Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №380/834/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/834/25 пров. № А/857/21503/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Мандзія О.П.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №380/834/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,-

суддя у І інстанції – Карп`як О.О.,

дата ухвалення рішення – 28.04.2025,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 в меншому розмірі ніж це передбачено ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , разову грошову виплату до Дня Незалежності України у 2024, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми.

Посилається на те, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У серпні 2024 року відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №369, а саме 1000,00 грн. Водночас, на переконання позивача, така допомога мала бути виплачена йому у розмірі, визначеному ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону від 25.12.1998 №367-ХІV), тобто, не менше п`яти мінімальних пенсій за віком. Також позивач покликається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як учаснику бойових дій відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт вказує на те, що розмір грошової допомоги визначено Постановою №369. Дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2024 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій. Головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати). Повноважень на вчинення дій не передбачених Постановою №1396, органам Пенсійного фонду України не надано. Постанова №1396 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

У серпні 2024 року відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 в розмірі 1000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №369.

Відповідач листом від 24.12.2024 №27925-30348/К-55/8-1300/24 відмовив позивачу у такій виплаті, з посиланням на те, що зазначена виплата була перерахована і сплачена позивачу у належному розмірі.

Не погодившись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.

Проте, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції такими, що суперечать обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), який прийнято з метою створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно із ст. 12 Закону №3551-XII щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2024 №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань у 2024 році» 06 квітня 2024 року набрала чинності .

Вказаною постановою визначено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.

Апеляційний суд встановив, що позивач отримав щорічну разову допомогу до Дня незалежності України 24 серпня за 2024 рік у розмірі 1000,00 грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє покликання позивача на те, що він має право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, оскільки станом на 2024 рік Закон №3551-XII відповідних положень не містить.

Разом із цим, апеляційний суд враховує висновки Великої палата Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 травня 2025 року у справі №440/14216/23.

Так, у вказаній вище постанові Велика палата Верховного суду наголосила на тому, що:

«…94. На виконання конституційного обов`язку, приписів частини п`ятої статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі №3551-ХІІ визначила правовий статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема передбачила пільги особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13).

95. 20 березня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон №2983-IX (набрав чинності 15 квітня 2023 року), яким частину п`яту статті 13 Закону №3551- XII викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

104. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначає, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

115. Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону №3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

33. У межах повноважень Верховна Рада України 20 березня 2023 року прийняла Закон України №2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», який набрав чинності 15 квітня 2023 року, яким частину п`яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції такого змісту:

«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

134. Отже, встановлюючи порядок призначення разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, Верховна Рада України діяла в межах її власних дискреційних повноважень.

135. Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

143. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII, викликане об`єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

144. З урахуванням наведеного бракує підстав вважати, що держава не дотримала справедливого балансу між суспільними та індивідуальними інтересами в контексті обмеження праві позивача на мирне володіння своїм майном.

161. Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги…».

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, як у даному випадку розмір грошової виплати Дня Незалежності України для всіх категорій осіб, які мають право на її отримання, а відповідно здійснюючи виплату позивачу разової допомоги у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2024 року № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань у 2024 році», відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи наведені вище норми Закону №3551-ХІІ й № 2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції при вирішенні справи об`єктивно не мав можливості врахувати актуальну правову позицію у подібних правовідносинах, оскільки станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції така ще не була сформована ВП ВС у зразковій справі №440/14216/23.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №380/834/25 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська