Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №332/1285/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1285/26

Провадження №: 2/332/2171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 травня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі судового засідання Паніній Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 жовтня 2021 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, стосунки з чоловіком розладились. Зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки, кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю, відповідач живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. Внаслідок дій відповідача, позивач разом з донькою, з 24.02.2026 року перебуває у тимчасовому цілодобовому проживанні у Кризовій кімнаті спеціалізованої служби “Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі’'. Фактичні шлюбні відносини припинено. Враховуючи викладене, просить суд шлюб розірвати.

Ухвалою судді від 16.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31.03.2026 відповідач на адресу суду надав заяву про надання строку на примирення, в якій зазначив, що він прикладає зусилля щодо збереження шлюбу. Час від часу у сторін дійсно виникають дрібні непорозуміння стосовно ведення спільного господарства, які рідко переходять у конфлікт, але вони носять тимчасовий характер. Це обумовлюється тим, що у сторін недостатньо співпадають розуміння своїх ролей у сім`ї і тим самим вони пред`являють один одному неузгоджені очікування і вимоги. Він докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань між сторонами без застосування надмірних емоцій, намагається всі непорозуміння врегулювати мирним шляхом. Він офіційно працевлаштований і всю свою заробітну плату спільно із позивачкою розраховує задля справедливого узгодження і розподілення на задоволення потреб сім`ї. Крім того, хоче щоб спільна з позивачкою дитина росла в повноцінній родині. Про намір розірвати шлюб дружина його жодного разу не повідомляла. Він зацікавлений у збереженні сім`ї та вважає, що підстав для розірвання шлюбу немає. Враховуючи викладене, просить надати строк для примирення терміном на 6 (шість) місяців, провадження у цивільній справі зупинити.

Позивачка ОСОБА_1 , яка про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, згідно із позовною заявою вважає, що примирення між сторонами неможливе.

Відповідач ОСОБА_2 ,який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 14.05.2026 зазначену позовну заяву вирішено розглянути заочно на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб, який зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 237.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки за №594/03-08 віл 26.02.2026, виданої Запорізьким міським центром соціальних служб Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 26.02.2026 року перебуває на тимчасовому цілодобовому перебуванні у спеціалізованій службі «Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (із функцією кризової кімнати)» Запорізького міського центру соціальних служб, як така, що постраждала від домашнього насильства.

Зі змісту характеристики ТОВ «Баядера Логістик» за вих.№09 від 19.03.2026, ОСОБА_2 працює в компанії ТОВ «Баядера Логістик» з 12 червня 2024 року на посаді експедитора, за цей час зарекомендував себе з позитивної сторони.

З позову вбачається, що на даний час сторони сімейні відносини не підтримують, заходи позасудового врегулювання спору результатів не принесли, позивач вважає примирення неможливим.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення (ч.7 ст.240 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

Із наведеного вище вбачається, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком, а таке рішення приймається в залежності від намірів подружжя та їх бажання зберегти сім`ю.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №442/6319/16-ц.

Відповідач жодного разу у судові засідання не з`явився, не довів своє бажання примиритися з позивачкою. Також суд враховує, що обсяг часу між часом подання позовної заяви у справі 04 березня 2026 року та до часу розгляду справи становить більше двох місяців, у відповідача було достатньо часу для того, аби скористатись своїм правом в позасудовому порядку переконати позивача щодо доцільності збереження шлюбу та примирення із нею, якщо дійсно відповідач цього примирення потребував.

Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує буде порушувати його законні права та інтереси і суперечить вимогам закону та інституту сім`ї, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідача про надання строку на примирення, суд повинен оцінити, зокрема строк, який сплинув із моменту пред`явлення позову про розірвання шлюбу, вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.

Аналогічні висновки виклав у своїй постанові від 08 березня 2023 року Верховний Суд у справі № 127/16963/22-ц (провадження № 61-203св23).

Будь-які докази, які б свідчили, що на час розгляду справи сторони примирилися, проживають однією сім`єю як чоловік та дружина в матеріалах справи відсутні.

Суд також враховує позицію, що викладена в рішенні Верховного Суду від 11.06.2019 р. у справі №605/434/18, про те, що закріплена у статті 111 СК України норма є диспозитивною, оскільки суд буде вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

За таких обставин суд вважає, що подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а клопотання про надання строку для примирення є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (заяви №№ 29381/09 та 32684/09) Суд наголосив на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя.

Крім того, у пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 року Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим, Суд повторно наголосив, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.

Частина 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «приватного та сімейного життя» Європейський суд з прав людини чітко не визначає, бо воно охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (рішення у справі «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява № 44647/98).

Вирішуючи питання про можливість задоволення позову, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Подружжя спільного господарства не ведуть, позивач наполягає на розірванні шлюбу.

Також судом враховується й той факт, що позивачка зазначає, що відповідачем відносно неї вчинялося насильство, та позивачка разом з дитиною перебуває на тимчасовому цілодобовому перебуванні у спеціалізованій службі «Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (із функцією кризової кімнати)» Запорізького міського центру соціальних служб, як така, що постраждала від домашнього насильства, про що суду надано відповідні докази, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням вказаних позивачем обставин, судом встановлено, що збереження шлюбу між сторонами буде суперечити інтересам позивача, а також інтересам сумісної дитини подружжя, що має істотне значення.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд вважає за доцільне задовольнити заяву ОСОБА_1 та змінити прізвище на дошлюбне, - « ОСОБА_5 ».

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81,141, 89, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 15 жовтня 2021 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 237,- розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 гривень (одну тисячу триста одинадцять гривень 20 коп) сплаченого судового збору.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Роз`яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 13 травня 2026 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 .

Суддя: О.М.Погрібна