Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №140/12222/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/12222/24 пров. № А/857/5332/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Мачульський В.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду перебування на інвалідності до страхового стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у України у Волинській області зарахувати до страхового стажу період перебування на інвалідності для призначення пенсії по віку; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у України у Волинській області призначити та виплачувати пільгову пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 01.05.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було переглянуто заяву про переведення пенсії з виду на вид - з інвалідності на по віку, та на підставі цього було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії № 907630188485 від 18.03.2024 з тих підстав, що станом на 01.05.2023 стаж заявника складає 20 років 09 місяців 11 днів, з них пільговий стаж за Списком № 1 складає 18 років 04 дні, оскільки пп.1 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за відсутності стажу роботи, встановленого абз.1 цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абз. 1 і 3 - 13 цього пункту, страхового стажу: з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року – не менше 24 роки 6 місяців у чоловіків. Вказує, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 понад 18 років працював на посаді гірника III розряду з повним робочим днем під землею, даний пільговий стаж зараховано в повному обсязі та відповідачем під сумнів не ставиться. 19.05.2009 близько 00 год 10 хв трапився нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 23, затвердженим 22.05.2009 та актом (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався № 23, затвердженим 22.05.2009. Після даної травми йому було встановлено інвалідність та звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності III групи наказ № 19-к від 26.02.2010, з 01.05.2018 гр. ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності довічно. Зазначає, що при виході на пенсію по інвалідності, зважаючи на чинне законодавство на момент виходу, він мав розумні очікування щодо того, що час перебування на інвалідності буде зараховано до страхового стажу, та в силу стану здоров`я не мав можливості працювати.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 907630188485 від 18.03.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового і пільгового стажу періодів знаходження на ІІ групі інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом з 01.05.2018 по 01.05.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що 01.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про перехід на інший вид пенсії. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, та за їх результатом рішенням № 907630188485 від 18.03.2024 ОСОБА_1 відмовлено у переході на інший вид пенсії. Зазначає, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням можливо зарахувати до пільгового стажу роботи виключно при визначенні права на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до наданих документів станом на 01.03.2023, загальний страховий стаж позивача складає 20 років 09 місяців 11 днів, з них пільговий стаж за списком № 1 складає 18 років 04 дні, що не дає право на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням.

19.05.2009 трапився нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 23, затвердженим 22.05.2009 та актом (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався № 23, затвердженим 22.05.2009. Також відповідно до акта огляду МСЕК від 01.05.2018 № 761756 позивачу встановлено інвалідність 2 групи з 50% втрати працездатності, що також підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності № 020689 від 02.05.2018.

ОСОБА_1 01.05.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на інший вид пенсії.

Згідно із пунктом 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), за принципом екстериторіальності, така заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 907630188485 від 18.03.2024 ОСОБА_1 відмовлено у переході на інший вид пенсії, у зв`язку із тим, що відповідно до наданих документів станом на 01.03.2023, загальний страховий стаж позивача складає 20 років 09 місяців 11 днів, з них пільговий стаж за списком № 1 складає 18 років 04 дні, що не дає право на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 907630188485 від 18.03.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового і пільгового стажу періодів знаходження на ІІ групі інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом з 01.05.2018 по 01.05.2023; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя статті 24 Закону № 1058-IV застосовується з 01 жовтня 2017 року).

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Відповідна гарантія встановлена також частиною четвертою статті 9 Закону України «Про охорону праці», згідно із якою час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

У постанові від 18.04.2019 у справі № 392/17/17 Верховний Суд, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах.

Аналогічна позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 185/8991/16-а, від 26.05.2020 у справі № 205/8712/16-а.

З матеріалів прави слідує, а також судом першої інстанції встановлено, що позивачу з 01.05.2018 встановлено II групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом, що підтверджується довідкою МСЕК № 761756.

Час перебування позивача на інвалідності у зв`язку трудовим каліцтвом на момент його звернення до органів пенсійного фонду із заявою від 01.05.2023 про перехід на пенсію за віком підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 761756 від 01.05.2018 (встановлення інвалідності довічно).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправно не зарахувало час перебування позивача на інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом з 01.05.2018 (день встановлення II групи інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом) по 01.05.2023 (до дня звернення) до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади – суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Оскільки заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 про перехід на пенсію за віком розглядало ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, та за його результатами приймало рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протиправним слід визнати саме рішення даного відповідача та скасувати його.

Згідно із пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою відновлення прав ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення, саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача від 01.05.2023 та прийняло протиправне рішення № 907630188485 від 18.03.2024 про відмову у призначенні пенсії) слід зобов`язати зарахувати час перебування позивача на інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом з 01.05.2018 (день встановлення II групи інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом) по 01.05.2023 (до дня звернення) до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пільгову пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до положень статті 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Колегія суддів зауважує, що питання призначення та перерахунок пенсії на підставі того чи іншого закону (з урахуванням наявного в особи загального та пільгового страхового стажу), є повноваженнями пенсійного органу.

За правилами абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач просить зобов`язати відповідача здійснити призначення та виплачувати позивачу пільгову пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, наявність права на призначення пенсії позивачу пенсійний орган визначатиме після зарахування позивачу до його страхового та пільгового стажу періоду перебування на інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом з 01.05.2018 по 01.05.2023.

Відтак, з метою захисту порушеного права позивача, необхідно зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року у справі № 140/12222/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська