Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №302/437/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/437/26

1-кп/302/102/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

13.05.2026селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,

з участю : секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження ЄРДР № 12026078110000028 від 06.03.2026 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Репинне Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, постійного місця праці не має, не одруженого, не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 , військовозобов`язаного (відомостей про перебування на обліку не має), засіб особового мобільного зв`язку НОМЕР_2 ,

- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1,2 статті 190 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

04.03.2026 року, діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою власного збагачення, без мети виконання взятих на себе зобов`язань, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, під видом надання послуг з продажу двигуна до автомобіля марки «ВАЗ 2101» о 21.30 годин отримав від нічого не підозрюючого про його дійсні злочинні наміри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , грошові кошти в розмірі 4000 гривень в якості авансу за покупку двигуна до автомобіля марки «ВАЗ 2101», які останній перерахувала на картку № НОМЕР_3 , якою користувався ОСОБА_4 та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, при цьому взяте на себе зобов`язання продати двигун так і не виконав у зв`язку з відсутністю такого (двигун було продано раніше невстановленим особам). У результаті цього, ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 4000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбачений ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Крім цього, 05.03.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою власного збагачення, без мети виконання взятих на себе зобов`язань, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, шляхом обману, під видом надання послуг з продажу двигуна до автомобіля марки «ВАЗ 2101» о 21.57 годин отримав від нічого не підозрюючого про його дійсні злочинні наміри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 , грошові кошти в розмірі 3600 гривень в якості авансу за покупку двигуна до автомобіля марки «ВАЗ 2101», які останній перерахував на картку № НОМЕР_3 , якою ОСОБА_4 користувався та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, при цьому взяте на себе зобов`язання продати двигун так і не виконав у зв`язку з відсутністю такого (двигун було продано раніше невстановленим особам). У результаті цього, ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 3600 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальне правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

У своїй сукупності ОСОБА_4 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 190 КК України, - тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та ч. 2 ст. 190 КК України, - тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_4 встановлені обставини, а також вину в пред`явленому обвинуваченні за статтями 190 ч.1, 190 ч.2 КК України визнав повністю, розкаявся у вчиненому, підтвердив установлені вище судом обставини в своїх показах. Свої дії пояснив тим, що вирішив у такий спосіб покращити матеріальне становище. Просить узяти до уваги, що зробив відповідні висновки, повернув втрачені кошти потерпілим, запевнив, що не допустить подібного в майбутньому.

Обвинувачений також просить узяти до уваги, що він не має постійного місця праці, заробляє тимчасовими не облікованими роботами в знайомих та односельчан, допомагає батькові вести домашнє господарство, а тому не має можливості сплатити передбачений розмір штрафу за санкціями статей частини 1,2 -190 КК України в максимальному розмірі, а тому просить визначити покарання на розсуд суду у межах кримінального закону.

Потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності і повідомили, що обвинувачений добровільно відшкодував їм завдану кримінальними правопорушеннями шкоду, а тому вони не мають до нього претензій.

Згідно з ч.3 статті 349 КПК України суд за згодою сторін кримінального провадження визнав недоцільним дослідження доказів за встановленими обставинами, бо вони ніким не оспорюються, роз`яснив наслідки цієї процесуальної дії та обмежився дослідженням показів обвинуваченого і документів, що його характеризують.

Оцінивши встановлені обставини, позицію сторін кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, які мали місце за кваліфікуючими ознаками, що передбачені Кримінальним кодексом України, а саме:

- стаття 190 ч.1 : заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) – за окремим злочинним неправомірного привласнення коштів 04.03.2026, які належали потерпілому ОСОБА_5 ;

- стаття 190 ч.2 : заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно – за епізодом неправомірного привласнення коштів 05.03.2026, які належали потерпілому ОСОБА_6 .

За вчинення зазначених кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_4 підлягає покаранню.

Обираючи вид і розмір покарання до обвинуваченого за кожне вчинене кримінальне правопорушення, суд бере до уваги таке.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, не має.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди на стадії досудового розслідування.

Суд бере до уваги особу обвинуваченого, який з місця проживання Міжгірською селищною радою – старостою села Сойми характеризується винятково позитивно, раніше не вчиняв злочинів та правопорушень, не працює, займається домашнім господарством та заробляє на життя тимчасовими не облікованими селянсько-господарськими роботами, має зареєстроване постійне місце проживання, достатньо міцні соціальні зв`язки (проживає спільно з батьком пенсійного віку). Обвинувачений не перебуває на диспансерному медичному обліку осіб, які страждають алкоголізмом, наркотичною залежністю, не має психічних захворювань.

Суд звертає увагу на те, що обвинувачений не має сім`ї, не має утриманців, не є особою з інвалідністю, не відбував військову службу, відомостей про перебування його на військовому обліку в справі не має.

Зазначені відомості підтверджені змістом відповідних довідок з КНП ЛПУ «Міжгірська районна лікарня», з інформаційної бази ГУ НП України в Закарпатській області, з Міжгірської селищної ради.

Згідно з досудовою доповіддю, складеною органом пробації, відомостей про негативну поведінку обвинуваченого в минулому не здобуто, ОСОБА_4 демонструє готовність виправитись, жалкує за вчиненим, розкаюється. Цим документом також констатовано, що обвинувачений не має майнової залежності від рідних, близьких чи інших осіб, є самодостатньою особою. Ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та суспільної небезпеки обвинуваченого визнані органом пробації середніми.

Суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які статтею 12 КК України віднесені : за статтею 190 ч.1 – до кримінального проступку, а за статтею 190 ч.2 – до нетяжкого злочину. Ці кримінальні правопорушення характеризуються умисною формою вини. Натомість злочинні наслідки усунуто, бо завдана шкода відшкодована обвинуваченим добровільно.

Обираючи покарання до ОСОБА_4 , виходячи з альтернативних санкцій, передбачених статтями 190 ч.1,190 ч.2 КК України в редакції кримінального закону, який був чинний станом на час учинення кримінальних правопорушень за кожним окремим епізодом, суд також зважає на таке.

ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальні правопорушення, характеризується позитивно, у справі не має обтяжуючих покарання обставин і встановлено дві пом`якшуючі покарання обставини, наслідки кримінальних правопорушень усунуто. Потерпілі не мають претензій. Отже, недоцільно ОСОБА_4 карати реальною ізоляцією від суспільства, тобто призначити покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі з реальним відбуттям цих покарань.

Суд вважає, що за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 статті 190 КК України, ОСОБА_4 заслуговує покарання мінімальне, тобто у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією цієї норми кримінального закону. При цьому суд бере до уваги те, що обвинувачений хоча й не має постійного місця праці, однак заробляє на прожиття не облікованими видами робіт, не має утриманців, не майнової залежності від рідних осіб, є молодою працездатною особою з відповідною освітою і може працевлаштуватись на відповідну роботу постійного характеру. Обвинувачений у судовому засіданні визнав, що станом на час вироку не може сплатити саме максимальний штраф, який передбачений частинами 1,2 статті 190 КК України.

Обвинувачений не працює, а тому до нього не може застосовуватись покарання у виді виправних робіт.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 ч.2 КК України, суд вважає достатнім, співмірним до вчиненого і особи, покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк один рік згідно з санкцією цієї норми кримінального закону.

При визначенні остаточного покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, суд застосовує положення ч.3 статті 72 КК України, за якою основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень складанню з іншими видами покарання не підлягають і виконуються самостійно.

З урахуванням пропозицій сторони обвинувачення суд вважає, що є підстави застосувати до обвинуваченого, який, вперше вчинив кримінальні правопорушення, має винятково позитивну характеристику з місця проживання, у справі відсутні обтяжуючі покарання обставини, є дві пом`якшуючі покарання обставина, повне визнання обвинуваченого провини, - положення статті 75 КК України щодо покарання, визначеного вище судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 190 КК України, тобто обмеження волі. Суд дійшов висновку, що звільнення відбування покарання обвинуваченого з випробуванням сприятиме його виправленню. Це покарання є реальним для відбуття і відповідає засадам призначення покарання, які передбачені статтею 50 КК України. Достатнім іспитовим строком суд визначає один рік.

Цивільний позову судових витрат у справі не має.

Судових витрат не має.

Речові докази, які зберігається в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування в прокурора у виді вилучених в установі АТ КБ «Приватбанк» оптичного диску відповідної марки та документів, які роздруковані на паперових носіях з цього оптичного диску марки, - доцільно залишити в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування.

Інші речові докази – мобільні телефони, які були вилучені під час досудового розслідування у потерпілих і обвинуваченого для дослідження відповідної інформації, що підтверджує вчинення кримінальних правопорушень, - повернуті слідчим під розписку кожному на досудовому розслідуванні. Прокурор про це надав відповідні процесуальні документи. Повернення телефону також підтвердив обвинувачений у судовому засіданні.

Запобіжний захід не обирався і клопотання про його застосування до набрання вироком законної сили стороною обвинувачення не заявлялось.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України :

- за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України і призначити основне покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 34000 гривень;

- за частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України і призначити основне покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

Згідно з частиною третьою статті 72 КК України призначені основні покарання у виді штрафу і у виді обмеження волі виконувати самостійно.

Згідно з статтею 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням протягом іспитового строку одного року, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки.

Згідно з статтею 76 частиною першою пунктами 1,2 і частиною третьою пунктом 2 КК України покласти на ОСОБА_4 під час відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку такі обов`язки :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази :

- мобільні телефони, які були вилучені і передані на досудовому розслідуванні володільцям на зберігання до завершення кримінального провадження, вважати передані власникам (володільцям) :

марки «Xiaomi Redmi Note 13» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 ;

марки «iPhone 7» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 ;

марки «iPhone 8» - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_3 ;

- оптичний диск марки «Verbatim CD-R 700», який вилучений у представника АТ КБ «Приватбанк» та документи, які роздруковані з оптичного диску, - залишити в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування, які зберігаються в процесуального прокурора.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, згідно з ч.3 статті 349 КПК України, не допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо на нього не подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Повний текст вироку складено 13.05.2026.

Суддя ОСОБА_1