Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №520/22547/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 р.Справа № 520/22547/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/22547/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.12.2025р. до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Галан Олени Олексіївни, подана в порядку ст.383 КАС України, в якій заявниця просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області у ході виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 у справі № 520/22547/24 щодо виплати ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- постановити окрему ухвалу та направити її до Головного управління Національної поліції в Харківській області для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;

- встановити Головному управлінню Національної поліції в Харківській області обов`язок повідомити суд про виконання окремої ухвали не пізніше одного місяця після її надходження.

В обґрунтування поданої заяви було зазначено, що при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 має бути врахована індексація, яка з квітня по грудень 2022 виплачувалася позивачу, проте, на виконання вищевказаного рішення суду ГУНП в Харківській області здійснило розрахунок індексації грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні за квітень 2024 року в розмірі 0,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року заяву, подану представником позивача - адвокатом Галан Оленою Олексіївною в порядку ст. 383 КАС України задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області у ході виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 у справі № 520/22547/24 щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Про вжиті заходи повідомити Харківській окружний адміністративний суд не пізніше тридцяти днів після надходження окремої ухвали.

Окрему ухвалу направлено до Головного управління Національної поліції Харківській області.

Відповідач, не погодився із окремою ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати зазначену окрему ухвалу від 17 березня 2026 р., а заяву позивача – залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 6 ст. 383 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" Європейський суд з прав людини, "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Під час судового розгляду встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025р. по справі №520/22547/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування індексації грошового забезпечення при здійсненні розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025р. залишено без змін, в зв`язку з чим рішення суду набрало законної сили.

На виконання вищевказаного рішення суду Головним управлінням Національної поліції в Харківській області було розраховано суму індексації за квітень 2024 року та включено до складу місячного грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

При розрахунку суми індексації враховано, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

Згідно заяви ГУНП в Харківській області від 04.11.2025р. №291335-2025, що була направлена до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025р. по справі №520/22547/24, за даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком з січня 2024 року, на дату звільнення ОСОБА_1 - 30.04.2024р. не перевищував поріг 103%, у зв`язку з чим сума індексації грошового забезпечення за квітень 2024 року становить 0,00 грн., а включення індексації в розмірі 0,00 грн. до складу місячного грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не призвело до зміни його розміру, отже раніше виплачена одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 у сумі 126 830,92 грн. є остаточною та не потребує доплати.

Колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення має постійний характер, нараховувалась та виплачувалася позивачу щомісячно (до січня 2023) складі грошового забезпечення, що не заперечується учасниками справи.

Враховуючи наведене вище, відповідачем протиправно нараховано індексацію грошового забезпечення при здійсненні розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні позивача в розмірі 0,00 грн.

А отже, вказане свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиконання рішення суду у даній справі, та в свою чергу задоволення заяви позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду, а тому у цьому випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України та постановлення окремої ухвали.

За таких обставин, у силу приписів ч. 6 ст. 383 КАС України суд першої інстанції виконав обов`язок з постановлення окремої ухвали.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує безпідставність вимог апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що окрема ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення поставленого питання, відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі № 520/22547/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 14.05.2026 року