Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №185/3256/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3256/26

Провадження № 2/185/4237/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Корягіної А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 у якій просив суд припинити стягнення аліментів за судовим наказом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 185/3256/26 від 04 квітня 2024 року яким стягнуто аліменти зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що за судовим наказом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року у справі № 185/2196/24 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Починаючи з березня 2025 року, неповнолітній син фактично проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . З вказаного часу постійно перебуває на його повному утриманні та вихованні. Відповідачка проживає окремо, будь-якої участі у забезпеченні дитини не приймає.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала.

Суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянути справу за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом по справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року шлюб розірвано. Рішення набрало законної сили 13 серпня 2024 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

04 квітня 2024 року судовим наказом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Майське Синельниківського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

Як зазначає позивач з березня 2025 року син проживає з ним та знаходиться на повному його утриманні. Відповідачка участі у забезпеченні дитини не приймає.

Згідно акту обстеження умов проживання від 03 грудня 2025 року складеного та підписаного начальником служби у справах дітей Межиріцької сільської ради Бондаренко О.М., що ОСОБА_1 проживає однією сім`єю із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Правовідносини між сторонами регулюються СК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 цього Кодексу визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини.

Судом встановлено, що в даному випадку дитина припинила проживати з матір`ю і на даний час проживає з батьком та перебуває на його утриманні, у зв`язку з чим, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу/заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Припинення стягнення аліментів на користь відповідача буде сприяти забезпеченню інтересів дитини.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Аліментипідлягають стягненню з моменту надходження позовної заяви до суду, тобто з 05.03.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів – задовольнити.

Припинити стягнення аліментів зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 березня 2024 року та до досягнення дитиноюповноліття, стягнутих судовим наказом № 185/2196/24 Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року, з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 березня 2026 року та до досягнення дитиноюповноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя С. Г. Юдіна