Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №601/266/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/266/26

Провадження № 2/601/402/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

13 травня 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Шульгач Н.М.,

за участю секретаря судового засіданні Радчук І.В.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в залі суду в м. Кременець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей Вишнівецької селищної ради про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Вишнівецької селищної ради, у якому, просить визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує на те, що сторони зареєстрували шлюб 05 квітня 2018 року. На даний час у суді перебуває позов про розірвання шлюбу. У даному шлюбі у них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Зазначила, що відповідач проживає окремо, діти від народження і по сьогоднішній день проживають з матір`ю. Проте позивач хвилюється, що відповідач може без її дозволу забрати дітей до себе, оскільки неодноразово піднімався конфлікт. Для дітей це велика травма, а батько не здатний забезпечити дітям належний догляд та любов. Відповідач постійно проживає за кордоном та періодично погрожує позивачу вивести дітей до себе в чужу країну. Між сторонами виникають конфлікти і завжди є загроза зі сторони відповідача, щодо маніпулятивних дій по відношенню до малолітніх дітей, щоб заподіяти страх позивачу. Також зазначила, що ОСОБА_1 має всі можливості, щоб забезпечити дітям належний рівень життя.

Ухвалою судді від 04.02.2026 відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести її розгляд у порядку загального позовного провадження.

30.03.2026 протокольною ухвалою суду у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Заводовська М.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити.

Представник служби у справах дітей у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечень щодо задоволення позовних вимог не має.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти заочного вирішення справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 05 квітня 2018 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.04.2018.

У даному шлюбі народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06.05.2019 та дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повним витягом свідоцтва про народження від 21.02.2023.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» станом на 20.01.2026 залишок по рахунку ОСОБА_1 становить 95 312,79 грн.

Позивач ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19.12.1994.

Житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований за батьком позивача ОСОБА_9 , що підтверджується реєстраційним посвідченням Збаразького РБТІ від 20.01.2000.

Згідно заяви ОСОБА_9 від 20.01.2026 він надає свою згоду на реєстрацію місця проживання внучки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у будинку який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне місце проживання від 08.12.2025, витягом з реєстру територіальної громади від 04.12.2025.

Згідно висновку служби у справах дітей Вишнівецької селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради №59 від 12 березня 2026 року, служба у справах дітей вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Як вбачається із змісту даного висновку малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_10 разом з мамою ОСОБА_1 проживають за адресою АДРЕСА_1 . Службою у справах дітей Вишнівецької селищної ради обстежено умови проживання та встановлено що, мама і діти проживають в домоволодінні, що належить батькові ОСОБА_11 -

ОСОБА_9 . Останній не заперечує, щоб усі проживали разом з ним.

Умови проживання хороші. В будинку тепло, чисто. Діти забезпечені необхідними речами одягом, взуттям, продуктами харчування. Батьки ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_9 , здійснюють догляд за внуками коли мама на роботі. Батько дітей - ОСОБА_3 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , однак на протязі тривалого часу проживає на території Республіки Польща. При спілкуванні в мережі «Вайбер» ОСОБА_12 відмовився приїжджати в Україну щодо визначення факту визначення місця проживання дітей. Також на виконання листа служби у справах дітей від 26.02.2026 року №01-12/86 ОСОБА_13 було запропоновано надати документи щодо підготовки відповідного висновку, а саме: копію паспорта та витяг про місце реєстрації; наявну інформацію про наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей один із батьків та чи проводилися домовленості між батьками щодо визначення місця проживання та способів участі у вихованні дітей; інформацію про факти вчинення або не вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності; інформацію про наявність самостійного доходу; інформацію про не зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; інформацію про місце проживання. Жодних документів ОСОБА_12 не надав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, …якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4).

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 161 СК України вбачається висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.11.2020 року по справі № 313/310/18 вказав, що при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити та визначити місце проживання малолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 . При цьому, суд вважає, що визначення місця проживання із матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, враховуючи їх вік та подальший розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Крім того, суд зауважує, що батько дітей, у разі визначення місця проживання дітей з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, турботі відносно них та участі у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 200, 206, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Вишнівецької селищної ради про визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Заочне рішення може бути переглянуто Кременецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: служба у справах дітей Вишнівецької селищної ради, ЄДРПОУ: 43459222, місцезнаходження: смт.Вишнівець вул.Грушевського,6 Кременецький район Тернопільської області;

Головуючий: