Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №381/4916/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Київ

Справа № 381/4916/25

Провадження № 22-ц/824/4940/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Укр кредит фінанс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1122-5027 в розмірі 45000,00 грн та судових витрат в розмірі 2422,40 грн.

Позов мотивований тим, що 05.12.2022 року ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1122-5027.

Позивач стверджує, що взяті на себе зобов`язання кредитор виконав та надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідач свої обов`язки за вказаним кредитним договором не виконала, не повернула кредит та проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим виникла прострочена заборгованість.

Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року задоволено позов ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1122-5027 від 05.12.2022.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач не повернув у добровільному порядку отримані та використані кошти, відмовився від виконання зобов`язань за договором в односторонньому порядку, що потягло невиконання його умов, внаслідок чого утворилась заборгованість та порушено права позивача, суд приходить до висновку про те, що така заборгованість підлягає стягненню судом з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

21 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року, посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким, позов задовольнити частково та стягнути 9 000,00 грн тіла кредиту в іншій частині позовних вимог відмовити.

Зауважує, що 23 вересня 2025 року чоловіка відповідачки було мобілізовано до лав ЗСУ і з того часу чоловік проходить службу, а тому на відповідачку поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави, тобто стягнення відсотків з відповідача є незаконними.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеусу А.М.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

26 січня 2026 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року ОСОБА_1 було подано заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до супровідного листа матеріали справи №381/4916/25 надійшли до Київського апеляційного суду 06 лютого 2026 року.

Ухвалою Київського апеляційного суд від 26 березня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Встановлено, що Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «Укр кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» ТОВ «Укр кредит Фінанс» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

ТОВ «Укр кредит фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

05.12.2022 року ТОВ «Укр кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1122-5027.

Згідно з цим договором, який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А9329 на підставі якого відповідач отримала кредит, розмір кредиту становить 9000,00 грн, дата надання кредиту 05.12.2022.

Згідно з п. 4.6 договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.4.8 договору, строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту - 01.10.2023 року.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 90000,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 81000,00 грн.

АТ КБ «ПриватБанк», позивача повідомлено про перерахування коштів від ТОВ «Укр кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на карту отримувача/на картковий рахунок, вказаний ним в особистому кабінеті.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 1122-5027 від 05.12.2022 року, 05.12.2022 року на рахунок відповідача № НОМЕР_1 зараховано кошти в розмірі 9000,00 грн.

Цей рахунок також зазначений відповідачем в розділі 12 договору (Реквізити сторін).

За твердженням позивача, відповідач порушив умови договору, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 45000,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 9000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 36000,00 грн.

Проценти нараховані в межах строку кредитування.

Водночас за змістом позовної заяви позивач повідомив про те, що кредитодавець прийняв рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності та часткового списання заборгованості за нарахованими процентами та комісією на загальну суму 44190,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості в розмірі 45000,00 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 1122-5027 від 05.12.2022», згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 45000,00 грн.

На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, позивач надав суду копію договору про відкриття кредитної лінії №1122-5027 та паспорт споживчого кредиту, правила надання кредитної лінії, довідку про перерахування коштів, довідку про перерахування суми кредиту, розрахунок заборгованості.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до апеляційної скарги ОСОБА_1 відповідачка визнає тіло заборгованості, та просить звільнити її від сплати відсотків.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачка фактично не оспорює розмір тіла кредиту та визнає факт отримання кредитних коштів. За таких обставин у суду відсутні підстави для повторної перевірки факту надання кредиту та розміру основної суми заборгованості, а тому апеляційний перегляд у цій частині не здійснюється. Натомість доводи апеляційної скарги підлягають перевірці лише в частині правомірності нарахування та стягнення процентів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений

з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено 05 грудня 2022 року.

Згідно з розрахунком заборгованості проценти за користування кредитними коштами були нараховані в межах строку дії кредитного договору, а саме за період з 05 грудня 2022 року до 30 вересня 2023 року.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній станом на 05 грудня 2022 року, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, а також іншим визначеним законом категоріям військовослужбовців, штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються, крім випадків, прямо передбачених законом. Разом з тим зазначена норма на той час не поширювала свою дію на дружин військовослужбовців, а тому від сплати процентів за користування кредитом звільнялися виключно самі військовослужбовці.

Апеляційним судом також перевірено зміни до пункту 15 статті 14 вказаного Закону, які діяли станом на 30 вересня 2023 року, тобто на момент закінчення періоду нарахування процентів. Однак і в редакції закону, чинній на зазначену дату, дружини військовослужбовців не були віднесені до кола осіб, які звільняються від нарахування та сплати процентів за кредитними зобов`язаннями.

Дійсно, у подальшому, згідно з редакцією пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набула чинності 18 травня 2024 року, до кола осіб, на яких поширюються відповідні пільги, були віднесені також дружини (чоловіки) військовослужбовців. Отже, з цієї дати дружини військовослужбовців набули право на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом у випадках, передбачених законом.

Проте зазначені зміни були внесені до законодавства вже після закінчення строку дії спірного договору та після завершення періоду нарахування процентів за цим договором. При цьому Закон України, яким внесено відповідні зміни, не містить положень про його зворотну дію в часі.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» 2024, № 19, ст.78, не було передбачене застосування внесених змін у зворотному часі, тобто вказаний закон не можливо застосовувати до правовідносин які були укладені та закінчились до набрання законної сили вказаного законодавства.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, підстав для застосування до спірних кредитних правовідносин положень Закону в редакції, що набула чинності 18 травня 2024 року, апеляційний суд не вбачає.

Отже, на момент укладення кредитного договору та на момент нарахування процентів відповідачка не належала до категорії осіб, які згідно із законом звільнялися від сплати процентів за користування кредитом. За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом

у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року- без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна