Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №214/2466/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2466/26

3/214/813/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 травня 2026 року Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гринь Н.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Полку патрульної поліці м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

за участю:особи, що притягається до відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – Конюшка Д.Б.( в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

Так , 26.02.2026 року о 23-07 годині в м. Кривий Ріг, Саксаганський район, мкр Сонячний, буд. 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Чери, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що невідповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження медичного огляду на місці за допомогою газоаналізатора та медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. заявив усне клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Вказував на те, що в його підзахисного не було ознак алкогольного сп`яніння. Крім того вважав, що коли працівники поліції встановивши, що водій та пасажири є військовослужбовцями повинні були повідомити військову службу правопорядку, а не складати протокол відповідно до вимог ч.4 ст. 266 КУпАП. Також вказав, що працівники патрульної поліції не роз`яснили, особі, що притягається до відповідальності права та ввели його в оману щодо необхідності здачі кров у медичному закладі.

За таких обставин, вважав, що винуватість ОСОБА_1 не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненому правопорушенні не визнав, зазначив, що не є військовослужбовцем і алкоголь в той день не вживав.

Суд, заслухавши доводи захисника та особи, що притягається до відповідальності ОСОБА_1 , вивчивши матеріали адміністративної справи, переглянувши диск із відеозаписом з місця події дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст.251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601573 від 26.02.2026, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП поліцейським ППП в м. Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку(а.с.1); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.02.2026 року, яке складено у відповідності до вимог інструкції(а.с.3); рапортом працівника патрульної поліції(а.с.2); даними відеозапису, з якого вбачається, що транспортний, яким керував ОСОБА_1 було зупинено співробітниками поліції за порушення вимог ПДР та у водія, який вказав, що він військовослужбовець та вживав за обідом близько 1 літра пива, було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Водію були роз`яснені його права(23 год 21 хв.), заяв та клопотань не надходило. На неодноразові пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці так і в медичному закладі водій, відмовився від його проходження, оскільки не заперечував факту вживання алкоголю і сумнівався що зі сплином часу вміст алкоголю знизився до допустимих для керування значень ( 23год 13 хв.;23 год 15 хв ;23 год 17 хв) (а.с.5); довідкою, згідно якої гр. ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Твердження захисника про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів роз`яснення ОСОБА_1 прав та встановлення ознак алкогольного сп`яніння спростовуються матеріалами справи. Стороною захисту не надано доказів, що ОСОБА_1 перебував чи перебуває на військовій службі, тому доводи захисника в цій частині на увагу не заслуговують.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП до матеріалів адміністративної справи долучено відеозапис при дослідженні якого суддею встановлено, що вказаний відеозапис містить докази того, що працівниками поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти відповідний медичний огляд на стан сп`яніння та що останній від нього відмовився.

Таким чином процес фіксування відмови ОСОБА_1 проходити медичний огляд на стан сп`яніння відеозаписом підтверджено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені захисником обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи, а тому не є підставою для закриття провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 порушень вимог закону та відомчих нормативних актів поліцейськими допущено не було.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_1 та визнання його винуватості, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги частини 2 статті 251, статей 256, 2652, 266, 268 КУпАП поліцейськими дотримано.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували заперечення захисника, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про доведеність вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан. Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , у відповідності до ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням викладеного, а також характеру скоєного правопорушення, особи правопорушника ОСОБА_1 ступінь його вини, та інші вимоги ст. 33 КУпАП, з метою виховання порушника та попередження наступних правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами та штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283, 284, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 294, ч. 1 ст. 303 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н.Г. Гринь