним КПК України.

Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженими державними особами, дії яких не оскаржувалися до керівництва поліції в порядку ст. 267 КУпАП, з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності цих працівників поліції.

Крім того, стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАС України на дії керівництва поліції, пов`язаних із перевіркою скарг щодо незаконних дій працівників поліції, при складанні ними адміністративного матеріалу у цій справі.

Цих відомостей не надано суду і під розгляду справи.

Доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , суд не приймає до уваги, оскільки під час складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, процесуально не передбачено зазначення причини зупинки транспортного засобу і це об`єктивно не спростовує факту відмови водія від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а тому такі доводи є необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що, відповідно статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а, відтак, доводи захисника про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Більш того, згідно приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

За таких обставин, доводи про те, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 суд вважає безпідставними та способом захисту, з метою уникнення відповідальності.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції, в тому числі, пов`язаних із зупинкою транспортного засобу і встановлення у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, а також складення ними протоколів та інших процесуальних документів, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування судом доводів захисника щодо незаконності дій працівників поліції.

Твердження адвоката Расулова Ю.В., що наявний у матеріалах справи відеозапис не є цілісним (повним), не є безперервним, суд не визнає і до уваги не бере, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано в повному обсязі працівниками поліції.

Інші доводи зазначені у письмових поясненнях захисника також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, які викладені в протоколах про адміністративні правопорушення і є безсумнівними доказами порушення ним пунктів 2.5 та 2.1.а ПДР.

До того ж, при розгляді справи, ОСОБА_1 не був обмежений у правах передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі і в правах бути присутнім в суді, давати особисті пояснення, заявляти клопотання та подавати докази. Однак останній не скористався таким правом, до суду не з`явився.

Отже, під час розгляду справи судом з`ясовано обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушень на підставі зібраних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисником не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сукупність вищевказаних доказів підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі статтями 34, 35 КУпАП обставин, які обтяжують чи пом`якшуються відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП, передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують його відповідальність, характер та ступень суспільної небезпеки вчинених правопорушень, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк сім років, тобто в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

При цьому, суд не застосовує оплатне вилученням транспортного засобу, оскільки відповідно до відомостей Довідки сформованої начальником САП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області капітаном поліції І. Слободянюк, причетність ОСОБА_1 до транспортного засобу з р/н НОМЕР_1 не значиться.

Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2026 року встановлений в розмірі 3328,00 гривні.

Так як на ОСОБА_1 накладається адміністративне стягнення, то відповідно до ст. 401 КУпАП йому необхідно сплатити судовий збір. Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 126 ч. 5, 130 ч. 1, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Расулова К.Т. про об`єднання матеріалів справи задовольнити.

Об`єднати в одне провадження справи про адміністративне правопорушення № 619/2247/26 (провадження № 3/619/744/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та № 619/2249/26 (провадження № 3/619/745/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Присвоїти об`єднаній справі єдиний унікальний номер № 619/2247/26 (провадження № 3/619/744/26).

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На підставі статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк сім років без оплатного вилученням транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 дохід держави 665,60 грн судового збору.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу у сфері забезпечення дорожнього руху: р/р UA168999980313020149000020001, код за ЄДРПОУ 37874947, отримувач ГУК Харківська область/Харківобл/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 21081300, справа № 619/2247/26, провадження № 3/619/744/26.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» Дергачівський районний суд Харківської області.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Зобов`язати орган та особу державної виконавчої служби повернути до суду постанову про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Є. А. Болибок