Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №640/2419/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/2419/20 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Кобаля М.І.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі: Красновій О.Р.,

за участю: Маланії М.М., представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна", позивач) звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс ВВП ДПС, відповідач - 1), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 15 жовтня 2019 року №0003295108 форми «П», №0003265108 форми «Р» (т.1 а.с.1-19).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі (т.5 а.с.228).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року залучено Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач - 2) до участі у справі в якості співвідповідача (т.6 а.с.46).

Станом на 15 грудня 2022 року, - день набрання чинності Законом України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX), адміністративну справу №640/2419/20 Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто не було.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ»), адміністративну справу №640/2419/20 передано на розгляд та вирішення Черкаського окружному адміністративного суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю (т.6 а.с.111-115).

Задовольняючи адміністративний позов ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна", суд першої інстанції вказав, що факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "АККОРДА" підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджено податковими накладними. Черкаський окружний адміністративний суд визнав, що не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу відображені в акті перевірки ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" №84/28-10-47-10/05744121 від 12 вересня 2019 року, що є підставою для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - апелянт), через "Електронний суд", 24 вересня 2025 року подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не погоджується з висновком Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, та зазначає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи. Відповідно до вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі №363/4995/17 по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42015000000002519, обвинувачену ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу (далі - КК) України. Відповідно до змісту статті 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України правочин вчинений ОСОБА_1 є недійсним, оскільки відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Викладене вище, на думку апелянта, свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції положень ЦК України та незастосування вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що суд першої інстанцій не дослідив та не з`ясував повно і всебічно всі обставини в справі.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Позивач свого представника у судове засіданні не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Про причини невявки апеляційний суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Представник відповідача - 1 у судове засідання свого представника не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Представник відповідача - 2 у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача - 2, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до наступного висновку.

На підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРК "Україна" від 28 січня 2019 року №167 призначено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "ТРК "Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "АККОРДА" з березня 2016 року по березень 2017 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік, І квартал 2017 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях податку на прибуток підприємств (т.1 а.с.27).

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРК "Україна" 01 березня 2019 року складено акт №21/28-10-47-10/05744121 (т.1 а.с.28 зворот - 36).

Актом перевірки від 01 березня 2019 року №21/28-10-47-10/05744121 встановлено, що первинні бухгалтерські документи, які підписані від імені керівника ТОВ "АККОРДА" про факт надання послуг, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою, в зв`язку з чим віднесення відображених в них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним. Також зазначено, що взаємовідносини позивача та його контрагента за березень-грудень 2016 року не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованими даним учасників цієї господарської операції.

15 березня 2019 року позивач надіслав заперечення Офісу великих платників податків ДФС на висновки зроблені податковим органом у вказаному акті перевірки (т.1 а.с.39-42).

Листом від 28 березня 2019 року №15790/10/28-10-47-10 Офісу великих платників податків ДФС повідомило позивача про обґрунтованість висновків акту перевірки (т.1 а.с.43-45).

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 01 квітня 2019 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001004710 та №0001014710 (т.1 а.с.46, 47).

ТОВ "АККОРДА" 12 квітня 2019 року подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року (т.1 а.с.48-55).

Рішенням ДФС України від 18 червня 2019 року №27723/6/99-99-11-04-02-25 про результати розгляду скарг, скасовано податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №0001004710 та №0001014710 (т.1 а.с.56-62).

Наказом від 22 квітня 2019 року №1708 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРК "Україна" (т.1 а.с.64).

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРК "Україна" 01 березня 2019 року складено акт від 12 вересня 2019 року № 84/28-10-47-10/05744121 (т.1 а.с.65-88).

Вказаним актом встановлено порушення ТОВ "ТРК "Україна":

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу (далі - ПК) України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, в результаті чого ТОВ "ТРК "Україна" завищено об`єкт оподаткування податку на прибуток в наступних податкових періодах: три квартали 2016 року у розмірі 8559100 грн; за 2016 рік у розмірі 8559100 грн; за І квартал 2017 року у розмірі 8559100 грн;

порушення статті 187, статті 189, пункту 198.5 статті 198, статті 199, абзацу «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України за січень 2017 року на суму 2497177 грн.

Заперечення на висновки акту перевірки №84/28-10-47-10/05744121 від 12 вересня 2019 року були направлені позивачем 25 вересня 2019 року (т.1 а.с.108-111).

Листом Офісу великих платників податків ДФС від 09 жовтня 2019 року повідомлено позивача про правомірність висновків вищевказаного акту перевірки (т.1 а.с.112-114).

15 жовтня 2019 року Офісом великих платників ДФС прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення:

№0003265108 форми «Р», яким ТОВ "ТРК "Україна" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3745765,50 грн, з яких 2497177 грн - сума за податковим зобов`язанням, 1248588,50 грн - сума штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.116);

№0003295108 форми «П», яким ТОВ "ТРК "Україна" зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток за три квартали 2016 року у розмірі 8559100 грн; за 2016 рік у розмірі 8559100 грн; за І квартал 2017 року у розмірі 8559100 грн (т.1 а.с.118).

Податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2019 року було оскаржено позивачем до ДФС України 30 жовтня 2019 року (т.1 а.с.120-122, 123-126).

Рішенням ДПС України від 28 грудня 2019 року скарги ТОВ "ТРК "Україна" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - залишені без змін (т.1 а.с.127-130).

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2019 року, ТОВ "ТРК "Україна" звернулося до суду із цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу (податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи)), мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно підпункту 78.5. статті 78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, у наказі про проведення зазначається дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

В даному випадку, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «АККОРДА» (акт перевірки №84/28-10-47-10/05744121 від 12 вересня 2019 року), податковим органом були встановлені порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, в результаті чого завищено об`єкт оподаткування податку на прибуток у спірному періоді, а також встановлено порушення статті 187, статті 189, пункту 198.5 статті 198, статті 199, абзацу «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у спірному періоді.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ТРК «Україна» здійснює діяльність у сфері телевізійного мовлення на підставі ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою ведення господарської діяльності, визначеної статутом позивача, ним були укладені договори з ТОВ «АККОРДА» про надання послуг суборенди приміщень в тимчасове платне користування, в якості офісних приміщень, складських приміщень, приміщень для телевізійного мовлення, телевиробництва, студій, розміщення обладнання та інших цілей відповідно до статутної діяльності товариства, за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, а також замовлено надання послуг з облаштування, підтримки в працездатному стані та поточного обслуговування зазначених приміщень, сервісного обслуговування, а також послуг з розміщення транспортних засобів позивача за вказаною адресою (т.2 а.с.26-27, 29-30).

Постачання послуг та виконання робіт здійснювалось не підставі укладених між сторонами в письмовій формі договорів, які були підписані та скріплені печатками сторін договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до перевірки, а також до матеріалів цієї справи додані акти наданих послуг за період з липня по вересень 2016 року (т.5 а.с.127-222), суми по яких були внесені до складу витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкові накладні, суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) по яких були віднесені до складу податкового кредиту позивача за відповідний період.

Крім того, позивачем було надано: оборотно-сальдову відомість рахунку 631 по контрагенту ТОВ «АККОРДА» за період березень 2016 - березень 2017 року; картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ «АККОРДА» за період березень 2016 - березень 2017 року; платіжні доручення (т.2 а.с.44-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-126).

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (абзаци перший, другий частини другої цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Наслідки в податковому обліку створюють господарські операції, підтверджені належними документами, визначеними правовими нормами або діловим звичаєм. У разі визнання судом правочину недійсним, сторони такого правочину, здійснивши передбачені частиною другою статті 216 ЦК України реституційні дії, вносять відповідні зміни у бухгалтерському обліку щодо вчинених на підставі такого договору господарських операцій, а також відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.

Як правильно відмічено судом першої інстанції, що ні в матеріалах акту перевірки ТОВ «ТРК «Україна», ні в матеріалах справи контролюючим органом не надано жодного підтверджуючого доказу, що договори, які були укладені між позивачем та ТОВ «АККОРДА» були визнані недійсними, так само, як і доводи, що ці договори не були виконані сторонами. Під час проведення перевірки позивача було встановлено, що акти надання послуг з боку ТОВ «АККОРДА» були підписані директором - Тищенко Марією Олексіївною, яка у відповідності до вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі №363/4997/17 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частини першої статті 205-1 КК України, що на думку податкового органу свідчить, що податкові накладні від імені ТОВ «АККОРДА» були підписані не повноважною особою, в зв`язку з чим останні не можуть посвідчувати факт надання послуг, а тому віднесення відображених в них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі №363/4997/17 (угода про визнання винуватості) не встановлено фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «АККОРДА», а лише встановлено факт пособництва ОСОБА_1 у підробці документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи-підприємця, тобто внесенню до таких документів завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні їх для проведення реєстраційних дій, що саме по собі не є достатнім і необхідним доказом, що підтверджує обставини безтоварності спірних господарських операцій та не виключає факт здійснення контрагентом позивача реальних господарських операцій, які підтверджено первинними документами.

Крім того, злочин, передбачений статтею 205-1 КК України, вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності або набуття права власності на нього та не поширюється на подальшу діяльність юридичної особи.

Тобто, вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі №363/4997/17 про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 8500 грн, на який посилається в акті перевірки податковий орган, не є беззаперечним доказом підтвердження незаконної господарської діяльності між товариствами.

Вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставини фінансово-господарської діяльності ТОВ «АККОРДА», як юридичної особи за відсутність ознак реальності господарських операцій про які вказано в акті перевірки період, який перевірявся податковим органом. Не містить вказаний вирок і доказів позивача.

Згідно пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції станом на час виникнення спірних відносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закон №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На платника податків покладається, зокрема, обов`язок вести бухгалтерський облік, а також складати звітність про фінансово-господарську діяльність.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З вказаного можна дійти висновку, що складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції; відповідності змісту операцій, що зафіксовані в документах реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам.

Таким чином, відображенню в податковій звітності підлягає лише господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст, якої лише був відображений первинними документами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Так, за приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 298 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України, визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Висновок про нереальність господарської операції може ґрунтуватись на доказах, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької/економічної діяльності, у зв`язку з відсутністю матеріальних та людських ресурсів;

- облік для цілей оподаткування лише для тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вимоги;

- здійснення операцій з товаром, що не виробляється або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків в документах.

Контролюючим органом в акті перевірки, а також в ході розгляду справи не заперечується факт передання в суборенду приміщень за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4. Крім того, факт перебування позивача за вказаною адресою неодноразово засвідчувався перевірками Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.

Також контролюючим органом в акті перевірки не ставиться під сумнів наявність у позивача первинних документів, необхідних для підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «АККОРДА».

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщодо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

З урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «АККОРДА» (в частині укладення та реального виконання вищевказаних договорів) підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджено податковими накладними.

Враховуючи наведене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2019 року №0003295108 форми «П», №0003265108 форми «Р» є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року ухвалено з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №640/2419/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак