Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №420/39567/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39567/25

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 27.02.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУПФ) та просила:

- визнати протиправною бездіяльність ГУПФ в прийнятті рішення про відмову у перерахунку пенсії від 16.10.2025 року ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії;

- скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії від 16.10.2025 року ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення їй пенсії;

- зобов`язати ГУПФ прийняти нове рішення, яким призначити та виплатити грошову допомогу, що не оподатковується, передбачену п.7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати ГУПФ зарахувати періоди роботи вихователем дитячого садка в колгоспі “Дружба” 29.09.1984 по 01.09.2003 (з 30.11.1992 – КСП, з 24.03.2000 – ПСП) до стажу роботи для особи, яка працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ від 16.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення їй пенсії.

Зобов`язано ГУПФ зарахувати періоди роботи вихователем дитячого садка в колгоспі “Дружба” 29.09.1984 по 01.09.2003 (з 30.11.1992 – КСП, з 24.03.2000 – ПСП) до стажу роботи ОСОБА_1 , як особи, яка працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Зобов`язано ГУПФ потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2025 року про призначення грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду, що наведені у рішенні.

В іншій частині позову – відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, що призначена з 24.08.2025 року.

09.10.2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про нарахування грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7.1 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Рішенням ГУПФ від 16.10.2025 року позивачці відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного 30-ти річного стажу. До страхового стажу, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги, не зараховані періоди роботи: - з 25.08.1984 по 01.09.2003 на посаді вихователя в Колгоспі “Дружба”, КСП “Дружба” та Сільськогосподарському підприємстві “Дружба”, оскільки зазначені заклади не належать до установ державної та комунальної форми власності, робота на посадах в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дитячий садок колгоспу “Дружба” є закладом освіти, у зв`язку із чим періоди роботи вихователем дитячого садка в колгоспі “Дружба” 29.09.1984 по 01.09.2003 (з 30.11.1992 – КСП, з 24.03.2000 – ПСП) підлягають зарахуванню до стажу роботи для особи, яка працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах , робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. При цьому, наявність такого стажу дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон №1058-IV є спеціальним законом, яким визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV, закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.7-1 р. XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 №909 (далів Перелік №909)), незалежно від віку.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, затвердженого Постановою КМУ від 23.11.2011 №1191 (далі Порядок №1191) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" і "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком №909.

Згідно п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е"-"ж" статті 55 Закону №1058-IV, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 року у справі №466/5637/17.

Відповідно до п.7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що вихід на пенсію саме з посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також неотримання позивачкою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії відповідачем не заперечується та не є спірним у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи позивачці у виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, ГУПФ послалось на недостатній страховий стаж, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

На думку пенсійного органу, не підлягає зарахуванню до стажу, який дає право на виплату одноразової допомоги, відповідно до згідно п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV період роботи позивачки з 25.08.1984 по 01.09.2003 на посаді вихователя в Колгоспі “Дружба”, КСП “Дружба” та Сільськогосподарському підприємстві “Дружба”, оскільки зазначені заклади не належать до установ державної та комунальної форми власності робота на посадах в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Разом з тим, згідно ст.28 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 №1060-XII (далі - Закон №1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до ст.29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Статтею 4 Закону України “Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 року за №1841-III, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України “Про освіту”, цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України “Про освіту” невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Тобто, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону України “Про позашкільну освіту” №1841-III (далі - Закон №1841-III) та п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою КМУ 06 травня 2001 року за №433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до п.п.6, 7 ч.1 ст.1 Закону України “Про освіту” заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Отже, засновником закладу освіти, у тому числі і дошкільного, може бути як орган державної влади, відповідна рада, так і фізична та юридична особа.

Статтею 10 Закону УРСР “Про народну освіту” від 28.06.1974 №2778-VIII визначено, що навчально-виховні заклади перебувають у віданні державних органів. Окремі види навчально-виховних закладів можуть перебувати також у віданні колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій.

Як вбачається з довідки №09-06/224 від 02.10.2025 року, що надана Коноплянською сільською радою Березівського району Одеської області, ОСОБА_1 працювала у дитячому садку Колгоспу “Дружба”.

Тобто, дитячий садок Колгоспу “Дружба” є закладом освіти, у зв`язку із чим є протиправним та таким, що належить до скасування рішення від 16.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення їй пенсії.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо необхідності зарахування періодів роботи вихователем дитячого садка в Колгоспі “Дружба” 29.09.1984 по 01.09.2003 (з 30.11.1992 – КСП, з 24.03.2000 – ПСП) до стажу роботи для особи, яка працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах , робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту права позивачки є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути її заяву з урахуванням висновків суду.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький