Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №520/25581/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 р. Справа № 520/25581/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.01.26 по справі № 520/25581/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової академії (м.Одеса)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Військової академії м. Одеса, Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.08.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року;

2. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

3. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 28.08.2019;

4. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 28.08.2019, з урахуванням раніше виплачених сум;

5. визнати протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за періоди з 28.08.2019 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024;

6. зобов`язати Військову академію м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за періоди з 28.08.2019 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;

7. визнати протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

8. зобов`язати Військову академію м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

9. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.02.2023 по 14.05.2024, із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

10. зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.02.2023 по 14.05.2024, із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

11. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 22.02.2023 по 14.05.2024;

12. зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 22.02.2023 по 14.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;

13. визнати протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення;

14. зобов`язати Військову академію м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;

15. при прийнятті судового рішення по справі вирішити питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме, стягнути солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Військової академії м. Одеса та Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції в сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 по справі №520/24349/25 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 роз`єднано у самостійні провадження вимоги, заявлені по справі № 520/24349/25. Вимоги про визнання протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за періоди з 28.08.2019 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024; зобов`язання Військову академію м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за періоди з 28.08.2019 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року; зобов`язання Військової академії м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення; зобов`язання Військову академію м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум - виділено в окреме провадження і передано до відповідного структурного підрозділу апарату Харківського окружного адміністративного суду для організації виконання положень ст. 31 КАС України.

Ухвалою суду від 26.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №520/25581/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії м. Одеса про визнання протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за періоди з 28.08.2019 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024; зобов`язання Військову академію м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за періоди з 28.08.2019 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року; зобов`язання Військової академії м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 по 22.02.2023 та з 14.05.2024 по 20.12.2024, із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльність Військової академії м. Одеса, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення; зобов`язання Військової академії м. Одеса перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 по справі №520/25581/25 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин в частині позовного періоду з 19.07.2022 по 20.12.2024.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направлено до електронного кабінету системи "Електронний Суд".

Згідно довідки про доставку до електронного кабінету ЄСІТС від 24.12.2025 документ в електронному вигляді "КАСУ Залишення позовної заяви без руху" від 22.12.25 по справі № 520/25581/25 надіслано одержувачу Адвокат Острицький Андрій Олегович в його електронний кабінет: 22.12.2025 о 20:20 год.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року по справі №520/25581/25 позовну заяву в частині позовного періоду з 19.07.2022 по 20.12.2024 залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені у ст. 233 КЗпП України. Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 ) вказано, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком . В спірному випадку позивач звернувся з цим позовом до суду про нарахування та виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 11.08.2016 по 20.12.2024 тобто з позовом про виплату всіх належних йому сум грошового забезпечення за період, який розпочався до 19.07.2022, який не був обмежений строком звернення до суду. Посилався на ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції чинній з 19.07.2022 та станом на день звернення із зазначеним позовом ), якою передбачено, що працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Проте Рішенням Конституційного суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. У зазначеному рішенні Конституційний суд України наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України. Проте при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано зазначеного рішення Конституційного суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 судова палата погодилась із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Отже оскільки за позицією Верховного Суду саме з дати вручення грошового атестата обчислюється тримісячний строк звернення до суду у цій категорії справ (щодо періоду після 19.07.2022 року), вказані обставини вказують на недотримання позивачем строку звернення до суду за цим позовом в частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022. Крім того, позивач є звільненим зі служби, він не продовжує військову службу Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №17/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), яким визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визнана неконституційною нормою саме ч.1 ст. 233 КЗпПУ, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу). У рішенні зазначено, що законодавча конструкція створює парадоксальну ситуацію: працівник, який продовжує працювати, перебуває у менш захищеному становищі, ніж той, хто вже звільнений. Між тим, в Рішенні Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1 7/2024(337/24), яким визнана неконституційною норму ч.1 ст.233 КЗпПУ, вказано, що строк звернення до суду відіграє ключову роль у забезпеченні юридичної визначеності: він створює передбачувані часові межі для оскарження дій чи бездіяльності. Конституційний Суд України зазначає, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування тощо. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що представником позивача не наведено причин поважності пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали звернутися до суду з дотримання визначених КАС України строків, а також є безпідставним посилання на Рішення Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24). Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 520/25581/25 про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовного періоду з 19.07.2022 по 20.12.2024 залишити без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовного періоду з 19.07.2022 по 20.12.2024, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 22.12.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направлено до електронного кабінету представника позивача 22.12.2025. Отже, позивач належним чином був повідомлений про постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху та наслідки її невиконання. Проте, станом на 12.01.2026 позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, причин неусунення таких недоліків позивачем також не повідомлено. Відповідно до п.п. 7, 8 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовного періоду з 19.07.2022 по 20.12.2024, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Відповідно до ч. 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у статтях 160 і 161 цього КАС України.

Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 13, 15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності заяв (скарг). Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод т інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особ дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів частині строків таких звернень.

Частина 2 ст.233 КЗпП України викладена у наступній редакції: із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані т виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом пр стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі №990/156/23 виснувала про те, що норм ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правил пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб`єкта приватного права.

Положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.

Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні становить три місяці з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин в частині позовного періоду з 19.07.2022 по 20.12.2024.

За правилами частини 6 статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини 8 статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Відповідно до частин 7, 8 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частиною 10 статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 частини 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій форм.

За змістом абзаців 22-24 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС Украни створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюються поетапно.

Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи почиають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

Так, Вища рада правосуддя 17.08.2021 рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - "ЄСІТС"), відповідно до пункту 2 якого це Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

04 вересня 2021 року в газеті "Голос України" опубліковано оголошення Вищої ради правосуддя про те, що окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Вища рада правосуддя повідомила, що з початком функціонування підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистеми відеоконференцзв`язку, зазнає змін, зокрема, порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 15.1, 15.5, 15.7, 15.15, 15.17 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Також повідомлено, що такі дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистеми відеоконференцзв`язку.

Так, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Згідно довідки про доставку до електронного кабінету ЄСІТС від 24.12.2025 документ в електронному вигляді "КАСУ Залишення позовної заяви без руху" від 22.12.25 по справі № 520/25581/25 надіслано одержувачу Адвокату Острицькому Андрію Олеговичу в його електронний кабінет: 22.12.2025 о 20:20 год.

Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Тобто у досліджуваному випадку днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху є 23.12.2025.

Водночас, відповідно до статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто 24.12.2025.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вказує, що оскільки початком перебігу строку у даній справі є 24.12.2025, то останнім днем для усунення недоліків позовної заяви є 02.01.2026.

Разом із тим, як у встановлений судом строк, так і станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху. При цьому, будь-яких клопотань процесуального характеру щодо можливості продовження встановленого судом строку останнім також не подано.

З матеріалів справи встановлено, що недоліки позовної заяви є суттєвими і у своїй сукупності перешкоджають можливості вирішити питання про відкриття провадження за цією позовною заявою.

Колегія суддів зазначає, що позивач був повідомлений про наслідки неусунення недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість їх усунути у визначений судом спосіб, однак своїм правом не скористався.

За змістом апеляційної скарги позивач не заперечує належне отримання вищевказаної ухвали та не повідомляє обставин, що унеможливили своєчасне усунення недоліків позовної заяви, про які вказав суд в ухвалі від 22.12.2025.

Водночас як зазначалось вище, в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 про залишення без руху позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що у межах даної справи встановлено, що грошовий атестат був вручений 20.12.2024, а до суду з даним позовом позивач звернувся 12.09.2025.

Тобто питання строків було передумовою залишення позову без руху та надання позивачу часу для усунення недоліків позовної заяви.

Так, наказом Військової академії (по стройовій частині) №379 від 20.12.2024 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у відставку наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.12.2024 №1408 за підпунктом "б" (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що справи та посаду, здав. 20 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Так, пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджено наказом Міністерства оборони України 22.05.2017 № 280 грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.

Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.

Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п`ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280).

Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил № 280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.

Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту:

14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця).

Отже, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.

При цьому визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.09.2025 у справі № 160/28405/24, від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24, від 21.01.2026 у справі № 200/8730/24, 18.02.2026 у справі № 400/11972/24.

Суд першої інстанції зазначив, що від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, відповідач посилався на порушення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачу грошовий атестат був вручений достовірно 20.12.2024.

Так, залишаючи позов без розгляду в частині позовного періоду з 19.07.2022 по 20.12.2024, окрім іншого виходив з приписів чч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якими визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Військовою академією м. Одеса надано клопотання про долучення доказів, додатком до якого надано грошовий атестат від 20.12.2024 №3572, в графі 14 "Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця)", підпис та дата, яка засвідчує отримання даного грошового атестату військовослужбовцем ОСОБА_1 , відсутні.

Тобто, з метою встановлення дати, з якої починається перебіг строку звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції повинен з`ясувати дату вручення позивачу грошового атестату, оскільки вказуючи про пропущення позивачем строків звернення до суду суд першої інстанції виходив з того, що грошовий атестат достеменно отриманий позивачем, саме 20.12.2024.

Водночас, викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, що в подальшому стало підставою для прийняття спірної ухвали про залишення позову без розгляду в частині позовного періоду з 19.07.2022 по 20.12.2024 на підставі п. 8 ст. 240 КАС України.

Стосовно посилань апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:

тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Таким чином, зміни у підходах до обчислення строків звернення до суду, що випливають із зазначеної правової позиції Конституційного Суду України та спрямовані на захист працюючих осіб від звуження їхніх конституційних прав, не поширюються на позивача та не мають правового значення для вирішення цієї справи.

Водночас до спірних правовідносин, в частині обчислення строків звернення до суду, застосовуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, якою передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Отже, з огляду на обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, що охоплюють період з 19 липня 2022 року по 20 грудня 2024 року, слід визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 240/13196/25, яка враховується судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно з приписами ст. 134 КАС України розподіл судових витрат за понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції буде здійснено судом за наслідками ухвалення відповідного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 по справі № 520/25581/25 - скасувати.

Справу №520/25581/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова