Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 12 травня 2026 р.
Справа: №760/7793/21
Суддя: Поліщук Наталія Валеріївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/1855/2026
справа №760/7793/21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Влащенком Олегом Анатолійовичем, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.
У березні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позов мотивовано тим, що позивач станом на момент звернення до суду навчається на 3 курсі коледжу Національного авіаційного університету на денній формі навчання. Завершення навчання заплановано навчальним планом у липні 2022 року.
Вказує, що відповідач є батьком позивача, добровільно надавати матеріальну допомогу синові не бажає.
Обґрунтовує звернення до суду із цим позовом необхідністю у матеріальному забезпеченні на час навчання, у коштах на проїзд до місця навчання, проживанні, одязі, харчуванні, дидактичних матеріалах.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх його доходів щомісячно, починаючи з дня подання позову до липня 2022 року.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Суд вказав, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач навчається на третьому курсі на бюджетній основі за денною формою навчання та не надав доказів, що підтверджують необхідність придбання підручників за власний кошт, щодо матеріального стану сторін, щодо надання допомоги матір`ю позивача, на яку за законом покладено обов`язок утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання нарівні з батьком дитини.
Крім того, суд зауважив, що сторони зареєстровані за однією і тією самою адресою проживання, та відхилив посилання позивача на регулярний дохід відповідача як не підтверджений жодними доказами.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Влащенком О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що він не взмозі самостійно себе утримувати, потребує коштів на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники.
Вказує, що судом неповно досліджено докази у справі, неправильно застосовано норм процесуального права.
Уважає, що суд фактично усунувся від захисту права позивача, що гарантовані Конституцією України.
Посилається на правові висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 06.08.2018 року у справі №748/2340/17.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходило.
5. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22 квітня 2026 року.
6. Позиція учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Від представника позивача ? адвоката Влащенка О.А. надійшла заява про розгляд справ за відсутності позивача та його представника.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
7. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
8. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є: батько - відповідач ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 , актовий запис №756 (а.с.5).
Згідно даних довідки №411 від 22 березня 2021 року позивач навчається на ІІІ курсі в групі 313-П за спеціальністю «Право» на бюджетній формі навчання на денній формі навчання з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року (а.с.3).
9. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року у справі №346/10317/ виснував, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17 виснував, що не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17, оскільки у вказаній справі суд досліджував питання стягнення з батьків на користь дитини понесених додаткових витрат за період, коли позивач був неповнолітнім. Натомість у справі, що переглядається, підлягає дослідженню питання щодо наявності / відсутності підстав для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Тобто, характер спірних правовідносин у справі, що переглядається, та у справі №748/2340/17 не є тотожними.
Із наданих позивачем документів можливо установити лише факт навчання позивача протягом 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року на бюджетній основі на денній формі навчання за спеціальністю «Право».
У своєму позові ОСОБА_1 вказує на потребу у коштах для забезпечення собі проїзду до / з навчального закладу, проживання, одягу, харчування, підручників тощо.
З матеріалів справи убачається, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених витрат, що за своїм характером пов`язані із навчанням у період з вересня 2018 року по червень 2022 року, або витрат, які мають бути (заплановані) понесені позивачем у вказаний період у зв`язку із навчанням.
Позивачем не надано жодних документів щодо наявності потреби у придбанні дидактичних матеріалів, пов`язаних із навчанням.
Крім того, позивачем не уточнено місце свого фактичного проживання з метою установлення судом дійсності та розміру потреб щодо оплати проживання, проїзду, інші побутові потреби.
Таким чином, колегія суддів констатує, що позивачем не доведено існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку із навчанням, або наявності супутніх, пов`язаних із навчанням, витрат.
Отже, колегія суддів робить висновок, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду ? без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Влащенком Олегом Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua