Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №120/12154/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

м. Київ

справа № 120/12154/24

адміністративне провадження № К/990/50822/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/12154/24

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Чернеш Дмитро Сергійович, на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року (суддя - Заброцька Л.О.) і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року (суддя-доповідач - Гонтарук В. М., судді: Моніч Б.С., Біла Л.М.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , у якому просив:

- визнати протиправними дії з 31 травня 2022 року по 14 червня 2024 року включно Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо неналежних: розрахунку календарної, пільгової та загальної вислуги років; розрахунку невикористаних днів відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки; алгоритму розрахунку грошової компенсації за невикористаних основних та додаткових відпусток за 2022-2024 роки; індексації грошового забезпечення; нарахування та виплати грошового забезпечення; речового забезпечення; нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 17 вересня 2014 року (з відповідними змінами); нарахування та виплати грошової компенсації за 43 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки; нарахування та виплати грошової компенсації за 28 невикористаних днів відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки; нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до ПКМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 15 червня 2022 року по 14 червня 2024 року включно; нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати: військову частину НОМЕР_2 скасувати: наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 173 від 14 червня 2024 року в частині щодо неналежних: розрахунку календарної, пільгової та загальної вислуги років; розрахунку невикористаних днів відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки; алгоритму розрахунку грошової компенсації за невикористаних основних та додаткових відпусток за 2022-2024 роки, зобов`язавши зазначити у відповідних місцях вказаного наказу, що станом на 14 червня 2024 року вислуга років складає: календарна 04 роки 08 місяців 01 день; пільгову вислугу років; загальну вислугу років(з врахуванням оновленої календарної вислуги років та додаванням зазначеної пільгової вислуги років); 28 невикористаних днів відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 15 червня 2022 року по 06 листопада 2022 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 15 червня 2022 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 11 листопада 2022 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 01 січня 2023 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 01 січня 2024 року по 06 травня 2024 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 01 січня 2024 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 10 травня 2024 року по 14 червня 2024 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 10 травня 2024 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошове забезпечення із врахуванням: додаткової винагороди відповідно до ПКМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 15 червня 2022 року по 06 листопада 2022 року включно у розмірі 100000 гривень 00 копійок щомісячно; індексації грошового забезпечення; з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 15 червня 2022 року, з врахуванням фактично виплачених сум, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошове забезпечення із врахуванням: додаткової винагороди відповідно до ПКМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 11 листопада 2022 року по 06 травня 2024 року включно у розмірі 100000 гривень 00 копійок щомісячно; індексації грошового забезпечення; з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 11 листопада 2022 року, з врахуванням фактично виплачених сум, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошове забезпечення із врахуванням: додаткової винагороди відповідно до ПКМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 10 травня 2024 року по 14 червня 2024 року включно у розмірі 100000 гривень 00 копійок щомісячно; індексації грошового забезпечення; з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 10 травня 2024 року, з врахуванням фактично виплачених сум, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 460 від 17 вересня 2014 року (з відповідними змінами) належним чином нарахувати та негайно виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) за кожний повний календарний місяць служби, а саме за 24 (двадцять чотири) повних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошову компенсацію за: 43 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки; 28 невикористаних днів відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки; з розрахунку грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати: військову частину НОМЕР_3 ; військову частину НОМЕР_1 ; військову частину НОМЕР_2 належним чином нарахувати та негайно виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати: військову частину НОМЕР_2 належним чином нарахувати та негайно виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 15 червня 2024 року по день набрання рішенням суду законної сили включно, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

При винесенні рішення судові витрати стягнути солідарно з: Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 .

Зобов`язати: Міністерство оборони України, військову частину НОМЕР_3 , військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 подати до суду звіт про повне виконання судового рішення протягом 10 (десяти) денного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

За висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем в порушення вимог частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявлені позовні вимоги, які не пов`язані між собою. Суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом спору виступають окремі правовідносини щодо виплати позивачу грошового забезпечення за різний період служби, зокрема індексації та грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які склалися та виникли між позивачем та відповідно різними суб`єктами владних повноважень. Таким чином, суди попередніх інстанцій вважали, що позивачем порушено правило об`єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі пунктів 1, 6 частини четвертої статті 169 КАС України.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її автор зазначає, що з метою завдань судочинства та дотримання статті 6 Конвенції щодо доступу до правосуддя, за умови порушення порядку об`єднання, але за дотримання підвідомчості та підсудності, слід роз`єднувати та розглядати позовні вимоги, а не повертати їх, чинячи у вказаний спосіб перепони в доступі до правосуддя.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року (судді: Мартинюк Н.М., Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Чернеш Дмитро Сергійович, на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 120/12154/24.

На підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян та розпорядження керівника Апарату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду для розгляду цієї справи: головуючий суддя (суддя-доповідач) Соколов В.М., судді - Єресько Л.О., Білак М.В.

За інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ - касаційна скарга у справі № 120/12154/24 доставлена в Електронний кабінет відповідачів 27 грудня 2024 року, а електронний документ - ухвала суду про відкриття касаційного провадження від 21 січня 2025 року доставлена 22 січня 2025 року, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України.

Ухвалою від 13 травня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Однією із закріплених у статті 6 Конвенції гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає з положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

Частинами першою та другою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства, у силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, за змістом частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою (частина перша статті 21 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача.

Суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3 частини першої статті 171 КАС України).

Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Положеннями частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.

Таким чином, об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Разом із тим, під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача або відповідачів, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Відтак, зважаючи на викладене, норми КАС України передбачають можливість подання позовної заяви та її розгляду в одному провадженні лише у тому випадку, якщо заявлені вимоги пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, повернення позовної заяви суди попередніх інстанцій обґрунтували порушенням правил об`єднання позовних вимог з огляду на те, що позовна заява містить окремі позовні вимоги, кожна з яких пов`язана з окремим публічно-правовим спором, який виник між позивачем та кожним із відповідачів окремо за відповідні періоди проходження ним військової служби у цих військових частинах.

Водночас суди попередніх інстанцій не зазначили та не проаналізували, які саме обставини, наведені у позові, а також підстави позову та правовідносини, що з них виникають, є різними. За таких обставин висновки про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та наявність підстав для застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України є передчасними.

Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не встановили об`єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Висновки судів попередніх інстанцій фактично зводяться до підстав для роз`єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України, в той час як наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.

В аспекті наведеного Верховний Суд також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19, від 3 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги помилкове та передчасне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо повернення позовної заяви, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі позивач, серед іншого, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Вирішуючи указане клопотання, колегія суддів виходить з того, що підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346, 347 КАС України.

Згідно з частиною четвертою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 346 КАС України).

Суд установив, що клопотання скаржника не містить належного правового обґрунтування необхідності передачі цієї справи на розгляд Велика Палата Верховного Суду, зокрема щодо необхідності відступу від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Великої Палати, та/або наявності у справі виключної правової проблеми, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а фактично ґрунтується виключно на незгоді скаржника з позицією судів попередніх інстанцій щодо повернення позовної заяви.

При цьому, судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.

Зважаючи на те, що за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Чернеш Дмитро Сергійович, на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року колегія суддів установила порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які, відповідно до статті 353 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи для продовження розгляду, клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача про передачу справи № 120/12154/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Чернеш Дмитро Сергійович, задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року скасувати.

Справу № 120/12154/24 направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько М.В. Білак