Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №207/1528/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/1528/26

№ 3/207/344/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м.Кам`янське

Суддя Південного районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області Притуляк С.А., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №2 Кам`янського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Південного районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області надійшов адміністративний матеріал для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №951495 від 20.03.2026р., ОСОБА_1 , 20.03.2026р. о 13:20 год. перебувала у кіоску без назви в м.Кам`янське по вул.Миколи Лисенка, 73а, де здійснювала продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку, чим порушила ст.226 Податкового кодексу України та ст.55 Господарського кодексу України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.156 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, натомість її захисник – Переверзев І.В. звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вказане клопотання мотивоване тим, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку; ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, оскільки не є суб`єктом господарської діяльності; особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення зазначені норми Податкового кодексу України та Господарського кодексу України, які не відносяться до фабули обвинувачення за протоколом.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та проаналізувавши аргументи захисника про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу порушника, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення порушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Аналіз статті 256 КУпАП свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в протоколі трьох складників: фактичних обставин; правової кваліфікації; формулювання порушення.

При цьому під формулюванням порушення (суть) розуміється короткий виклад тексту диспозиції правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула звинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого діяння, а юридичне формулювання (формула та формулювання) - це правова модель діяння, вказівка на правові норми, порушення яких інкримінується особі.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб`єкта, суб`єктивної сторони, об`єкта, об`єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено, що «обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч.3 ст.6 Конвенції…».

Таким чином, особа, якій висунуте звинувачення, повинна бути детально поінформована про його причину, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення останнього, а також про його характер, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові, як-то: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання Суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №951495 від 20.03.2026р., дії ОСОБА_1 , які полягали у здійсненні продажу тютюнових виробів без марок акцизного податку, тобто з порушенням ст.226 Податкового кодексу України та ст.55 Господарського кодексу України, кваліфіковані за ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Однак, ст.226 Податкового кодексу України регулює питання щодо виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та складається з 16 пунктів, різних за своїм змістом.

Втім, особа, яка склала протокол не конкретизує, який саме пункт ст.226 Податкового кодексу України було порушено ОСОБА_2 .

Стаття 55 Господарського кодексу України містить визначення поняття «суб`єкта господарювання».

При цьому, особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 є тимчасово непрацюючою особою та не встановлено, що вона є суб`єктом господарювання. В той же час, до протоколу додано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою м.Кам`янське, вул.Миколи Лисенка, 73А (тобто за місцем вчинення правопорушення), видану ФОП ОСОБА_3 .

Отже, наведені обставини дають суду підстави вважати, що по-перше, ОСОБА_1 є найманим працівником у ФОП ОСОБА_3 , а по-друге, особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення описані фактичні обставини (дії особи, які ставлять у провину) дають підставу вважати, що вони можуть підпадати під ознаки правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156 КУпАП, оскільки за фабулою проколу ОСОБА_1 здійснювала продаж як продавець (без статусу суб`єкта господарювання), і одночасно з цим маються посилання на норми Господарського кодексу України щодо визначення поняття суб`єкта господарювання.

В той же час в протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.156 КУпАП, тобто за роздрібну або оптову торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Вказане свідчить, що суть описаного особою яка склала протокол правопорушення та його правова кваліфікація, інкримінованого ОСОБА_1 є незрозумілою та суперечливою і не дає чіткого розуміння в чому ж саме її обвинувачують, на що і посилається сторона захисту.

Суд зазначає, що за для можливості притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за інкриміноване правопорушення суд повинен чітко розуміти в чому обвинувачують особу. Відсутність чіткого, конкретизованого обвинувачення унеможливлює притягнення особи до відповідальності, оскільки суд перевіряє факти, які підлягають оцінці лише в межах обвинувачення.

Крім того, суд зауважує, що згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).

Однак, всупереч наведених норм, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних доказів на підтвердження факту продажу ОСОБА_1 тютюнових виробів (тобто передачу товару за грошові кошти). Додані фотографії торгівельного павільйону та пачок сигарет можуть підтвердити лише фізичне існування вказаних об`єктів але ж аж ніяк не факт продажу.

Крім того, з огляду на суть даних правовідносин як купівля-продаж, в даному випадку тютюнових виробів, продавець за свій товар отримує грошові кошти - виручку. Однак співробітники поліції, вилучаючи тютюнові вироби, з незрозумілих причин не вилучили виручку від їх продажу, що інкримінується ОСОБА_1 та підтверджує цей факт.

Суд не вправі самостійно припускати факти, які підлягають доведенню оскільки в такому випадку вийде за межі обвинувачення та вдасться до припущень, що неприпустимо враховувати при доведеності вини особи з огляду на гарантування кожному обвинуваченому можливості засудження виключно при доведеності вини поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення інкрімінованого ОСОБА_1 за ч.1 ст.156 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 156, 247, 251, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 156 КУпАП закрити у зв`язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя С.А. Притуляк