Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №580/12524/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12524/24 Головуючий у 1 інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) Головного сервісного центру МВС про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) Головного сервісного центру МВС, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях щодо відмови виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову (оновлену) довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року із обов`язковим включенням до неї суми індексації для проведення з 01.12.2019 року перерахунку основного розміру пенсії;

- зобов`язати Головний сервісний центр МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову (оновлену) довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії та індексації грошового забезпечення для подальшого проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії, а копію такої довідки направити ОСОБА_1 .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково ототожнив вимогу про зазначення у довідці суми індексації грошового забезпечення із вимогою про включення індексації до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тоді як позивач просив лише відобразити у довідці фактично нараховану індексацію грошового забезпечення поліцейських станом на листопад 2019 року. Апелянт вказує, що індексація грошового забезпечення та перерахунок пенсії за Законом №2262-ХІІ є різними правовими явищами, які регулюються різними нормами законодавства. При цьому, апелянт наголошує, що суд неправильно застосував висновки Конституційного Суду України у Рішенні №4-рп/2015 та правову позицію Верховного Суду у справі №580/1974/23 без урахування фактичного змісту позовних вимог.

08 квітня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) Головного сервісного центру МВС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

16 січня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначає, що його позовні вимоги не стосуються включення індексації до складу щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення, а спрямовані виключно на відображення у довідці фактично нарахованої індексації грошового забезпечення поліцейських станом на листопад 2019 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

31 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях із заявою, в якій просив виготовити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову (оновлену) довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплати, підвищення) премії та індексації грошового забезпечення для подальшого проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії.

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) Головного сервісного центру МВС листом повідомив ОСОБА_1 про відмову у видачі оновленої довідки.

Підставою відмови зазначено, що індексація не є складовою грошового забезпечення, тому вона й не зазначається в переліку, визначеному статтею 43 Закону № 2262-XII. Суми індексації грошового забезпечення не можуть бути враховані при обчисленні пенсії, як при її призначенні так і при перерахунку. Індексація не може бути зазначена в довідці про розмір грошового забезпечення, оскільки індексація грошового забезпечення не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії на підставі ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-XII. Індексація нараховується із загального грошового забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України і не є складовою довідки про розмір грошового забезпечення. Таким чином, суми індексації грошового забезпечення не можуть бути враховані при обчислені пенсії, як при її призначенні так і при перерахунку.

Також, ОСОБА_1 проінформовано, що статтею 64 Закону визначено, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", що й було проведено Пенсійним фондом України: у березні 2022 року, у березні 2023 року, у березні 2024 року відповідно до вимог законодавства. Враховуючи вищевикладене, Сектор не має підстав для видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019 з внесенням суми індексації, а також повноважень щодо коригування довідок, виданих іншою юридичною особою.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Так, згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів ч. 18 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Питання перерахунку призначених відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, пенсій унормовано статтею 63 цього Закону, частинами першою, другою якої встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно із статтею 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області» видано ОСОБА_1 довідку від 08 жовтня 2021 року № 33/44/1-1-1743/08-1637 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за листопад 2019 року.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях із заявою від 31 серпня 2024 року в якій просив виготовити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову (оновлену) довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплати, підвищення) премії та індексації грошового забезпечення для подальшого проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії.

В даній заяві позивач зазначив, що Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області» при виготовленні довідки 08.10.2021 № 33/44/1-1-1743/08-1637 не було включено індексацію грошового забезпечення поліцейських, що передбачено Законом України «Про Національну поліцію».

Разом з тим, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) Головного сервісного центру МВС листом повідомив ОСОБА_1 про відмову у видачі оновленої довідки.

Підставою відмови, зокрема, зазначено, що індексація не є складовою грошового забезпечення, тому вона й не зазначається в переліку, визначеному статтею 43 Закону № 2262-XII. Суми індексації грошового забезпечення не можуть бути враховані при обчисленні пенсії, як при її призначенні так і при перерахунку. Індексація не може бути зазначена в довідці про розмір грошового забезпечення, оскільки індексація грошового забезпечення не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії на підставі ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-XII.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 30 січня 2024 року у справі № 580/1974/23 та зазначив, що суми індексації грошового забезпечення поліцейських не віднесені до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про грошове забезпечення позивача для перерахунку його пенсії.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2024 року у справі № 580/1974/23 дійшов наступних висновків:

«…(1) об`єктом здійснення індексації доходів особам, зокрема, які проходили службу в органах внутрішніх справ, пенсія яким призначена згідно із Законом № 2262-XII, є їх дохід у формі пенсії (у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної соціальної групи населення), а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою до тієї, яку вони обіймали на момент звільнення з відповідних органів;

(2) суми індексації грошового забезпечення поліцейських не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) при її формуванні.».

Колегія суддів враховує, що наведені висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин у даній справі, оскільки стосуються аналогічного предмета спору, тотожного правового регулювання та однакового способу захисту порушеного права, який полягає у вимозі щодо включення або зазначення сум індексації грошового забезпечення поліцейських у довідці про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Доводи апелянта про те, що він не просив включити індексацію до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а лише просив відобразити її у довідці як окремий показник, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Так, зі змісту заявлених позовних вимог, заяви позивача до відповідача від 31 серпня 2024 року, а також доводів апеляційної скарги вбачається, що зазначення індексації у довідці про розмір грошового забезпечення позивач безпосередньо пов`язує саме із проведенням подальшого перерахунку основного розміру пенсії з 01 грудня 2019 року.

Отже, незалежно від способу словесного формулювання позовних вимог, фактично позивач просить зобов`язати відповідача включити до довідки показник, який у подальшому має бути використаний для визначення складових грошового забезпечення при перерахунку пенсії, що прямо суперечить наведеним висновкам Верховного Суду у справі №580/1974/23.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення будь-яких виплат чи показників, які не враховуються при обчисленні та перерахунку пенсії відповідно до положень статей 43 та 63 Закону №2262-ХІІ.

Посилання апелянта на те, що індексація грошового забезпечення та перерахунок пенсії є різними правовими категоріями, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки предметом розгляду у даній справі є не загальні питання правової природи індексації, а наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо зазначення сум індексації у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2024 року у справі №580/1974/23 вже надав правову оцінку таким правовідносинам та дійшов однозначного висновку про відсутність правових підстав для зазначення сум індексації грошового забезпечення поліцейських у довідці, що подається для перерахунку пенсії особам, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Також, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року №4-рп/2015.

Так, у вказаному Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що новими щомісячними додатковими видами грошового забезпечення, на підставі введення яких пенсії підлягають перерахунку, є саме надбавки, доплати та підвищення, встановлені законами України.

Водночас, індексація грошового забезпечення поліцейських не є самостійним видом грошового забезпечення у розумінні статті 43 Закону №2262-ХІІ, не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та не є підставою для проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у справі №580/1974/23.

Крім того, колегія суддів враховує, що чинне законодавство розмежовує правовідносини щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення та правовідносини щодо індексації вже призначеної пенсії, які мають різні правові підстави, порядок реалізації та суб`єктний склад.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у включенні в довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача сум індексації цього грошового забезпечення діючих поліцейських, відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та у статті 2 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи апеляційної скарги та письмових пояснень позивача зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції і Верховного Суду, однак, не спростовують правильності оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про його незаконність чи необґрунтованість.

Щодо доводів апелянта, про те, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) Головного сервісного центру МВС не є належним відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що саме Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях був тим суб`єктом, до якого позивач безпосередньо звернувся із заявою від 31 серпня 2024 року про виготовлення та надання нової (оновленої) довідки про розмір грошового забезпечення.

Саме Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях розглянув вказану заяву та листом повідомив позивача про відмову у видачі оновленої довідки, яка і є предметом оскарження у даній справі.

Отже, спірні правовідносини виникли безпосередньо між позивачем та Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях у зв`язку із реалізацією останнім покладених на нього владних управлінських функцій щодо розгляду звернення позивача та прийняття рішення за результатами такого розгляду.

Слід зазначити, що статус структурного підрозділу без створення юридичної особи сам по собі не виключає можливості здійснення таким підрозділом публічно-владних управлінських функцій та участі у справі як відповідача в адміністративному судочинстві.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.