Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №308/19355/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/19355/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи її тим, що 23.06.2020 року Ужгородським міським відділом державної, реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) між позивачкою, ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що був складений актовий запис № 266 від 23.06.2020 року та видано свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 (копія додається). Оскільки оригінал свідоцтва знаходиться у Відповідача, до позовної заяви додається повторно отримане Відповідачкою свідоцтво серії НОМЕР_2 .

Від даного шлюбу сторони спільних дітей не мають.

Вже давно через відсутність взаєморозуміння, спільних інтересів, наявності різних поглядів на життя шлюб між Позивачкою та Відповідачем фактично припинив існування. На даний час Позивачка та Відповідач проживають окремо та спільного господарства не ведуть. Відповідач щодо подання спільної заяви до органів реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу заперечує, тому Відповідачка вимушена звернутись до суду для розірвання шлюбу.

Позивачка вважає, що на сьогодні подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим, причини розладу шлюбних відносин мають тривалий і глибинний характер, у зв`язку з чим шлюб фактично припинив існування, а тому Позивачка наполягає на його розірванні.

За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 23.06.2020 року, між нею та ОСОБА_2 розірвати.

У судове засідання представник ОСОБА_1 – адвокат Товт М.М. надав заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю. Зазначив, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Стасьо К. в судове засідання надала заяву у якій зазначила, що ОСОБА_2 просить врахувати, що з викладеними у письмових поясненнях позивачки обставинами не погоджується, такі є нічим іншим, як емоційним проявом поведінки позивачки та не підтверджені жодними доказами. Проти розірвання шлюбу заперечує та вважає, що підстави для такого відсутні, оскільки старається налагодити комунікацію з дружиною, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з оригіналу свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 виданого повторно 18.12.2025 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 23.06.2020 року було укладено шлюб, який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної, реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що було зроблено актовий запис № 266 у Книзі реєстрації шлюбів.

Від даного шлюбу сторони спільних дітей не мають.

Відповідно до ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Судом встановлено, що спільне життя у сторін не склалося, спільне господарство як подружжя не ведуть, життя, яке б ґрунтувалося на почуттях взаємної любові, дружби та поваги немає. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.

Наданий судом строк на примирення не дав позитивного результату, сторони не примирилися.

Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Спору щодо поділу спільного майна подружжя сторонами не заявлялося.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому шлюб між сторонами, слід розірвати.

У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 142, 257, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Шлюб, укладений 23.06.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної, реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що було зроблено актовий запис №266 у Книзі реєстрації шлюбів - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 сплачений останньою судовий збір, у розмірі 1211, 20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 13.05.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк