Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №183/7194/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7194/25

№ 2/183/2397/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання – Сторожик А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, про визнання права власності на квартиру - задовольнити повністю.,-

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивачі звернулись до суду з позовом у якому просять визнати за ними право спільної часткової власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що на підставі договору дарування від 14 червня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Северодонецького міського нотаріального округу Лопатенком В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3826 вони прийняли в дар від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 квартиру, розташовану за вищевказаною адресою. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ 22 червня 2001 року за № 651, відповідно до законодавства, що діяло на той час. Вказали, що вищевказана квартира була пошкоджена внаслідок бойових дій та наразі позивачі мають намір отримати компенсацію за пошкодження житла. З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вони звернулися до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності на квартиру та неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. Тому, позивачі змушені звернутися до суду та просять задовольнити її позов.

Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

28 серпня 2025 року на виконання вимог ухвали суду, позивачі надали до суду нотаріально посвідчену копію правовстановлюючого документу на квартиру.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року закрито провадження в частині позовних вимог до Центра надання адміністративних послуг Димерської селищної ради.

Позивачі, подали до суду письмові заяви в яких підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити, розглянути справу у їх відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, вирішити справу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

14 червня 2001 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,2 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., відповідно до умов якого дарувальники передали, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли в дар вказану квартиру. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Северодонецького міського нотаріального округу Лопатенком В.В., зареєстрований в реєстрі за № 3826.

На підставі зазначеного договору дарування квартири, право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, записано у реєстрову книгу за № 651 від 22 червня 2001 року.

Технічним паспортом на вказану квартиру, також підтверджується, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На виконання ухвали суду від 08 серпня 2025 року, 28 серпня 2025 року позивачами надано до суду нотаріально посвідчену копію правовстановлюючого документу - договору дарування від 14 червня 2001 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 по теперішній час. На даний час позивачі є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується відповідними довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23 червня 2022 року за № 3240-7001299150 та від 05 вересня 2023 року № 3240-7001878728.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 78918352 від 15 травня 2025 року позивачам відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю можливості здійснити запитування від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення або реєстрацію прав.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на квартиру на спірну квартиру.

Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м.Сіверськодонецьк Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивачів право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1-3 ст. 370 ЦПК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.364 ЦК України установлено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Як встановлено судом, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 .

Відтак, заявлення позовних вимог про визнання права власності на квартиру, яка належала позивачам на праві власності, набутому відповідно до закону, не суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачами право власності набуте у 2001 році. Наданий договір дарування, технічний паспорт, посвідчені та видані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчать про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами було доведено їх право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує її права як власника, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, про визнання права власності на квартиру - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 1/2 частині за кожним, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 64,2 кв.м, житловою площею 37,3 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ;

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, бульвар Незалежності України, буд.32.

Повне рішення суду складено і підписано 22 квітня 2026 року.

Суддя В.О. Фролова