Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №337/2582/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 12.05.2026 Справа № 337/2582/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/2582/25

Провадження №22-ц/807/1083/26

Головуючий в 1-й інстанції – Кучерук І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.

секретарКамалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лисиці Дмитра Ігоровича на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2026 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління ДПС у Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління ДПС у Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту, в якому просив суд скасувати обтяження та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження за номером 36926726 (спеціальний розділ), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем від 03.06.2020 року в рамках виконавчого провадження № 62253164.Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 січня 2020 року суд постановив вирок по справі 752/23734/19 яким було конфісковано майно, яке є особистою власністю позивача. 17.06.2020 року Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження № 62253164 щодо виконання виконавчого листа №752/23734/19 від 23.01.2020. 18.11.2021 року заступником начальника відділу Васіним П.В., на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» було завершено та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Як зазначено в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 18.02.2022 року. Як вбачається з інформації яка наявна в Єдиному реєстрі боржників на теперішній час, позивач – ОСОБА_1 рахується як боржник в завершеному виконавчому провадженні № 62253164. Як вбачається з інформації наявній в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, все нерухому майно позивача арештовано на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 62253164 від 03.06.2020 року. Номер запису про обтяження 36926726 (спеціальний розділ). 16 травня 2025 року представником позивача було направлено до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про зняття арешту на все нерухоме майно позивача та виключення його з Єдиного державного реєстру боржників у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. 28.05.2025 року Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповів на заяву, та зазначив, що паперові матеріали вказаного виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання, передбачених законом. А також зазначив, що підстави для припинення обтяження 36926726 та виключення позивача з Єдиного реєстру боржників відсутні. Тобто, на теперішній час виконавче провадження завершено, паперові матеріали вказаного виконавчого провадження знищено, строк на повторне пред`явлення виконавчого листа закінчився. Але позивач до тепер рахується як боржник в Єдиному реєстрі боржників та наявна інформація про арешт всього його нерухомого майна.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2026 року, закрито провадження по цивільній справи за позовом ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління ДПС у Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту.Роз`яснити позивачу його право на звернення з позовом до адміністративного суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лисиці Дмитра Ігоровича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що обтяження (арешт майна) накладено державним виконавцем в рамках виконання вироку суду про конфіскацію майна позивача, позивач перебуває в Єдиному державному реєстрі боржників в статусі боржника за виконавчим провадженням №62253164, має відповідні обтяження за цим виконавчим провадженням, а саме виконавче провадження є завершеним. Позивач не позбавлений права самостійно визначати спосіб захисту своїх прав та інтересі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком колегії суддів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2020 року затверджено угоду про визнання винуватості відповідно до якої ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 255, ч.ч. 4,5 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, і призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.

Відповідно до довідки Деснянського районного суду м. Києва від 23.04.2020 року, на досудовому слідстві опис майна засудженого ОСОБА_1 не проводився, в матеріалах кримінального провадження відсутні постанова про накладення арешту на майно, протокол огляду та вилучення майна, протокол опису майна та протокол про відсутність майна, яке підлягає опису.

На підставі вироку Деснянським районним судом м. Києва 23.04.2020 року видано виконавчий лист про конфіскацію на користь держави всього майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03.06.2020 року відкрито виконавче провадження (ВП 62253164) з примусового виконання виконавчого листа № 752/23734/19 виданого 23.01.2020 Деснянським районним судом м. Києва про конфіскацію всього майно на користь держави, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03.06.2020 року у виконавчому провадженні ВП 62253164 накладено арешт на все майно боржника, що належить боржнику ОСОБА_1

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18.11.2021 року (ВП 62253164) виконавчий лист № 752/23734/19 виданий 23.01.2020 Деснянським районним судом м. Києва про Конфіскацію всього майна на користь держави, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - повернуто стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», так як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 18.02.2022.

Відповідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить на праві власності частина будинку за адресою АДРЕСА_1 .

В Єдиному реєстрі боржників наявний запис: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 Боржник: Номер виконавчого провадження: 62253164, Документ видав: Деснянський районний суд м. Києва, конфіскація майна засуджених.

16.05.2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою у якій просив виключити запис про обтяження 36926726 (спеціальний розділ) у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 та Виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню 62253164.

Згідно до відповіді Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.05.2025 року, паперові матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання, передбачених законом. На даний час, відсутні підстави для припинення обтяження 36926726 від 17.06.2020 внесеного до ДРРП, згідно постанови про арешт майна боржника від 03.06.2020, вп № 62253164 та вилучення з Єдиного реєстру боржників.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист був виданий на виконання вироку суду у частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, вимоги позивача про скасування обтяження накладеного державним виконавцем 03.06.2020 року в рамках виконавчого провадження № 62253164 на майно позивача, не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства. З огляду на те, що у Хортицькому відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання вироку Деснянського районного суду м. Києва суду у частині конфіскації майна належного на праві власності позивачеві ОСОБА_1 , то він, як учасник виконавчого провадження, на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У справі, яка переглядається встановлено, що вироком колегії суддів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2020 року затверджено угоду про визнання винуватості відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 255, ч.ч. 4,5 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, і призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.

На підставі вироку Деснянським районним судом м. Києва 23.04.2020 року видано виконавчий лист про конфіскацію на користь держави всього майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03.06.2020 року відкрито виконавче провадження (ВП 62253164) з примусового виконання виконавчого листа № 752/23734/19 виданого 23.01.2020 Деснянським районним судом м. Києва про конфіскацію всього майно на користь держави, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03.06.2020 року у виконавчому провадженні ВП 62253164 накладено арешт на все майно боржника, що належить боржнику ОСОБА_1

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18.11.2021 року (ВП 62253164) виконавчий лист № 752/23734/19 виданий 23.01.2020 Деснянським районним судом м. Києва про Конфіскацію всього майна на користь держави, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - повернуто стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», так як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 18.02.2022.

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України).

Згідно з частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України (далі - КК України) додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 КК України).

Статтею 48 КВК України передбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).

Спеціальний закон, що регулює порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, є Закон України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Статтею 537 КПК України урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як вид покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.

Крім того, положеннями КПК України (розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на те, що у Хортицькому відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання вироку в частині конфіскації майна, відтак ОСОБА_1 , як учасник виконавчого провадження, на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.

Таким чином, постановляючи ухвалу у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов правильного висновку про те, що провадження у справі підлягає закриттю.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лисиці Дмитра Ігоровича залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 14 травня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков