Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №705/5212/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 705/5212/25 Суддя (судді) першої інстанції: Піньковський Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Черкаській області на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 08 грудня 2025 року поновив позивачці строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Адміністративний позов задовольнив. Скасував постанову по справі про адміністративне правопорушення від 15.08.2025 серії ЕГА №1848749, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. Справу про адміністративне правопорушення стосовно позивачки за ознаками ст.183 КУпАП закрив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції неповно, не об`єктивно, однобічно дослідив матеріали справи, надав перевагу доказам та аргументам позивача, що свідчить про упереджений розгляд справи, а тому прийшов до помилкового висновку про скасування постанови серії ЕГА № 1848749 від 15.08.2025, оскільки ГУНП в Черкаській області, як суб`єкт владних повноважень під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють дані відносини. Крім того апелянт вважає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.

Згідно ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разу, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі.

Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2025 працівниками СПД №1 ВП №1 Уманського РУП ГУНП було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ст.183 КУпАП «Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 15.08.2025 о 19:47 годині позивачка зателефонувала та повідомила, що їй нанесла тілесні ушкодження сусідка та вона бажає виїзду працівників поліції щоб написати заяву. Після приїзду патрульних, заявниця постійно висловлювалась нецензурною лайкою, виганяла працівників поліції з двору, на неодноразові запитання працівника поліції щодо причини виклику жодної відповіді не надала. Явних ознак тілесних ушкоджень на видимих частинах тіла заявниці не було та жодних обставин їх спричинення остання не вказала.

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Тобто, правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

В той же час, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

За приписами п. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Керуючись ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 183 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 73 КАС України дає визначення, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми приписують обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

В даному випадку відповідачем на підтвердження правомірності дій інспектора щодо винесення оскаржуваної постанови було долучено до матеріалів справи DVD-R диск з відеозаписами, на яких містяться події, що відбулись 15.08.2025.

На відеозаписі зафіксовано факт прибуття інспекторів поліції за адресою. При вході до двору, працівників поліції зустріла мати заявниці, яка дозволила зайти у двір домоволодіння за вищевказаною адресою. У дворі знаходилась заявниця ОСОБА_1 , яка перебувала з ознаками алкогольного сп`яніння та відносно працівників поліції постійно висловлювалась нецензурною лайкою, виганяла з двору, на неодноразові запитання працівника поліції щодо причини виклику жодної відповіді не надала.

Колегія суддів зазначає, що фактично після прибуття наряду поліції позивачка відмовилась від свого повідомлення та заявила про іншу мету виклику (вона очікувала приїзду працівників ТЦК).

Явних ознак тілесних ушкоджень на видимих частинах тіла заявниці не було та жодних обставин їх спричинення остання не вказала.

Оскільки позивачка відмовлялась повідомляти будь-яку інформації щодо причини виклику працівників поліції, сержант поліції Д.Скакун неодноразово повідомляв ОСОБА_1 , що відносно неї буде винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ознаками ст.183 КУпАП «Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 3400 грн.

Від отримання постанови позивачка відмовилась.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у справі надано належні та допустимі докази, які підтверджують вину позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 зазначеного складу адміністративного правопорушення.

Доводи апелянта про порушення позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як свідчать наявні у матеріалах справи докази фактично постанову було вручено матері позивачки 26.08.2025, а до суду позивачка звернулася 01.09.2025, тобто в межах десятиденного строку з моменту отримання копії постанови.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Черкаській області задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю. Коротких