Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №398/7875/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7875/25

провадження №: 2/398/1270/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" травня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Москалик В. В.,

за участю секретаря судового засідання Ситник І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Олександрії у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 09.04.2025-100001552 від 09.04.2025 у розмірі 28 450,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09.04.2025 уклали кредитний договір № 09.04.2025-100001552, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 217 днів, дата повернення - 11.11.2025, стандартна процентна ставка - 1 % за 1 день користування кредитом, знижена процентна ставка - 0,5 % за 1 день користування кредитом, комісія за надання кредиту - 900 грн з розрахунку 9 % від суми кредиту. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 28 450,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн, процентів у розмірі 12 400,00 грн, додаткової комісії - 1800,00 грн, та 4 250,00 грн неустойки. Відповідач добровільно взятих на себе зобов`язань не виконує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

13.04.2026 через систему "Електронний суд" відповідачка ОСОБА_1 направила відзив на позовну заяву, яким зазначила, що не визнає позовні вимоги через недоведеність погодження наданих кредитних умов, оскільки позивач надає до матеріалів позовної заяви роздруківку договору без її підпису як позичальника, вважає це неналежним доказом отримання нею кредитних коштів посилаючись на норми ст. 205, 206, 207, 208, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1046, 1049, 1047, 1055 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію". Крім того позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в матеріалах справи наявна паперова роздруківка договору, тому вважає, що наявна в матеріалах справи паперова копія спірного кредитного договору не може вважатись електронним документом оскільки не відповідає вимогам ст. 5,7 Законк України "Про електронні документи та електронний документообіг" та не є належним доказом. Наголошує, що вона не укладала кредитний договір, роздруківку якого позивач долучає до матеріалів справи, не погоджувала процентну ставку, неустойку та інші умови договору. Щодо неустойки, посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України" вважає , що сума заборгованості по сплаті неустойки 4250,00 грн нарахована безпідставно та всупереч чинного законодавства. Щодо додатково нарахованої комісії за обслуговування кредиту не згодна оскільки відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі, тошо, за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Тому просить, відповідно до чинного законодавства відмовити у стягнення додаткової комісії в сумі 1800 грн. Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів перерахунку коштів (тіла кредиту), оскільки належним доказом який підтверджує наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доказом про перерахунок коштів може бути виписка по рахункам або касовий документ, щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Натомість позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів. Тобто позовні вимоги не обгрунтовані належним чином. Також не відомо кому належать карткові рахунки, на які нібито перераховано кошти, оскільки лист фінансового сервісу не містить ідентифікуючих даних про відповідачку. Інформаційне повідомлення I-PAY на яке посилається позивач неє первинним документом, що підтверджує перерахунок кредитних коштів, також до позову не додано договір який підтверджує повноваження та умови посередника здійснення фінансових операцій на замовлення платника ТОВ "Споживчий центр", а також з довідки не вбачається, що кошти перераховані на виконання договору від 09.04.2025 № 09.04.2025-100001552. Позивач не довів обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. Щодо розподілу судових витрат зазначила, що не згодна з розміром гонорару в сумі 6000 грн, оскільки долучені позивачем документи до позовної заяви не містять договору про надання правової допомоги по справі, яка стосується саме відповідачки та не надано жодного платіжного документа із зазначення ПІБ боржника та номера кредитного договору. Крім того, вважає обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірним фактичним витратам, необхіним для розгляду даної справи, а отже, вказана вартість послуг адвоката є завищеною, правові підстави стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну допомогу відсутні. Просить витребувати у позивача оригінал електронного доказу: кредитний договір від 09.04.2025 № 09.04.2025-10000215521 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу.

16.04.2026 через систему "Електронний суд" представник позивача направив відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач подав належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76–79, 81 ЦПК України. Відповідач, заперечуючи проти позову, не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доказування. Відсутність будь-яких доказів на підтвердження заперечень відповідача свідчить про їх декларативний характер і позбавляє суд можливості надати їм доказове значення. Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Щодо підписання договору та ідентифікації, зазначив, що відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Також, підписуючи оферту відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір : “Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер“. У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договор : “Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер“ Тобто відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Щодо видачі коштів відповідачу позивачем, послався на те, що згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної оперіації відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України “Про платіжні послуги”. Отже, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а тому – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який були перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту. Відповідно до пункту 4.1. Правил надання споживчих кредитів - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами) Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANK ID), заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору, підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача. Електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно банк-емітент картки. Відповідач, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період за цими рахунками. Отже, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Щодо ідентифікації відповідача під час укладання договору, зазначив, що відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Відповідно до пунктів 22-25 Положення про Систему BankID НБУ, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.03.2020 № 32, при проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку, відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 № В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Законом України “Про споживче кредитування” передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. Крім того, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата за цим кредитним договором на суму 4750 грн, яку було враховано під час формування довідки про заборгованість. Щодо комісії, зазначив, що комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, 5) консультаційні послуги, 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Щодо стягнення неустойки зазначив, що на підставі змін до Закону України "Про споживче кредитування", за договорами, укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми Закону України "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просили розгляд справи провести за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причина неявки суду невідома.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Встановлено, що 09.04.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 09.04.2025-100001552 (кредитної лінії) шляхом підписання позичальником одноразовим ідентифікатором Е415 (код з смс-повідомлення) пропозиції про укладення кредитного договор (кредитної лінії) (оферта), відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), паспорта споживчого кредиту, заявки кредитного договору, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 217 днів, дата повернення кредиту - 11.11.2025, процентна ставка "Стандарт"- фіксована незмінна в розмірі 1 % за один день користування, процентна ставка "Економ" - 0,5 % за один день користування, комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, неустойка - 150,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з заявкою кредитного договору № 09.04.2025-100001552 (кредитної лінії) від 09.04.2025 зазначені анкетні дані позичальника, а саме адреса проживання, реквізити паспорта позичальника, ІПН, реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за договором: 4149-60ХХ-ХХХХ-5492.

Згідно з додатком до кредитного договору № 09.04.2025-100001552 (кредитної лінії), підписаним позичальником шляхом підписання позичальником одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е415, наявне інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , зокрема, контактний телефон позичальника - НОМЕР_1 .

Пропозиція про укладення кредитного договору пропозиції про укладення кредитного договор (кредитної лінії) (оферта), відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), паспорт споживчого кредиту, заявка кредитного договору та додаток до кредитного договору підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е415, шляхом введення коду з смс-повідомлення, яке було відправлено на фінансовий номер 0955587859.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначених документах матеріали справи не містять. Так само, як і доказів про те, що персональні дані відповідачки були неправомірно використані ТОВ «Споживчий центр» чи третіми особами для укладення кредитного договорів від імені ОСОБА_1 відповідачкою та його представником не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідачка не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором № 09.04.2025-100001552 (кредитної лінії) від 09.04.2025 підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 25.11.2025 № 1-2511 про перерахування коштів 09.04.2025 о 15:28:03 год на платіжну картку № НОМЕР_2 в сумі 10 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 706063240.

У постанові від 12.06.2023, прийнятій у справі № 263/3470/20 Верховний Суд, відхиляючи доводи касаційної скарги про відсутність у справі бухгалтерських документів про видачу кредиту, зазначив таке.

Відповідно до п. 1 ст.13 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з п. 3 ст. 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Зазначивши, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд визнав посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» безпідставним.

Зазначена правова позиція Верховного Суду спростовує заперечення представника відповідача щодо необхідності підтвердження надання кредиту саме банківською випискою з особового рахунку чи платіжними документами.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з довідкою - розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 28 450,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн, процентів у розмірі 12 000,00 грн, нарахованих за період з 09.04.2025 до 11.11.2025, комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1800,00 грн та неустойки в сумі 4250,00 грн.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Враховуючи те, що відповідачка не виконала передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту в сумі 10 000,00 грн та за відсотками за користування кредитом в сумі 12 400,00 грн.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначені загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

При цьому Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає не частіше одного разу на місяць. Умовами договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 , ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1800,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення неустойки, нарахованої позивачем на суму невиконаного зобов`язання, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки нарахування неустойки в період дії в Україні воєнного стану суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо доводів позивача про те, що п. 6-1 розд. IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" був виключений, тому позивач має право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за договорами, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Положення ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, від 29.06.2022 у справі № 477/874/19.

Враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення на користь позивача неустойки за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Також суд зазначає про відсутність підстав для витребування у позивача оригіналу електронного кредитного договору від 09.04.2025 № 09.04.2025-10000215521 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами) в порядку ч. 5 ст. 100 ЦПК України, оскільки відповідачка належним чином не обгрунтувала та не надала будь-яких доказів наявності об`єктивних причин ставити під сумнів відповідність поданих позивачем паперових копій документів оригіналам.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 09.04.2025-100001552 від 09.04.2025 у розмірі 22 400,00 грн (двадцять дві тисячі чотириста гривень 00 коп.), з яких 10 000,00 грн - за тілом кредиту, 12 400,00 грн - за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 907,27 грн (одна тисяча дев`ятсот сім гривень 27 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.05.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК