Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №320/37071/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/37071/25 Головуючий у 1 інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

За участю секретаря Данилюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «КІНТО» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за заявою про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «КІНТО» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (далі - ПрАТ «КІНТО») звернувся до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Національна комісія, НКЦПФР), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства від 24.06.2025 (вих. № 14/14/2522/С03 від 30.06.2025) в частині відмови у винесенні постанови про завершення проведення розгляду справи про правопорушення;

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про встановлення факту порушення профільного законодавства від 24.06.2025 (вих. № 14/14/2541/СО3 від 30.06.2025) в частині встановлення складу порушення профільного законодавства.

Разом з позовною заявою Приватним акціонерним товариством «КІНТО» було подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій просило зупинити дію розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про усунення порушення профільного законодавства від 24.06.2025 (вих. № 14/14/2542/С03 від 30.06.2025) до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "КІНТО" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанови про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства від 24.06.2025 (вих. № 14/14/2522/СО3 від 30.06.2025) та постанови про встановлення факту порушення профільного законодавства (вих. № 14/14/2541/СО3 від 30.06.2025) в частині встановлення складу порушення профільного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "КІНТО" про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство «КІНТО» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

25 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, апелянт посилається на приписи ч. 1 ст. 33 КАС України та зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції порушено порядок визначення складу суду для вирішення заяви ПрАТ «КІНТО» про забезпечення позову та порядок її розгляду, оскільки, таку заяву суд першої інстанції мав розглянути колегією у складі трьох суддів, однак, заява розглянута суддею одноособово.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

В силу вимог частини 1 статті 33 КАС України, адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, крім випадку, встановленого частиною четвертою статті 22 цього Кодексу, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Оскільки у даній справі позовні вимоги стосуються оскарження постанов Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, то, відповідно до вимог частини 1 статті 33 КАС України, така справа підлягала розгляду судом першої інстанції колегією у складі трьох суддів. Враховуючи, що заява про забезпечення позову подається та розглядається в межах відповідної адміністративної справи, її розгляд також мав здійснюватися тим самим складом суду, тобто колегією у складі трьох суддів.

Отже, розгляд заяви ПрАТ «КІНТО» про забезпечення позову суддею одноособово свідчить про порушення судом першої інстанції порядку визначення складу суду та порядку розгляду заяви, що є істотним порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

За таких обставин, оскаржувана ухвала Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року підлягає скасуванню з тих підстав, що постановлена неповноважним складом суду.

Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви ПрАТ «КІНТО» про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в поданій заяві ПрАТ «КІНТО» зазначило, що підставою вжиття заходів забезпечення позову є те, що дії відповідача свідчать про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та посадової особи позивача внаслідок дострокового припинення повноважень, розірвання трудового договору, необхідності термінового пошуку та призначення на посаду Голови правління ПрАТ «КІНТО» іншої особи, яка має відповідну кваліфікацію та досвід роботи на ринках капіталу, а також виплати додаткової винагороди.

Також, ПрАТ «КІНТО» вказало, що виконання розпорядження призведе до дострокового розірвання трудового договору (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України), втрати ОСОБА_1 заробітку за весь час розгляду справи та заподіяння йому моральної шкоди. В разі скасування оскаржуваних постанов від 24.06.2025 року ПрАТ «КІНТО» буде зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді та виплатити йому втрачений заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України) та відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням з посади, що потягне істотну шкоду (майнові збитки) ПрАТ «КІНТО».

Крім того, заявник вказав, що невиконання розпорядження у визначений НКЦПФР строк призведе до порушення справи щодо ПрАТ «КІНТО» за невиконання розпоряджень НКЦПФР. Санкція за вчинення вказаного порушення передбачає застосування фінансової санкції у розмірі від п`яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85000,00 - 170 000,00 грн), а також можливість застосування додаткових заходів впливу у формі зупинення або анулювання дії ліцензії.

Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Положенням ч. 2 ст. 150 КАС України закріплено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У відповідності до приписів частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Водночас, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 10 січня 2023 року у справі №640/35568/21.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи вищевказане, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 380/14241/23, від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21.

З огляду на викладене, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В першу чергу, колегія суддів зазначає, що, в силу вимог пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Згідно позовних вимог, ПрАТ «КІНТО» оскаржує постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства від 24.06.2025 (вих. № 14/14/2522/С03 від 30.06.2025) та від 24.06.2025 (вих. № 14/14/2541/СО3 від 30.06.2025).

Водночас, у заяві про забезпечення позову ПрАТ «КІНТО» просить суд зупинити дію розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про усунення порушення профільного законодавства від 24.06.2025 (вих. № 14/14/2542/С03 від 30.06.2025), яке не є предметом оскарження.

Отже, заявлений ПрАТ «КІНТО» захід забезпечення позову не відповідає вимогам пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, оскільки спрямований на зупинення дії акта НКЦПФР, який не є предметом оскарження у цій справі.

Також, зі змісту поданої заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги вбачається, що ПрАТ «КІНТО» фактично пов`язує необхідність забезпечення позову із можливістю настання певних організаційних, кадрових та фінансових наслідків, зокрема, необхідністю дострокового припинення повноважень голови правління, пошуку нового керівника, виплати додаткової винагороди, можливими ризиками застосування санкцій чи анулювання ліцензії.

Водночас, на переконання колегії суддів, наведені обставини не свідчать про неможливість виконання майбутнього судового рішення або неможливість поновлення прав позивача у разі задоволення позову. Зазначені наслідки мають імовірний та прогнозований характер, не підтверджені належними доказами їх неминучості та не свідчать про існування реальної та безпосередньої загрози порушення прав позивача до ухвалення рішення у справі по суті.

Посилання апелянта на можливість застосування НКЦПФР у майбутньому штрафних санкцій, зупинення чи анулювання ліцензії також є припущеннями, оскільки такі наслідки не є автоматичними, залежать від подальших юридично значимих дій відповідача та можуть бути предметом окремого судового оскарження у випадку їх застосування. Саме по собі існування ризику можливого прийняття у майбутньому певних рішень суб`єктом владних повноважень не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Доводи скаржника щодо можливого погіршення ділової репутації, дострокового припинення трудових відносин із головою правління, втрати заробітку та необхідності поновлення на посаді фактично стосуються потенційних наслідків виконання індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, однак не свідчать про їх невідворотність чи неможливість подальшого поновлення порушених прав у встановленому законом порядку.

Водночас, аргументи ПрАТ «КІНТО» щодо відсутності складу правопорушення, відповідності ділової репутації ОСОБА_1 вимогам законодавства, неправомірності висновків НКЦПФР, а також неприйняття відповідачем рішення за клопотанням про незастосування ознак невідповідності ділової репутації стосуються безпосередньо предмета спору та потребують дослідження доказів під час розгляду справи по суті.

Слід зазначити, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не здійснює повної правової оцінки оскаржуваних рішень та не вирішує спір по суті. Очевидність протиправності має бути такою, що не викликає обґрунтованих сумнівів та може бути встановлена без необхідності повного судового дослідження доказів.

Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28 березня 2018 у справі №800/521/17 було зроблено висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Слід зауважити, що заявлений ПрАТ «КІНТО» спосіб забезпечення позову фактично спрямований на тимчасове усунення правових наслідків оскаржуваних постанов НКЦПФР та недопущення виконання прийнятого відповідачем розпорядження до вирішення спору по суті.

За таких обставин, вжиття заявлених заходів забезпечення позову призвело б до фактичного вирішення спору до ухвалення судового рішення по суті заявлених вимог, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову та не відповідає меті його застосування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову є винятковим процесуальним засобом тимчасового судового захисту, застосування якого допускається лише за наявності достатньо обґрунтованих та підтверджених доказами підстав.

В свою чергу, наведені ПрАТ «КІНТО» доводи переважно зводяться до незгоди із прийнятими НКЦПФР рішеннями та до наведення обставин, які підлягають встановленню під час розгляду справи по суті, що саме по собі не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів також враховує, що в межах розгляду заяви про забезпечення позову суд не може надавати оцінку правомірності чи неправомірності оскаржуваних постанов у повному обсязі, оскільки така оцінка є предметом судового розгляду по суті спору. Встановлення обставин щодо наявності чи відсутності у діях ПрАТ «КІНТО» складу порушення профільного законодавства, відповідності ділової репутації ОСОБА_1 вимогам спеціального законодавства, а також перевірка правомірності реалізації НКЦПФР своїх регуляторних та наглядових повноважень потребують дослідження доказів, надання оцінки їх належності, допустимості та достатності у сукупності, що є предметом розгляду справи по суті.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.09.2024 №14/01/17487 щодо наявності у АТ «УКРАЇНСЬКА БІРЖА» ліцензій, оскільки сам по собі зазначений лист не свідчить про очевидну протиправність оскаржуваних постанов НКЦПФР, а його зміст та правове значення підлягають оцінці судом під час розгляду справи по суті з урахуванням усіх наявних у справі доказів у їх сукупності.

Отже, наведені апелянтом доводи не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, у розумінні частини другої статті 150 КАС України.

Водночас, колегія суддів вважає, що сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів вважає, що заява Приватного акціонерного товариства «КІНТО» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлене під час апеляційного перегляду порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, однак, за результатами розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «КІНТО» про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150, 242, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «КІНТО» задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «КІНТО» про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.

Повне судове рішення складено 13.05.2026 р.