Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №204/342/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/342/26

Провадження № 2/204/1856/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі – 1 902,14 грн., та відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі – 200 000,00 грн. В обґрунтування позову вказує на те, що 23 серпня 2023 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_5 (обвинувачений у кримінальному провадженні №12023046680000371 від 01.09.2023), знаходився у коридорному приміщенні багатоповерхового будинку біля квартири АДРЕСА_1 , де у нього виник словесний конфлікт на грунті раптово неприязних стосунків із ОСОБА_4 (потерпілий у кримінальному провадженні №12023046680000371 від 01.09.2023), після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на завдання побоїв ОСОБА_4 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання побоїв, ОСОБА_5 , знаходячись в зазначений час та у зазначеному місці, в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на спричинення побоїв, діючи умисно, перебуваючи позаду ОСОБА_4 , раптово наблизився до нього на відстань менше метра, та двома руками схопив його за шию, стоячи при цьому майже впритул до ОСОБА_4 . Далі, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, продовжував утримувати ОСОБА_4 двома руками та розвернув його до себе спиною, намагаючись його втримати, в цей момент ОСОБА_4 намагаючись вирватись з захвату ОСОБА_5 , вдарився головою о стіну та впав на підлогу, вдарившись лівою частиною стегна. Далі, не зупиняючись на реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 схопив ОСОБА_4 за шию та наніс один удар правою ногою у стегно, при цьому ОСОБА_4 намагався піднятись, проте ОСОБА_5 наніс йому ще один удар кулаком правої руки в область нирок з правого боку, внаслідок чого ОСОБА_4 відчув різкий фізичний біль. У кримінальному провадженні №12023046680000371 від 01 вересня 2023 року ОСОБА_5 отримав статус обвинуваченого, а ОСОБА_4 отримав статус потерпілого. У результаті вчиненого ОСОБА_5 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, ОСОБА_4 завдано моральну та матеріальну шкоду. В результаті вчиненого ОСОБА_5 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, ОСОБА_4 завдано матеріальну шкоду у розмірі 1 902,14 грн., яка підтверджується квитанціями про придбання в аптечних закладах лікарських засобів у період лікування наслідків отриманих побоїв, та моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн., яка підтверджується тим, що у результаті вчиненого ОСОБА_5 кримінального проступку ОСОБА_4 завдано глибинну моральну шкоду, яка полягає у наступному. В результаті кримінального правопорушення позивач був вимушений змінити свій життєвий уклад на відновлення справедливості, а саме: відвідувати адвоката, дізнавача СД ВП №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області під час проведення досудового розслідування у формі дізнання, а також Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська під час судового провадження. Також, протиправна поведінка ОСОБА_5 вчинялась під час знаходження у приміщенні загального користування, а саме у коридорному приміщенні багатоповерхового будинку біля квартири АДРЕСА_1 , у присутності неповнолітнього ОСОБА_6 та спільних сусідів. Свої незаконні дії ОСОБА_5 супроводжував нецензурними образами на адресу ОСОБА_4 . Як зазначалось вище, від вищевказаних незаконних дій ОСОБА_5 ОСОБА_4 заподіяно побої, у результаті чого останній проходив відповідний курс лікування та відновлення. Більш того, дотепер ОСОБА_5 навіть не висловив своє каяття та не попросив пробачення у ОСОБА_4 за вчинення кримінального проступку відносно нього, а також не запропонував відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду. У зв`язку з викладеним позивач звернулася до суду з даним позовом.

04 лютого 2026 року від представника відповідача – ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі з огляду на наступне. Зазначає, що дійсно між позивачем та відповідачем у вказаний в позові період часу виник конфлікт, але обставини, викладені позивачем не відповідають дійсності. Насправді конфлікту між позивачем та відповідачем передувало те, що в той же день ОСОБА_4 побив малолітнього сина ОСОБА_5 , за що був засуджений вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року (справа № 204/1367/23), який набрав законної сили. Після того, як ОСОБА_4 побив малолітнього сина ОСОБА_5 , він сам увечері прийшов до квартири ОСОБА_5 та став ногами виламувати вхідні двері. Коли ОСОБА_5 відчинив двері, ОСОБА_4 став всіляко ображати ОСОБА_5 та його сім`ю , погрожувати йому фізичною розправою. В цей час до квартири підійшов малолітній син ОСОБА_5 та повідомив батькові, що ОСОБА_4 його побив та показав, як саме. Після чого ОСОБА_4 схопив хлопчика за шию та став душити. Намагаючись відтягнути ОСОБА_4 від сина, ОСОБА_5 позаду обхватив ОСОБА_4 за шию, після чого вони впали на підлогу. Ніяких ударів відповідач позивачу не наносив. Усі дії відповідача були спрямовані на захист життя та здоров`я своєї дитини. Зазначає, що відповідач реально побоювався за життя сина, його дії відносно позивача здійснювались виключно після насильства з боку ОСОБА_4 відносно дитини, при цьому спричиненого вже двічі. Вказує на те, що ОСОБА_4 сам спровокував конфлікт, ломився у квартиру відповідача, виламував двері у пізню годину, вів себе агресивно та неадекватно. Думка позивача про те, що ОСОБА_5 та його захисник неодноразово просили суд відкладати розгляд судової справи задля спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності необґрунтована та не відповідає дійсності. Він дійсно погодився на закриття кримінального провадження, але виключно з причини значного погіршення здоров`я, яке пов`язане з тривалим розглядом справи. Що стосується спричинення побоїв та стягнення матеріальної шкоди представник відповідача зазначає про те, що висновком судово-медичного експерта не встановлено будь яких пошкоджень позивачу, а всі поставлені йому діагнози у приватних медичних закладів є надуманими та вигаданими. Крім того, консультації приватних закладів, які не є експертними установами, не можуть сприйматися судом як належний доказ. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн. зазначає, що позивачем позовна вимога необґрунтована та не підтверджена жодним доказом. Окрім того, заявлена сума є явно неспівмірною характеру правопорушення за ч.1 ст. 126 КК України та порушує принципи розумності і справедливості. Крім того, витрати на правову допомогу понесені позивачем у розмірі 20 000,00 грн. вважає недоведеними, оскільки не зазначено за які саме послуги сплачена ця сума. Одночасно повідомляє, що відповідачем були понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі (а.с. 133-142).

Допитана у судовому засіданні 31 березня 2026 року у якості свідка ОСОБА_7 пояснила суду, що ОСОБА_5 є її чоловіком, а вона була свідком конфлікту між ним та ОСОБА_4 . Свідок пояснила, що події відбулися 23 серпня 2023 року. Увечері до їхньої квартири постукали у двері. Після того як вони з чоловіком відчинили двері, ОСОБА_4 почав висловлюватися нецензурною лайкою. У цей момент до них підійшов їхній син та повідомив, що ОСОБА_4 його вдарив. Батько запитав дитину як саме його ударили, після чого син показав на ОСОБА_4 як саме той завдав йому удару замахнувшись рукою на нього. За словами свідка, у цей момент ОСОБА_4 схопив дитину за шию та притиснув її до стіни. Батько дитини одразу втрутився та почав захищати сина. Після цього ОСОБА_4 якось відпустив дитину та схватися за ногу її чоловіка, внаслідок чого вони впали та возилися по підлозі. Згодом прийшов сусід, який розняв їх та відвів у різні сторони. Свідок зазначила, що після конфлікту у дитини було почервоніле обличчя. Також свідок пояснила, що після конфлікту з`ясувала у сина обставини події. За словами дитини, він разом з іншими дітьми грали у дворі м`ячем, який належить ОСББ. Одна із сусідок почала звинувачувати його в тому, що він нібито зіпсував м`яч, однак дитина заперечувала це. У цей момент підійшов ОСОБА_4 , який почав лаяти дитину. Зі слів свідка, спочатку ОСОБА_4 замахнувся, а згодом ударив дитину по обличчю. Після цього ОСОБА_4 пішов до їхньої квартири розбиратися, а дитина прийшла додому пізніше.

Допитаний у судовому засіданні 15 квітня 2026 року у якості свідка неповнолітній ОСОБА_6 пояснив суду, що 23 серпня 2023 року він гуляв на вулиці разом з іншими дітьми, взяв м`яч та почав ним бавитися. У цей момент до нього підійшла сусідка, яка почала звинувачувати його в тому, що він лопнув м`яч. Він намагався пояснити, що це не він зіпсував м`яч, оскільки м`яч вже був зіпсований. Після цього до нього підійшов ОСОБА_4 , почав кричати на нього, а згодом замахнувся та вдарив його. Після цього ОСОБА_4 пішов до квартири його батьків. Свідок зазначив, що трохи поплакав та також пішов додому. Біля квартири він побачив, як ОСОБА_4 сварився з його батьком. Він повідомив батькові, що ОСОБА_8 його вдарив, на що батько спитав в нього як він його вдарив. Свідок намагався показати батькові спосіб і місце в яке його вдарив ОСОБА_4 , та замахнувся на ОСОБА_4 , однак він не ударив його. Після цього, ОСОБА_4 накинувся на нього і схопив за шию почавши його душити. У цей момент батько намагався відтягнути ОСОБА_4 від нього та допомогти. Надалі ОСОБА_4 намагався повалити батька, унаслідок чого вони обоє впали на підлогу.

Представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у задоволенні в повному обсязі, оскільки вважає його необгрунтованим.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24 листопада 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України - умисне вчинення побоїв відносно ОСОБА_4 , які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, що підтверджується Повідомленням про підозру у вчиненні кримінального проступку (зв. бік а.с. 64-66).

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 жовтня 2025 року по справі № 204/16161/23, яка набрала законної сили 05 листопада 2025 року, кримінальне провадження № 12023046680000371 внесене до ЄДРР 01 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України закрито, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (а.с. 112-114).

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведені положення Основного закону України суд при розгляді даної справи виходить з того, що відповідач ОСОБА_5 не вчиняв кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 у вчиненні якого йому було повідомлено про підозру, оскільки його винуватість не встановлена обвинувальним вироком суду.

За таких обставин, позивач звернувшись до суду з даним позовом, має доводити факт завдання йому матеріальної та моральної шкоди на загальних підставах, оскільки завдання йому шкоду внаслідок вчинення відносно нього кримінального правопорушення в даному випадку відсутнє.

З огляду на наведене, надаючи оцінку у сукупності доводам представника позивача про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 суд до уваги їх не бере та відхиляє як неспроможні та недоведені допустимими засобами доказування.

Крім того, судом встановлено, що згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року по справі № 204/13675/23 позивача ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Крім того, цивільний позов законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , яка дії в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , яка дії в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вказаним вироком встановлено, а отже не підлягає доказуванню, що 23 серпня 2023 року приблизно о 20:25 ОСОБА_4 , знаходився на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з малолітнім потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення малолітньому потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , знаходячись в зазначений час та у зазначеному місці, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на спричинення легких тілесних ушкоджень, діючи умисно, стоячи у повний зріст обличчям до малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , на відстані приблизно півметра, наніс один удар долонею правої руки в область обличчя ліворуч. Внаслідок спричинених малолітньому потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, згідно висновку судово-медичного експерта №2951е від 13.09.2023, малолітньому потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: крововилив у під слизову лівої щоки, набряк м`яких тканин щічної ділянки зліва, забій лівої вушної раковини, що спричинені від дії не менш одного удару твердого предмету, навпіл жорсткої конструкції в термін, на який вказує обстежений, тобто 23.08.2023, які згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6 – відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом зафіксовано, як малолітній ОСОБА_6 знаходиться на дитячому майданчику, до нього підходить обвинувачений, спілкується з малолітнім потерпілим та далі наносить малолітньому потерпілому один удар правою рукою в область голови зліва.

З камери відеоспостереження, розташованої у дворі буд. АДРЕСА_2 було встановлено, як малолітній потерпілий ОСОБА_6 спілкується з іншими дітьми на дитячому майданчику розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Далі до ОСОБА_6 підходить чоловік та замахується рукою, внаслідок чого потерпілий від неочікуваності падає на землю. Далі чоловік підходить до ОСОБА_6 та розмовляє з ним. В цей момент наближається жінка, через декілька секунд чоловік наносить правою рукою в область обличчя ліворуч удар, від якого потерпілий ледь не втратив рівновагу та схопився за облич (а.с. 146-151).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року по справі № 204/13675/23 залишено без змін (посилання в ЄДРСР - https://reyestr.court.gov.ua/Review/120924127).

Таким чином, вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року по справі № 204/13675/23 набрав законної сили 06 серпня 2024 року.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року по справі № 204/13675/23 також було надано критичну оцінку показанням ОСОБА_4 в частині того, що малолітнього потерпілого він не бив, а лише замахнувся, оскільки вказані обставини спростовуються, зокрема висновком експерта №2726 та висновком експерта №2951е, відповідно до яких у малолітнього ОСОБА_6 , було виявлено тілесні ушкодження в області лівої сторони обличчя. Крім того, під час судового розгляду за участю учасників процесу, судом переглянуто відеозапис з камер відеоспостережння наявних у дворі будинку АДРЕСА_2 , на якому зафіксовано, як обвинувачений ОСОБА_4 підходить до малолітнього потерпілого спілкується з ним незначний проміжок часу, після чого замахується ( ОСОБА_6 намагається уникнути удару та відходить, при цьому на кілька секунду втрачає рівновагу та падає), однак обвинувачуй не зупиняючись на цьому наближається до малолітнього потерпілого та завдає удар рукою в область голови. При цьому, під час судового розгляду обвинувачений не заперечував той факт, що саме його особу зафіксовано на відеозаписі. Разом з цим, суд звертає увагу на те, що вказані обставини, та механізм нанесення тілесних ушкоджень малолітній потерпілий ОСОБА_6 відтворив під час проведення слідчого експерименту, що в свою чергу підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 05.09.2023, який повністю узгоджується з відеозаписом та подіями, які на ньому зафіксовані. З урахуванням наведеного, суд розцінив позицію обвинуваченого як спосіб захисту задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Таким чином, обставини та факти встановлені при розгляді кримінального провадження № 204/13675/23 не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Також судом встановлено, що заява про вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення була подана до органу досудового розслідування в той же день, коли ОСОБА_4 вдарив малолітню дитину відповідача ОСОБА_5 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас, заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 відносно ОСОБА_4 була подана до органу досудового розслідування лише 01 вересня 2023 року, про що свідчить витяг з ЄДРДР від 01.09.2023 року (а.с. 7).

Наведені обставини дають підстави для висновку про спрямованість дій позивача з наміром завдати шкоди правам іншої особи, а також про зловживання своїми правами не з метою свого захисту.

Звертаючись у січні 2026 року до суду з даним позовом ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі – 1 902,14 грн., та відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі – 200 000,00 грн., посилаючись на те, що фактичні обставини завдання ОСОБА_5 побоїв ОСОБА_4 є доведеними під час проведення досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046680000371 від 01 вересня 2023 року, а отже він має право на відшкодування шкоди завданої йому кримінальним правопорушенням на підставі ст. 1177 ЦК України.

Так, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, з огляду на п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Підстави для стягнення з відповідача шкоди, передбаченої статтею 1177 ЦК України відсутні, оскільки обов`язковою умовою застосування цієї норми є наявність вироку суду в кримінальній справі.

Однак, як було встановлено судом, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 обвинувальним вироком суду не встановлена.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін у цій справі положень статті 1177 ЦК України, оскільки відсутнє судове рішення (вирок, постанова), яке набрало законної сили, яким встановлено подію злочину (кримінальне правопорушення), та яким особу було визнано винною у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого нормами КК України, та спричинення внаслідок винних протиправних дій особи шкоди позивачу.

Щодо загальних підстав відшкодування шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, для відшкодування майнової шкоди найголовнішої умовою є встановлення особи, внаслідок дій якої, іншій особі було завдано таку шкоду.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У даній категорії справ позивач повинен обґрунтувати та довести факт завдання йому шкоди.

Проте позивачем не наведено обґрунтування завдання йому моральної шкоди, зокрема не вказано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не надано доказів на підтвердження завдання моральної шкоди.

Протиправність дій відповідача, що є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, судом не встановлено.

Доказів наявності у діях відповідача складу кримінального правопорушення позивачем суду не надано.

З долученого до матеріалів справи відеозапису подій, які відбувалися 23 серпня 2023 року судом встановлено, що о 20 год. 27 хв. 37 сек. після вчинення кримінального правопорушення відносно малолітнього сина відповідача ОСОБА_6 (приблизний час вчинення згідно Вироку від 28.05.2024 року - 20 год. 25 хв.), позивач ОСОБА_4 піднявся на поверх у будинку АДРЕСА_2 , та постукав до квартири відповідача ОСОБА_5 .

О 20 год. 27 хв. 58 сек. двері відчинив ОСОБА_5 та поспілкувався з ОСОБА_4 10 секунд, зачинивши двері квартири о 20 год. 38 хв. 08 сек.

О 20 год. 28 хв. 13 сек. ОСОБА_4 вдарив ногою по дверях квартири ОСОБА_5 , внаслідок чого о 20 год. 28 хв. 17 сек. ОСОБА_5 знову вийшов до коридору та почав спілкуватися з ОСОБА_4 .

О 20 год. 28 хв. 58 сек. з ліфту вийшов малолітній син ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та підійшов до свого батька та ОСОБА_4 .

З показань допитаного під час розгляду справи малолітнього свідка ОСОБА_6 судом встановлено, що підійшовши до батька він повідомив йому, що ОСОБА_4 щойно вдарив його у дворі будинку, батько запитав як він його вдарив, після чого малолітній ОСОБА_6 замахнувся на ОСОБА_4 своєю правою рукою демонструючи батьку як нещодавно вдарив його ОСОБА_4 .

Зазначені показання малолітнього свідка ОСОБА_6 повністю узгоджуються з наявним в матеріалах справи відеозаписом, що свідчить про достовірність та об`єктивність повідомлених свідком обставин.

О 20 год. 29 хв. 09 сек. малолітній свідок ОСОБА_6 замахується своєю правою рукою в область голови Каторайчика О.О., однак не торкається позивача, оскільки останній встигнув відвернути свою голову у бік.

Після цього, о 20 год. 29 хв. 12 сек. позивач ОСОБА_4 бере своєю лівою рукою малолітнього ОСОБА_6 за шию та намагається на нього тиснути.

В цей час, о 20 год. 29 хв. 13 сек. відповідач ОСОБА_5 підбігає до ОСОБА_4 та бере його своєю лівою рукою за ліве плече та шию намагаючись відтягнути від свого сина, не завдаючи при цьому йому будь-яких ударів.

О 20 год. 29 хв. 20 сек. позивач та відповідач падають на підлогу.

У період з 20 год. 29 хв. 20 сек. по 20 год. 29 хв. 30 сек. позивач та відповідач продовжують боротьбу, в цей час до них підходить іншій чоловік та намагається припинити сварку.

Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 , застосовуючи заходи впливу відносно ОСОБА_4 , діяв з метою припинення протиправних дій останнього відносно свого малолітнього сина ОСОБА_6 , якому ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження, та у коридорі біля квартири відповідача продовжив протиправну поведінку схопивши малолітню дитину за шию, за що у подальшому був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення відносно малолітньої дитини зі стягненням у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

Крім того суд враховує що саме позивач ОСОБА_4 вчиняв протиправні дії відносно майна відповідача ОСОБА_5 , завдаючи удару ногою по дверям у квартирі відповідача о 20 год. 28 хв. 13 сек. 23 серпня 2023 року.

На переконання суду відповідач ОСОБА_5 діяв в стані необхідної оборони, тобто його дії були спрямовані не на завдання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, а обумовлені необхідністю захисту прав свого малолітнього сина від протиправного посягання ОСОБА_4 шляхом заподіяння посягаючому шкоди.

При цьому суд вважає, що характер вчинюваних ОСОБА_5 дій відносно ОСОБА_4 відповідав у повній мірі характерові і суспільній протиправності посягання ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_6 , оскільки саме ОСОБА_4 першим застосував відносно дитини фізичну силу, внаслідок чого зазнав аналогічних дій фізичного впливу відносно себе від батька цієї дитини, що свідчить про відсутність факту перевищення меж необхідної оборони.

Суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 були вчиненні будь-які протиправні дії відносно ОСОБА_9 позивачем суду не надано.

Так само, в матеріалах справи відсутні докази того, що діями ОСОБА_5 було завдано моральної шкоди ОСОБА_10 , оскільки всі дії відповідача були обумовлені протиправними діями самого ОСОБА_4 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , який намагаючись захистити свою дитину діяв в стані необхідної оборони з метою припинення протиправного посягання ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 82 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В обгрунтування своїї вимог позивач також зазначив про те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 . ОСОБА_4 було заподіяно побої, у результаті чого останній проходив відповідний курс лікування та відновлення.

Так, згідно висновку експерта № 3116е від 27 вересня 2023 року (а.с. 37-40) судом встановлено, що у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох саден - по задній поверхні правого стегна на межі верхньої та середньої третини та в проекції правого плечового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та мають незначні скороминущі наслідки. Також, за даними медичної документації, у нього клінічно встановлені діагнози: «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку, цефалгічним синдромом. Забій м?яких тканин правої поперекової ділянки». Враховуючи дані консультативного висновку невропатолога, а також, відсутність будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень в області голови та попереку - вищевказані діагнози об?єктивно не підтверджені. В ході проведення слідчого експерименту від 01 вересня 2023 року, гр. ОСОБА_11 вказував на нанесення йому тілесних ушкоджень в області шиї, удару головою о стіну та удар в область живота, однак, в даних областях будь-яких тілесних ушкоджень на виявлено. Також, він вказує на удар кулаком правої руки в область нирок, однак, на момент огляду та за даними медичної документації, будь-яких наявних тілесних ушкоджень (синців, саден, ран тощо) в дані області не виявлено.

Надаючи оцінку посиланням позивача на нанесення йому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень в області голови, нирок та шиї суд оцінює їх критично та до уваги не бере, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи доказами, а саме вищезазначеним висновком експерта, яким було встановлено, що встановлені у ОСОБА_4 діагнози, а саме: закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку з цефалгічним синдромом; забій м`яких тканин правої поперекової ділянки об`єктивно не підтверджені, з огляду на відсутність будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень в області голови, шиї, живота, нирок, а також інших об`єктивних даних, які б свідчили про спричинення вказаних тілесних ушкоджень.

Долучені до матеріалів справи копії чеків на придбання ліків (а.с. 111) та копії медичних документів (консультація уролога (а.с. 102), огляд невропатолога (а.с. 105), комп`ютерної томографії (а.с. 106), консультації уролога (а.с. 107), консультаційного висновку спеціаліста (а.с. 109), огляду невропатолога (а.с. 110)) суд до уваги не бере та відхиляє, оскільки наведені у зазначених медичних документах відомості про наявність у позивача струсу головного мозку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме висновком експерта № 3116е від 27 вересня 2023 року в якому експерт дійшов висновку про не підтвердження встановлених ОСОБА_4 діагнозів.

Факт відсутності у позивача струсу головного мозку підтверджується також проведеним 30 серпня 2023 року МРТ головного мозку № 080635, згідно висновку якого у позивача не виявлено ЗЧМТ та не виявлено струсу головного мозку (а.с. 108).

Встановлені судом обставини у сукупності свідчать про те, що позивач не отримував зазначених ним у позовній заяві тілесних ушкоджень внаслідок сутички з відповідачем ОСОБА_5 .

Отже, стороною позивача на підтвердження заявлених позовних вимог не надано суду переконливих, належних та допустимих доказів, у зв`язку з чим усі твердження сторони позивача про завдання ОСОБА_4 протиправними діями відповідача ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди є недоведеними.

Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення матеріальної та моральної шкоди необхідною є наявність таких елементів: винність дій особи, яка завдала шкоду, протиправність таких дій, наявність шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками, що настали. При цьому необхідною є одночасна наявність всіх вищезазначених елементів.

Суд зауважує, що при розгляді даної справи в межах заявлених позивачем позовних вимог та їх обґрунтування обов`язковим є встановлення на підставі належних та допустимих доказів того, що тілесні ушкодження позивачу були спричинені саме внаслідок протиправних дій відповідача, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, які виразились у спричинення позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вказаних фактів.

Усі доводи позивача з цього приводу зводяться виключно до його особистих припущень.

Водночас, судом встановлено, що дії відповідача були обумовлені необхідністю захисту прав свого малолітнього сина від протиправних дій позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що належних доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем протиправних дій відносно позивача та спричинення позивачу тілесних ушкоджень саме внаслідок винних протиправних дій відповідача, позивачем суду надано не було. Так само не доведено факту завдання позивачу відповідачем матеріальної та моральної шкоди, як і не доведено причино-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_5 та завданою позивачу шкодою.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере та відхиляє, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , то судові витрати позивача по даній справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 16, 22, 1166,1167, 1177 ЦК України, та керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 12, 13,16, 76, 77, 80, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 13 травня 2026 року.

Суддя Д.Л. Черкез