Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №214/4452/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4452/25

2/214/1285/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

13 травня 2026 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Малаховської І.Б.,

секретаря судового засідання Постригай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

Встановив:

19.05.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на її користь для утримання їхньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від встановленого законодавством мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 23.05.2019 року у цивільній справі №214/8394/18.

Від шлюбу мають двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2017 у цивільній справі №214/6793/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання двох дітей: доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24 листопада 2016 року.

У зв`язку з наявністю виконавчого провадження №58875620 від 11.04.2019 на виконанні у державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по примусовому виконанню рішення суду №214/6793/16-ц про стягнення аліментів на двох дітей, боржник ОСОБА_2 щомісячно сплачував аліменти у розмірі 3482,50 грн. Після досягнення старшою донькою ОСОБА_4 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач самостійно змінив розмір аліментів та почав сплачувати аліменти лише на спільного сина ОСОБА_6 у розмірі 2189,99 грн.

Позивач зазначає, що сума аліментів у розмірі 2189,99 грн, яку наразі сплачує ОСОБА_2 на утримання сина є недостатньою та занадто малою, оскільки ціни на продукти харчування, одяг, засоби гігієни, лікування, оплату навчання у репетиторів, придбання шкільного приладдя, навчальних матеріалів, сплата шкільних фондів потребує немалих фінансових затрат.

Також позивач звертає увагу на те, що син ОСОБА_6 дуже часто має ургентні епізоди захворювань, які вимагають чималих грошових коштів на діагностику, лікування, витрати на медичні препарати.

Зазначає, 09.07.2023 син отримав закритий перелом обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням та перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Криворізька міська лікарня №16» ДОР з 09.07.2023 по 14.07.2023.

Окрім того, 21.05.2025 ОСОБА_6 був госпіталізований до урологічного дитячого відділення КНП «Криворізька міська лікарня №16» ДОР для оперативного лікування та перебував у лікарні до 29.01.2025. Всі витрати на обстеження, оплату препаратів за призначенням вона оплачувала самостійно.

Позивач звертає увагу на те, що їх з відповідачем син богдан додатково займається з репетитором англійської мови, проходить біля 5-6 занять на місяць. Вартість одного уроку становить 350 грн, тобто на додаткове навчання сина англійською мовою вона щомісячно сплачує як мінімум 1750 грн.

Позивач зазначає, що вона працює на шахті «ім. Фрунзе» ПРАТ «Суха Балка» та отримує заробітню плату у розмірі біля 11 000 грн. За ц грошові кошти утримує себе та дітей. Цих грошових коштів не вистачило б ні на що, якби їй не допомагав теперішній чоловік ОСОБА_7 .

Позивач вказує, що відповідач ще до початку війни виїхав на проживання до Республіки Польща, де наразі і проживає та має безтурботне життя, подорожує, відвідує ресторани. Наголошує на тому, що ОСОБА_2 офіційно працює у Польщі, відкрив власну приватну фірму, наймає працівників та має достатній рівень життя, що можливо підтвердити за посиланням сторінки з об`явою про відкритті вакансії та прийом працівників, де роботодавцем значиться ОСОБА_2 . На переконання позивача, життя відповідача після їх розлучення та його переїзду до Польщі значно покращалося, що можна від слідкувати з його сторінки у соціальній мережі «Фейсбук».

Окрім того, позивач вказує на те, що після досягнення донькою ОСОБА_8 повноліття, відповідач з листопада 2024 року сплачує по 2200 грн аліментів. Оскільки ОСОБА_2 не має в Україні місяця роботи, тому з нього державним виконавцем стягуються 1/3 частка доходу з середньої заробітної плати по регіону.

Позивач вважає, що відповідач має змогу платити на утримання сина ОСОБА_6 аліменти у визначеному законом розмірі, оскільки він не має інших дітей, не є утримувачем непрацездатної дружини, проживає у цивільному шлюбі, непрацездатних батьків на утриманні відповідача також немає. Наголошує на тому, що ОСОБА_2 є здоровою людиною, а тому має можливість сплачувати аліменти на сина ОСОБА_6 у розмірі частки від всіх видів його доходів.

Ухвалою суду від 23 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 правом на участь в судовому засіданні не скористалася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Копія позовної заяви з доданими до неї документами була направлена на адресу його реєстрації, однак поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Інші повідомлення про виклик в судове засідання відповідача також були повернуті суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим, а його неявка не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, його повторну неявку в судове засідання без поважних причин, неподання відзиву у встановлений законом строк, а також відсутність заперечень проти позову, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.09.2005 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який в подальшому за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2019 року було розірвано (а.с.13 -14).

Від шлюбних стосунків у них народились двоє дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження дітей 16-17).

Судом встановлено, що на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року у справі №214/6793/16-ц (провадження №2/214/1010/17) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання двох дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24 листопада 2016 року.

На теперішній час донька ОСОБА_4 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , є працездатною, навчалася у Комунальному закладі «Криворізький фаховий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради на спеціальності 226 «Фармація промислова фармація» на денній формі навчання та 30.06.2025 закінчила навчання, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітнім та потребує належного матеріального забезпечення.

Як зазначає позивач ОСОБА_1 у позовній заяві на даний час неповнолітній син ОСОБА_3 , повнолітня донька ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 та її новим чоловіком ОСОБА_9 .

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справі №6-143цс13, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 14.12.2022 року по справі №727/1599/22, від 10.10.2023 року по справі №682/2454/22.

Аналогічне роз`яснення надане і в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремим норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 за №3.

При цьому, з аналізу ст.192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

Разом із тим, право вимагати зміни розміру аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст.ст.182-184 СК України, та відсутність імперативного припису на неможливість зміни їх розміру, не може обмежуватися разовим здійсненням визначення їх розміру. Отже, в разі зміни окремих обставин, які визначають доцільність перегляду попередньо визначеного розміру аліментів, той з батьків, з ким проживає дитина, вправі подати до суду позовну заяву про зміну порядку чи способу їх стягнення шляхом збільшення розміру аліментів.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу розміру аліментів, тому при визначенні їх розміру та доцільності збільшення попередньо визначеного відповідно до ст.182 СК України суд обов`язково враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших аліментних зобов`язань; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

При цьому, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалась обома батьками.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на тримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.183 ЦПК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Я встановлено судом за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року у справі №214/6793/16-ц (провадження №2/214/1010/17) з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24 листопада 2016 року.

Також судом встановлено, що донька позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття.

За даними автоматизованої системи виконавчого провадження від 16.05.2025 наявне відкрите 11.04.2019 виконавче провадження №58875620, де боржником є ОСОБА_2 , стягувачем ОСОБА_1 (а.с.22).

За положеннями ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Отже нормами Закону встановлено, що на двох дітей стягуються аліменти у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, тобто на кожну дитину по 1/6 частині заробітку (доходу) платника аліментів.

Як встановлено судом на підставі наданих позивачем доказів, остання після досягнення донькою ОСОБА_8 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 не зверталася до суду із позовом про визначення розміру аліментів на сина ОСОБА_6 , тому на підставі норм ч.3 ст.183 СК України, в подальшому аліменти нараховувались та стягувалися з боржника вже не в розмірі 1/3 частки, а в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) платника аліментів, тобто за вирахуванням 1/6 частки, що припадала на доньку ОСОБА_10 , яка досягла повноліття.

Враховуючи встановлені обставини, виходячи із принципів справедливості, добросовісності, розумності, відповідності моральним засадам суспільства та захисту прав неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зміни розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , з 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) на 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Суд виходить з того, що визначений розмір аліментів не ставить платника у скрутне матеріальне становище, є співмірним його доходам та витратам, а також не є завищеним з урахуванням нинішніх умов життя, економічної ситуації в державі та загального рівня цін.

З огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності, а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за необхідне визначити, що збільшений розмір аліментів підлягає стягненню з дня набрання рішенням суду законної сили, що узгоджується з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 за №3.

Застосування положень ст.191 СК України у даній категорії спорів є неприйнятним, оскільки предметом розгляду є зміна, а не первісне визначення розміру аліментів.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.4-5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, ч.4 ст.274, 354-355, п.15 Перехідних положень ЦПК України суд,

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, на користь матері ОСОБА_1 , згідно з рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2017 по справі №214/6793/16-ц та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття ОСОБА_3 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Аліменти у збільшеному розмірі підлягають стягненню з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), останнє відоме місце реєстрації відповідача:АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду складено та підписано без проголошення 13 травня 2026 року.

Суддя: І.Б. Малаховська