Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №140/14406/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14406/24 пров. № А/857/7946/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – Стецик Н.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 27 січня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення від 12.11.2024 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII з дати звернення (12.11.2024), зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 02.01.1990 по 10.01.2017 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за № 42 від 05.11.2024 та № 43 від 08.11.2024, виданих Прилісненською сільською радою.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. 12.11.2024 вона звернулась до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VШ. За принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Донецькій області, яким і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 907600143602 від 12.11.2024, в зв`язку з тим що робота в органах місцевого самоврядування не відносяться до державної служби, а тому відсутні правові підстави для перерахунку пенсії. Не погоджується з таким рішенням та діями відповідача, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення. З посилання на відповідні норми законодавства та судову практику Верховного Суду в аналогічних спорах вказує, що час її перебування на посадах бухгалтера сільської ради, спеціаліста з бухгалтерського обліку та головного бухгалтера сільської ради у період з 02.01.1990 по 10.01.2017 підлягає зарахуванню до стажу державної служби. З огляду на те, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII вона досягла встановленого чинним законодавством пенсійного 60-ти річного віку та звільнена з роботи, стверджує, що нею дотримані законодавчо визначені умови, за яких така пенсія призначається, а відтак у відповідача були всі правові підстави для призначення пенсії за віком згідно Закону № 889-VШ.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.11.2024 № 907600143602. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 та вирішити питання про переведення її з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи: які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII; мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що Законом від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям. Згідно з пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII збережено право державних службовців лише на призначення (а не перерахунок) пенсії на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. В свою чергу, довідки про складові заробітної плати державного службовця № 42, 43, 44 від 05.11.2024, видані Прилісненською сільською радою, не взято для розрахунку, оскільки діючим законодавством не передбачено здійснення перерахунків пенсій призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». Окрім того, звертає увагу, що дата народження позивачки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.08.1985 не відповідає даним в її паспорті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у зв`язку з чим ОСОБА_1 неможливо призначити пенсію.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

12.11.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її із пенсії за віком, призначену згідно із Законом № 1058-ІV, на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, до якої долучено, зокрема, відповідні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 12.11.2024 № 907600143602 ОСОБА_1 відмовлено в переході з пенсії за віком, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказане рішення мотивоване тим, що паспорт та трудова книжка заявниці містять розбіжності, зокрема: в паспорті місяць народження – серпень, а у трудовій книжці – місяць народження липень. Окрім того, на думку відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії – перехід на пенсію за іншим законом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.11.2024 № 907600143602; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 та вирішення питання про переведення її з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.

Статтею 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 цього ж розділу визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.

Отже, необхідною умовою для одержання пенсії державного службовця, у порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 889-VIII, є наявність у особи 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII, можуть розраховувати дві категорії осіб:

- державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України;

- особи, які на день набрання чинності Законом № 889, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

До набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (до 1 травня 2016 року) посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі – Порядок № 283).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 02.01.1990 по 17.01.1994 працювала на посаді бухгалтера сільської ради с. Прилісне (запис 15-16); з 18.01.1994 по 10.11.2002 обіймала посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Прилісненської сільської ради (запис 16-17); з 11.11.2002 по 31.03.2006 перебувала на посаді спеціаліста з бухгалтерського обліку ІІ категорії (запис 17-19), а у період з 01.04.2006 по 10.01.2017 обіймала посаду головного бухгалтера Прилісненської сільської ради.

Також в трудовій книжці містяться відомості про присвоєння позивачці 15 рангу посадової особи місцевого самоврядування (запис від 11.11.2002) та 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування (запис від 01.04.2006).

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.

Положення статей 2 та 3 Закону № 2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Також, пунктом 4 частини 2статті 46 Закону № 889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.

Крім того, згідно з чинним на час звернення із заявою пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, встановлено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Враховуючи наведене, період перебування ОСОБА_1 з 02.01.1990 по 10.01.2017 на відповідних посадах в органі місцевого самоврядування (Прилісненській сільській раді Камінь-Каширського району Волинської області) підлягає зарахуванню до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 735/939/17, від 19.03.2019 у справі № 357/1457/17, від 12.04.2021 у справі № 591/3924/16-а.

Таким чином, на дату набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) позивачка мала понад 20 років стажу державної служби, оскільки стаж роботи в органах місцевого самоврядування в даному випадку зараховується до стажу державної служби.

Водночас на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 67 роки, тобто умова щодо віку виконується (60 років), та остання має загальний страховий стаж 44 роки 3 місяці 25 дні (а.с. 7-8), тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується (з 01.01.2024 по 31.12.2024 – не менше 31 року).

Отже, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані.

Щодо доводів скаржника про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника).

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії – за віком відповідно до Закону № 1058-IV на інший вид – пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.

Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

При цьому, в даному випадку має місце саме призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.

За таких обставин висновок ГУ ПФУ в Донецькій області про відсутність у позивача права на пенсію державного службовця є безпідставним.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про наявність розбіжностей у трудовій книжці позивачки, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення її трудової книжки. Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 220/989/17, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

У постановах від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 Верховний Суд зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 12.11.2024 № 907600143602 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII з дати звернення (12.11.2024), зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 02.01.1990 по 10.01.2017 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Як встановлено судом першої інстанції вище, оскаржуване рішення від 12.11.2024 № 907600143 прийнято ГУ ПФУ в Донецькій області з мотивів встановлення органом ПФУ розбіжностей у поданих документах та відсутності правових підстав на перехід з пенсії на пенсію.

Разом з тим, у спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Донецькій області наразі не реалізувало свої повноваження щодо обчислення стажу ОСОБА_1 . Ні оскаржуване рішення, ні будь-які інші матеріали справи не містять висновків відповідача щодо обчислення стажу роботи позивачки.

Також колегія суддів звертає увагу, що на момент вирішення судом цієї справи спору між сторонами щодо неврахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за № 42 від 05.11.2024 та № 43 від 08.11.2024, виданих Прилісненською сільською радою, ще не виникло, оскільки оскаржуване рішення було прийнято відповідачем з інших підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 та вирішити питання про переведення її з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 140/14406/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська