Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №398/6092/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6092/25

провадження №: 2/398/634/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" травня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Петренко С.Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Шаповал Є.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивачів – адвоката Гулян Я.В.,

відповідача – ОСОБА_2 (відеоконференцзв`язок),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , інтереси яких представляє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Олександрійська міська рада про визнання права власності на частку будинку та частки земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , інтереси яких представляє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Олександрійська міська рада про визнання права власності на частку будинку та частки земельної ділянки, в якій просить:

1. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будиню господарських будівель і споруд площею 0,0471га кадастровий номер 3510300000:03:091:0002 по АДРЕСА_1 , що пропорційно її частці в праві власності на будинок відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого НВО «Етал» 04.11.1993 р., а також на 1/4 частку цієї ж земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинк господарських будівель і споруд площею 0,0471га кадастровий номер 3510300000:03:091:0002 по АДРЕСА_1 , що пропорційно її частці в праві власності на будинок відповідно до свідоцтва пр право власності на житло, виданого НВО «Етал» 04.11.1993 р.

4. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0471га кадастровий номер 3510300000:03:091:000 по АДРЕСА_1 , що пропорційно її частці в праві власності на будинок відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого НВО «Етал» ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з належної йому частки будинку по АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 04.11.1993 р. та частки присадибної земельної ділянки кадастровий номер 3510300000:03:091:0002. Спадкоємцями першої черги після ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_2 , що є відповідачем по справі. Відповідач відмовилася від своєї частки у спадщині на користь матері - ОСОБА_3 , подавши нотаріусу відповідну заяву.

ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину та не відмовилася від неї. Однак, листом приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.М. від 02.07.2025р. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу ОСОБА_3 відмовлено, у зв`язку з наявною розбіжністю в розмірі належної спадкодавцю частки будинку та земельній ділянці, що унеможливлює видачу свідоцтва та здійснення державної реєстрації права власності.

Так, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.11.1993р. НВО «Етал» згідно з розпорядженням №6 від 04.11.1993р., зареєстрованого Олександрійським комунальним бюро технічної інвентаризації 21.11.1993р. N57813/47 будинок по АДРЕСА_1 в результаті використання права на безоплатну приватизацію належить чотирьом особам: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . В той же час, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №600558, виданого 28.12.2009р. в приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 , взяли участь тільки троє осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Враховуючи, що частки співвласників є рівними, то частка спадкодавця в праві власності на будинок становить , а в праві власності на земельну ділянку -1/3.

За таких обставин ОСОБА_3 позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку та змушена звернутися до суду.

При цьому, ознайомившись з листом про відмову у вчиненні нотаріальної дії, і другий позивач - ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права на частку в земельній ділянці, захистити яке можливо лише в судовому порядку. Так, будучи на підставі свідоцтва про право власності на житло власником 1/4 частини житлового будинку, відповідно до ст.377 ЦК до неї перейшло право користування такою ж часткою земельної ділянки та право на набуття право власності на неї. Однак, при видачі Державного Акту на право власності на земельну ділянку її право було проігноровано та за іншими співвласниками будинку право на землю зареєстровано не на 1/4 частини земельної ділянки за кожним, що відповідало б розміру їх частки в праві власності на будинок, а на 1/3 за кожним, а за нею не зареєстровано взагалі. Після смерті спадкодавця вирішити це питання шляхом внесення змін до Державного Акту чи шляхом визнання його частково недійсним, неможливо. У зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 змушена звернутися до суду.

Відповідач подала до суду заяву про визнання позову, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Викладені в позовній заяві обставини повністю відповідають дійсності, позовні вимоги є обґрунтованими, наслідки визнання позову їй зрозумілі, просила задовольнити позов.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.10.2025 відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання. Зобов`язано приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.М. надати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 03.12.2025 залучено до розгляду справи третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Олександрійську міську раду.

Ухвалою суду від 05.03.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні з`явились позивач ОСОБА_1 , представник позивачів – адвоката Гулян Я.В., підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданніпозовні вимоги визнала в повному обсязі, просила задовольнити позов.

Позивач ОСОБА_3 , представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Олександрійська міська рада у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, заяв та клопотань, які перешкоджають розгляду подано не було.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення усіх учасників справи, відсутність клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, думку позивача та його представника, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність інших учасників справи відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11.03.2024 Олександрійським відділом ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 12.03.1974 Будинок одруження в м. Олександрії Кіровоградської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружився з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якій присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с.16).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 04.04.2011, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 10.12.2010 р. уклала шлюб з ОСОБА_9 , якій було змінено прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 (а.с.17).

Згідно з відоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видного 16.10.1978 відділом ЗАГС м. Олександрія Кіровоградської області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 (а.с.18).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого від 04.11.1993 НВО «Етал» згідно з розпорядженням № 6 від 04.11.1993, зареєстрованого відділом приватизації житла УЖКГ 21.11.1993 № 7813/47, будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с.7).

Згідно з архівною довідкою КП «ОМБТІ» № 148 від 22.03.2023, будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належало на праві приватної спільної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.11.1993 виданого НВО «Етал» згідно з розпорядженням № 6 від 04.11.1993 р. Назва провулок Партизанський змінено на провулок Маршала Ворошилова на підставі рішення № 87 від 25.02.1988 р. ОСОБА_12 змінено на провулок Покровський на підставі рішення № 290 від 05.10.2021 р. (а.с.8).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.09.2025, щодо будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за даними параметрами інформація відсутня (а.с. 9).

Згідно з технічним паспортом на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , власниками якого зазначено: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 (а.с.10-12).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 600558, виданого ОСОБА_4 на підставі рішення сесії від 25.02.2000 р. № 300 скликання Олександрійської міської ради Кіровоградської області. Земельна ділянка площею 0,0471 га розташована АДРЕСА_1 . Відповідно до списку співвласників земельної ділянки до вказаного акту співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 1/3 частки кожному у спільній власності (а.с. 13, 60, 61).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.09.2025, щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 3510300000:03:091:0002, за даними параметрами інформація відсутня (а.с. 14).

Відповідно до Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 15.03.2024 наявна спадкова справа 72154774, номер у нотаріуса 36/2024, заведена 15.03.2024 приватним нотаріусом Приходько О.М., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.15,52).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №36/2024, заведеної 15.03.2024 приватним нотаріусом Приходько О.М., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , міститься заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 (а.с.49).

Також в даній спадковій справі №36/2024 наявна заява ОСОБА_2 від 15.03.2024 р. про відмову від прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_4 (а.с.49 зворотня сторона).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15.03.2024 р. стосовно ОСОБА_4 за даними параметрами інформація відсутня (а.с.51 зворотня сторона).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) від 15.03.2024 р. стосовно ОСОБА_4 за даними параметрами інформація відсутня (а.с.52 зворотня сторона).

Листом від 02.07.2025 № 263/02-14 приватний нотаріус Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько О.М. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 належить частка житлового будинку, а земельна ділянка в розмірі 1/3 частки, і це унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки реєстрація речових прав на земельну ділянку відбувається одночасно з реєстрацією речових прав на об`єкт, що на ній розташований (а.с.5, 59).

Правовідносини у справі стосуються визнання права власності на частки земельної ділянки у порядку спадкування за законом, зокрема за позивачем – ОСОБА_3 , та на підставі свідоцтва про право власності на житло за позивачами та відповідачем, а також визнання права власності на житло у порядку спадкування за законом, зокрема за позивачем – ОСОБА_3 .

Щодо суб`єктного складу

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Отже, правом на отримання спадщини наділені особи, визначені цивільним законодавством чи заповітом, які дотримались процедури отримання такої спадщини.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 752/3435/16, від 29.06.2022 у справі № 175/772/16-ц, від 27.07.2023 у справі № 296/8061/19 та інших.

З наведеного висновку вбачається, суд визначив належне коло відповідачів у справах про спадкування у залежності від наявності або ж відсутності інших спадкоємців (відмови, усунення від спадщини тощо). Так, у першому випадку належним відповідачем буде інший спадкоємиць (спадкоємці), а в другому орган місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 (позивач –дружина померлого) прийняла всю спадщину після свого чоловіка - ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 (відповідач – дочка померлого) відмовилася від прийняття усієї спадщини після свого батька - ОСОБА_4 .

Будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить, крім померлому - ОСОБА_4 , його дружині (позивачу) - ОСОБА_3 , його дочці (відповідачу) - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Щодо земельної ділянки, частки у якій просять визнати позивачі, то вона належить на праві спільної власності по 1/3 померлому батьку – ОСОБА_4 , а також по 1/3 ОСОБА_3 (позивач – дружина померлого), ОСОБА_2 (відповідач – дочка померлого), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 336 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, сторони не позбавлені права звернутись один до одного з позовами про виділ частки із майна.

Отже, визнання права на частку в праві спільної сумісної власності є зміною правового режиму спільної власності, а не способом його виділу в натурі. Тому визнання права на частку в праві спільної власності допускається як виняток, коли неможливо провести реальний виділ спільного майна, у тому числі неподільного.

Слід зазначити, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності (постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 404/1436/24).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

У постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У підготовчому засіданні представник позивачів подала клопотання про залучення до участі у справі Олександрійську міську раду в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а не в якості відповідача.

Отже, враховуючи, що позивачі та їх представник неправильно визначили відповідача у справі, у позові слід відмовити, у зв`язку з пред`явленням його до неналежного відповідача. Належним відповідачем у цій справі мала бути Олександрійська міська рада, оскільки відповідач відмовилася від прийняття спадщини після свого батька.

Так, в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 265/6868/16-ц, вказано, що належним відповідачем у справах про визнання права власності у порядку спадкування є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. За обставинами вказаної справи інші спадкоємці або ж співвласники у частці були відсутні.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача, що є самостійно підставою для відмови у позові. Крім того, суд звертає увагу позивачів на обрання неефективно способу захисту.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України, оскільки позивачем питання щодо розподілу судових витрат не ставилось, у зв`язку з чим залишає судові витрати (судовий збір) за позивачем.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , інтереси яких представляє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Олександрійська міська рада про визнання права власності на частку будинку та частки земельної ділянки – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14.05.2026.

Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО