Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №683/478/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/478/26

2/683/734/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі : головуючої судді Бондарчук Л.А.

з участю секретаря Поважнюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/478/26, 2/683/734/2026 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

установив:

18 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів визначених рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2025 року у справі №683/1930/25, відповідно до якого з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що у нього змінився сімейний та матеріальний стан – він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилась донька ОСОБА_4 , крім того на утриманні перебуває донька дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та непрацездатні батьки пенсійного віку. Він немає у власності майна та є військовослужбовцем, який перебуває на лінії зіткнення та несе витрати на екіпірування та медикаменти.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить зменшити розмір аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2025 року у справі №683/1930/22, з 1/4 на 1/8 частку з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення сином повноліття.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідачки адвокат Віхерко Н.О. подала відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечує щодо задоволення даного позову, та зазначає, що розмір аліментів встановлених рішенням суду від 25 вересня 2025 року на сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні іншу дитину, дружину та її дочку під попереднього шлюбу та батьків пенсіонерів без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення сина - ОСОБА_7 та суперечитиме його інтересам. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою дитиною.

Позивач одночасно із подачею позову заявив клопотання, де просив справу розглянути у його відсутності та позов задоволити.

Представник відповідачки подала клопотання, де просила в позові відмовити та розглянути справу у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Старокостянтинівського районного суду від 25 вересня 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесено зміни до актового запису про народження та стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_9 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .

Відповідно до довідки, виданої командиром військової частини № НОМЕР_2 від 16 лютого 2026 року за №1918/6329, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно висновків Верховного Суду приведених у постановах від 16 вересня 2020 року під час розгляду справи № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 03 червня 2020 року під час розгляду справи № 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19) зазначено, що зміна сімейного стану в зв`язку з наявністю у платника аліментів інших дітей не може бути підставою для зміни розміру аліментів без доведення обставини зміни матеріального стану. Крім того, в цих висновках зазначено, що відсутність постійного та стабільного заробітку платника аліментів, без підтвердження погіршення його матеріального становища не є підставою для зменшення розміру аліментів і таке зменшення не буде спрямоване на належне забезпечення дитини, відносно якої стягуються аліменти та відносно якої ставиться питання про зміну розміру стягуваних аліментів та суперечитиме її інтересам.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 150,180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України, визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Так, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення (зміну) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки в нього народилася донька від іншого шлюбу (фактичних шлюбних відносин) з ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Постанова ВС від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження № 61- 1031св21)

Посилання позивача на те, що він надає матеріальну допомогу непрацездатним батькам пенсійного віку – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд не приймає до уваги зважаючи їх вік, а також на те, що надання такої матеріальної допомоги жодними доказами не підтверджується. При цьому, надання платником аліментів матеріальної допомоги своїм батькам не позбавляє його обов`язку сплачувати аліменти на утримання своєї дитини у належному розмірі.

Крім того позивач, не надав суду будь яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився, з матеріалів справи не вбачається, що позивач змінив місце роботи чи його заробітна плата зменшилась.

Не заслуговує на увагу і посилання позивача, що він має на утриманні ще дочку ОСОБА_3 від першого шлюбу ОСОБА_5 , оскільки не надано будь-яких доказів, що батько дитини не сплачує на неї аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Проте, окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та не свідчить про погіршення матеріального стану.

Сама по собі обставина того, що розмір щомісячних доходів позивача більший за розмір доходів відповідача при рівності інших умов (вік, стан здоров`я, матеріальний стан) не може впливати на баланс рівності обов`язку батьків щодо дитини, а лише може бути стимулюючою обставиною для відповідача вживати заходів щодо збільшення власних доходів, що за таких умов, може бути підставою для зміни розміру стягуваних аліментів у майбутньому.

Суд враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Згідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про до статність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодних належних та допустимих у розуміння статей 77, 78 ЦПК України доказів про погіршення стану здоров`я позивача чи значну зміну його матеріального стану, а також інших обставин, що мають істотне значення - позивачем та його представником суду не надано.

Інших доводів та доказів на підтвердження своїх вимог, які б слугували підставою для зменшення розміру аліментів суду надано не було.

Враховуючи обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні статті 192 СК України та позиції Верховного Суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, а тому розмір стягуваних аліментів за рішенням суду відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. До таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 16.09.2020 року справа №565/2071/19.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для зменшення розміру стягнутих аліментів на утримання сина відсутні, таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 18, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, ст.ст. 181, 182, 192 СК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 11 травня 2026 року.

Суддя