Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №520/32225/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 р. Справа № 520/32225/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 30.01.26 по справі № 520/32225/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (далі – відповідач 1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, (далі – відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963440156657 від 20.08.2025 року, яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.).

- зобов`язати Головне управління Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.).

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №963440156657 від 20.10.2025 року яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11 (відповідно до Постанови КМУ № 251 від 01 квітня 2020 року «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”), на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”), на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році ”).

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ПФУ в Харківській області протиправно не здійснило перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023 №1058-IV (далі - №1058-ІV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2016, 2017, 2018 роки. Також позивач зазначає, що діі ГУПФУ в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, є протиправними.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963440156657 від 20.08.2025 року, яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.).

Зобов`язано Головне управління Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.).

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №963440156657 від 20.10.2025 року яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11 (відповідно до Постанови КМУ № 251 від 01 квітня 2020 року «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”), на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”), на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році ”).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровській області на ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні, 80 коп).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 1 посилається на те, що в межах спірних правовідносин не відбулось події первинного призначення пенсії, а здійснено переведення позивача на інший вид пенсії. Посилаючись на приписи частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, вважав, що при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, що свідчить про правомірність застосування при визначенні розміру пенсії позивача показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки. Також зазначає, що 12.10.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою про перерахунок пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява позивача та додані до неї документи розглядалися ГУПФУ в Дніпропетровській області. Рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.10.2025 року № 963440156657 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії за віком. Також, ГУПФУ в Харківській області зазначає, що оскільки пенсію позивачу призначено у 2014 році, то після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, проведено перерахунок пенсії із застосуванням середнього показника заробітної плати в Україні в розмірі 3764,40 (за три попередні роки 2014-2016). Отже, кожен наступний перерахунок пенсії позивача у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводився з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2019 - 1,17 (3764,40 х 1,17 = 4404,35), з 01.05.2020 - 1,11 (4404,35 х 1,11 = 4888,83), з 01.03.2021 - 1,11 (4888,83 х 1,11 = 5426,60), з 01.03.2022 - 1,14 (5426,60 х 1,14 = 6186,32), з 01.03.2023 - 1,197 (6186,32 х 1,197 = 7405,03), з 01.03.2024 - 1,0796 (7405,03 х 1,0796 = 7994,47), з 01.03.2025 - 1,115 (7994,47 х 1,115 = 8913,83). Крім того, відповідач 1 звертає увагу на строки звернення позивача до суду.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 18.04.2014 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1058-ІV.

11.10.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII, яким передбачено проведення перерахунку пенсій із застосуванням середнього показника заробітної плати в Україні в розмірі 3764,40 (за три попередні роки 2014-2016). Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.

Відповідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (далі по тексту – Порядок №124), у 2019 році індексація здійснювалась шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017, який складав 3764,40 грн. Він підлягав індексації на коефіцієнт 1,17. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (з 01.05.2020 було збільшено на 1,11, з 01.03.2021 було збільшено на 1,11, з 01.03.2022 було збільшено на 1,14, з 01.03.2023 було збільшено на 1,197, з 01.03.2024 було збільшено на 1,0796, з 01.03.2025 було збільшено на 1,115).

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційні скарги, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційних скарг, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Харківській області не підлягає задоволенню, в свою чергу апеляційна скарга ГУ ПФУ в Дніпропетровській області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 18.04.2014 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, позивачу первісно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

З 19.04.2019 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Позивач, через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернувся із заявою від 11.08.2025, в якій просив при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 , на підставі Закону №1058-IV застосувати показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки (6188,89 грн.), що передує року звернення, як для осіб, яким пенсія за віком у 2019 році призначається вперше.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 20.08.2025 №963440156657 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн., збільшеного на коефіцієнти індексації, з посиланням на те, що, оскільки пенсію за вислугу років ОСОБА_1 було призначено з 18.04.2014, відповідно право на застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеного частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV для призначення пенсії відсутнє.

Крім того, за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, поданої через вебпортал від 12.10.2025 №1637, рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.10.2025 року № 963440156657 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн., збільшеного на коефіцієнти індексації.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що при обчисленні пенсії ОСОБА_1 з 18.04.2014 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 3764,40 грн (за три попередні роки 2014-2016). З 01.03.2019 застосовано показних збільшення 1,17, тобто 3764,40 х1,17= 4404,35, з 01.05.2020 було збільшено на 1,11, тобто 4404,35 х 1,11 = 4888,83, з 01.03.2021 було збільшено на 1,11, тобто 4888,83 х 1,11 = 5426,60, з 01.03.2022 було збільшено на 1,14, тобто 5426,60 х 1,14 = 6186,32, з 01.03.2023 було збільшено на 1,197, тобто 6186,32 х 1,197 = 7405,03, з 01.03.2024 було збільшено на 1,0796, тобто 7405,03 х 1,0796 = 7994,47, з 01.03.2025 було збільшено на 1,115, тобто 7994,47 х 1,115 = 8913,83. Враховуючи викладене, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 12.10.2025 №1637.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963440156657 від 20.08.2025 року, яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.) та зобов`язання Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.).

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №963440156657 від 20.10.2025 року яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11 (відповідно до Постанови КМУ № 251 від 01 квітня 2020 року «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”), на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”), на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році ”).

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Щодо перерахунку та виплати пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.), колегія суддів зазначає таке.

З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-XII введено в дію Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, з 01 січня 2004 року Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

При цьому, відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

За приписами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частинами 2 та 4 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Згідно із пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-ІV, затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 № 10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:

1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;

2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.

Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.

З аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За змістом частини 3 статті 45 Закону України № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При цьому переведення особи з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі поданої такою особою відповідної заяви.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас, врахування середніх показників заробітної плати за три останні роки перед зверненням за призначенням пенсії за правилами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено лише при первинному призначенні такої пенсії.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 314/272/17 (2-а/314/33/2017), від 31 березня 2020 року у справі № 348/1296/17, від 17 червня 2021 року по справі № 440/3786/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2014 позивачу вперше призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що не заперечується відповідачем, а 19.04.2019 позивачу вперше призначено пенсію за віком на умовах Закону № 1058-ІV.

Аналіз частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV дозволяє дійти висновку про те, що питання щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була первинно призначена позивачу, не входить до правового регулювання Закону № 1058-ІV, а визначається виключно Законом № 1788-ХІІ, який є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, після досягнення відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, звернувшись 19.04.2019 до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення такого виду пенсії, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058-IV вперше.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, відповідно до якої у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону №1058-ІV від 09 липня 2003 року № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV. Це є призначенням нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.

Крім того, аналогічне спірне питання також було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 577/2576/17 вказала, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка безпосередньо визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд зауважив також, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

З огляду на вищевикладене, помилковими є твердження пенсійного органу про те, що у спірних правовідносинах не відбулось події призначення нового виду пенсії.

Колегія суддів наголошує, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2016-2018 роки.

Вищенаведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2025 по справі № 380/4842/24.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963440156657 від 20.08.2025 року, та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №963440156657 від 20.10.2025, оскільки такими відмовлено в перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2016-2018 роки.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються висновками суду першої інстанції, які грунтуються на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні фактичних обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області відсутні.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11, на 1,11, на 1,14, на 1,197, на 1,0796, на 1,115, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій та рішень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.07.2024 року у справі №640/27731/21, від 08.05.2024 року у справі №400/4562/19, від 27.02.2024 року у справі №1740/2487/18.

Таким чином, обов`язковою умовою задоволення позову є наявність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З матеріалів справи встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин та відповідно до рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії № 963440156657 від 20.10.2025, пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача зі збільшенням показника середньої заробітної плати в України, (розмір якого оскаржено позивачем в межах цього спору) з 01.03.2019 на 1,17, тобто 3764,40 х1,17= 4404,35, з 01.05.2020 було збільшено на 1,11, тобто 4404,35 х 1,11 = 4888,83, з 01.03.2021 було збільшено на 1,11, тобто 4888,83 х 1,11 = 5426,60, з 01.03.2022 було збільшено на 1,14, тобто 5426,60 х 1,14 = 6186,32, з 01.03.2023 було збільшено на 1,197, тобто 6186,32 х 1,197 = 7405,03, з 01.03.2024 було збільшено на 1,0796, тобто 7405,03 х 1,0796 = 7994,47, з 01.03.2025 було збільшено на 1,115, тобто 7994,47 х 1,115 = 8913,83.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин органами Пенсійного фонду було проведено індексацію пенсії позивача із застосуванням відповідних показників, а спірним фактично є лише розмір показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, який застосований для обчислення розміру пенсії позивача.

При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії позивача із застосуванням правильного показника середньої заробітної плати в України у розмірі 6188,89 грн за 2016-2018 роки, права позивача щодо належної індексації пенсії будуть порушені, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними, оскільки захисту в судовому порядку підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, а не ті, що можуть бути порушені у майбутньому.

За таких обставин, вказані вимоги позову про перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11 (відповідно до Постанови КМУ № 251 від 01 квітня 2020 року «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”), на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”), на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році ”) є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів вважає, що вищевказані позовні вимоги не підлягають захисту судом і у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю їх заявлення.

Щодо доводів відповідача 1 про пропуск строку звернення до суду у цій справі позивачем, колегія суддів зазначає таке.

Право громадян на перерахунок пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно обставин справи, позивач оскаржує протиправність рішення ГУПФУ в Харківській області яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.).

Так з матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення, яким відмовлено в перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки прийняте 20.08.2025 року. З даним позовом позивач звернувся 09.12.2025 року, тобто в межах передбаченого законом шестимісячного строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи Головного управління ПФУ в Харківській області стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, є помилковими.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід задовольнити частково, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11 (відповідно до Постанови КМУ № 251 від 01 квітня 2020 року «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”), на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”), на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році ”), з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 520/32225/25 - скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11 (відповідно до Постанови КМУ № 251 від 01 квітня 2020 року «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”), на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”), на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році ”).

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 520/32225/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий