Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №608/2765/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/2765/25Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н. В.

Провадження № 22-ц/817/458/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірський Б.О.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу № 608/2765/25 за апеляційною скаргою Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року (ухвалене суддею Яковець Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права постійного користування спадковим майном,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .

Після його смерті залишилось спадкове майно, зокрема: право постійного користування земельною ділянкою площею 1,50 га, кадастровий номер 6125585200:02:001:2572, цільове призначення якої для ведення фермерського господарства, що розташована на території Коцюбинчиківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, яке він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 .

Вказувала на те, що відповідно до даних Чортківської державної нотаріальної контори спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 не заводилася. Заповіту спадкодавець не залишав.

Зазначала, що згідно довідки виданої Коцюбинчиківським старостинським округом Гусятинської селищної ради 28.03.2025 року за № 52/02-03-03, на час відкриття спадщини із спадкоємцем проживала і була зареєстрована дружина ОСОБА_1 .

Звертала увагу на те, що в жовтні 2025 року вона звернулась в Чортківську державну нотаріальну контору із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою.

Проте, у видачі свідоцтва їй було відмовлено, оскільки спадкодавцем не було створено фермерське господарство і він не був її власником. Тому, нотаріусом було рекомендовано їй звернутися до суду для вирішення питання про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

На підставі наведеного, просила визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5000 га, кадастровий номер 6125585200:02:001:2572, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, що розташована на території Коцюбинчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5000 га, кадастровий номер 6125585200:02:001:2572, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, що розташована на території Коцюбинчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі Гусятинська селищна рада Чортківського району від імені якої діє ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що відповідно до статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою можуть набувати виключно суб`єкти, прямо визначені законом, зокрема юридичні особи публічного права.

Тому вважає, що чинне земельне законодавство не передбачає можливості набуття громадянином права постійного користування земельною ділянкою після 01.01.2002 року, за винятком збереження раніше набутого права.

Звертає увагу на те, що у даній справі суд першої інстанції встановив, що право постійного користування за ОСОБА_2 зареєстроване 07.11.2022 року на підставі рішення суду від 02.09.2022 року, а тому вважає, що йдеться не про «збережене» право, а про право, визнане та оформлене в умовах чинного ЗК України, що виключає можливість його спадкування.

Вважає, що місцевий суд, не врахувавши правову природу права постійного користування земельною ділянкою та логіку застосування статті 1219 ЦК України, сформовану Верховним Судом, дійшов помилкового висновку про входження такого права до складу спадщини.

Вказує на нерелевантність посилання суду першої інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

Посилається на те, що суд першої інстанції надав рішенню Чортківського районного суду від 02.09.2022 року у справі №608/495/22 преюдиційного значення, хоча у тій справі не вирішувалося питання спадкування після смерті ОСОБА_2 , суд не встановлював можливість переходу права постійного користування у спадщину та це рішення ухвалене за інших фактичних і правових обставин.

Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки судовий захист не може полягати у створенні нового речового права або заміні собою органу, уповноваженого вирішувати земельні питання. За усталеною логікою Верховного Суду, суд може захищати лише вже існуюче порушене право, але не формувати його шляхом судового рішення.

Також вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично вийшов за межі своїх повноважень, надавши судовому рішенню правоустановчий характер та підмінивши механізми спадкового і земельного регулювання судовим розсудом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Дядик Я.Б. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказує на те, що з правового аналізу статті 1219 ЦК України вбачається, що прямої заборони на успадкування права постійного користування земельною ділянкою наданої спадкодавцю у постійне користування немає, а вище зазначена норма права передбачає вичерпний перелік прав та обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця та не входять до складу спадщини та розширенню не підлягають.

Звертає увагу на те, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя не встиг створити фермерське господарство, а тому відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц) та ст. 1219 ЦК України право постійного користування земельною ділянкою є об`єктом спадкування.

В судовому засіданні представник Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області — Шмигельський В.Я. просить задовольнити вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Дядик Я.Б. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Коцюбинчики Чортківського району Тернопільської області помер чоловік позивачки ОСОБА_2 .

Згідно довідки, виданої 28 березня 2025 року за № 52/02-03-03 Коцюбинчиківським старостинським округом Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно був зареєстрований і постійно проживав по день смерті за адресою: с. Коцюбинчики Чортківського району Тернопільської області, і разом з ним на день його смерті проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2022 року визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право постійного користування земельною ділянкою площею 1,50 га, кадастровий номер 6125585200:02:001:2572, цільове призначення для ведення фермерського господарства, що розташована на території Коцюбинської сільської ради Чортківського району Тернопільської області в порядку спадкування за законом після смерті гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 314344025 від 07.11.2022 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,5000 га, кадастровий номер 6125585200:02:001:2572 на підставі рішення Чортківського районного суду по справі № 608/495/22 від 02.09.2022 року.

Відповідно до копії державного акту на право постійного користування землею серії ТР-64 від 07 квітня 1997 року, виданого ОСОБА_3 на підставі рішення Чортківської районної Ради народних депутатів Чортківського району Тернопільської області від 25 листопада 1994 року № 34, надається у постійне користування земельна ділянка площею 1,50 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Коцюбинчицької сільської ради. Землю надано для створення фермерського господарства.

Відповідно до даних Чортківської державної нотаріальної контори спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася, що стверджується листом в.о. державного нотаріуса Чортківської державної нотаріальної контори Максимович Л. В. № 310/02-14 від 16.10.2025 року. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися в суд для вирішення питання визнання права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 6125585200:02:001:2575, площею 1,50 га, цільове призначення якої – для ведення фермерського господарства, що розташована на території Коцюбинчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, що належала її чоловікові ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Така правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Так, встановивши, що земельна ділянка площею 1,5000 га, кадастровий номер 6125585200:02:001:2572 була надана ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ТР-64 від 07 квітня 1997 року для створення фермерського господарства, однак таке фермерське господарство у встановленому законом порядку створене та зареєстроване не було, а право постійного користування зазначеною земельною ділянкою після смерті ОСОБА_3 успадкував ОСОБА_2 , який також за життя не створив та не зареєстрував фермерського господарства (доказів протилежного матеріали справи не містять), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірне право постійного користування земельною ділянкою, входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 та може бути успадковане позивачкою, як спадкоємцем за законом, лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Посилання скаржника на положення статті 92 ЗК України та неможливість набуття громадянами права постійного користування земельною ділянкою після 01 січня 2002 року не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки у даному випадку спір стосується не первинного набуття такого права після набрання чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, а переходу у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою, яке виникло у ОСОБА_3 на підставі державного акта від 07 квітня 1997 року, яке в подальшому ОСОБА_2 набув у порядку спадкування, що встановлено рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2022 року.

Сам по собі факт державної реєстрації вищезазначеного права у 2022 році не свідчить про виникнення нового права після 01 січня 2002 року, оскільки державна реєстрація у даному випадку є лише офіційним підтвердженням уже існуючого права, набутого відповідно до законодавства, чинного на момент його виникнення.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нерелевантності правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, оскільки правовідносини у вказаній справі є подібними до спірних правовідносин у даній справі, а наведені у зазначеній постанові висновки стосуються саме можливості спадкування права постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення фермерського господарства, у випадку, коли фермерське господарство спадкодавцем створене не було.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції помилково надав преюдиційне значення рішенню Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2022 року у справі № 608/495/22, не спростовують правильності висновків місцевого суду, оскільки вказане рішення слушно було враховане судом як доказ наявності у ОСОБА_2 права постійного користування спірною земельною ділянкою лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин справи та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права та встановлено всі фактичні обставини справи, яким надано належну правову оцінку, а висновки суду узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними у постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції не допущено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області - залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 14 травня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.