Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №299/5164/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5164/25

Номер провадження 2/299/1842/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

Головуючий – суддя Кашуба А.В.,

Секретар судового засідання Чернянчук К.П.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м.Виноградів цивільну справу за первісною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсними окремих умов кредитного договору, визнання відсутнім права вимоги,

В С Т А Н О В И В :

16.10.2025 представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прострочену заборгованість за кредитом у загальному розмірі 30000 грн, у тому числі 6000 грн заборгованість за тілом кредиту, 24000 грн за нарахованими процентами. Позов подано через Електронний суд.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12.04.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем укладено в електронній формі - кредитний договір №1379-6423 на суму 6000 грн на строк 300 днів з базовим періодом 30 днів, промо-ставка 1,75% в день, знижена процентна ставка 2,5% в день, стандартна ставка: 2,50% за кожен день. Позивач надав відповідачу кредитні грошові кошти в загальному розмірі 6000 грн, але відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк. Станом на 10.09.2025 заборгованість становить 49650 грн, з яких 6000 грн заборгованість за кредитом, 43650 грн прострочена заборгованість за процентами. Кредитодавець прийняв рішення про застосування програми лояльності та про часткове списання заборгованості відповідачці (списання 19650 грн заборгованості з процентів) за умови погашення нею заборгованості у загальному розмірі 30000 грн.

Відповідачка, в інтересах якої діє адвокат Рознін В.А., подала 01.12.2025 відзив із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву. Строк поновлено, відзив прийнято.

У відзиві відповідачка заперечує обґрунтованість позову у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідачка стверджує, що факт укладення кредитного договору саме з відповідачкою не є доведеним належними та допустимими доказами. Також недоведено, що відповідачка була ознайомлена саме з належними редакціями Правил надання кредиту, умовами, тарифами та Паспортом споживчого кредиту, відсутні електронні підтвердження (логи, технічні журнали) про те, що відповідачка відкривала, читала чи завантажувала такі файли. Відсутні також належні докази фактичного отримання кредитних коштів відповідачкою: надана позивачем довідка не підтверджує фактичне зарахування коштів на картковий рахунок відповідачки. Крім того, відповідачка оспорює правомірність нарахованих процентів. Відповідачка здійснила перерахунок процентів відповідно до положень законодавства про обмеження розміру денної процентної ставки (Закон №3498-ІХ) та нарахувала 22095 грн, а позивач нарахував 43650 грн.

03.12.2025 ОСОБА_1 , відповідачка за первісним позовом, через представника адвоката Розніна В.А., подала зустрічну позовну заяву у Електронному суді. Просить суд визнати недійсними як несправедливі ряд умов Кредитного договору (пункти 4.10, 4.13, 4.14, 4.16, 4.17-4.18); а також просить визнати відсутнім у ТОВ «Укр Кредит Фінанс» права вимагати та стягувати зі ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за кредитним договором у частині, що перевищує суму процентів, обчислену з урахуванням граничної денної процентної ставки, встановленої Законом України «Про споживче кредитування» (2,5%, 1,5%, 1% на день, залежно від періоду), а саме, - у частині, що перевищує 22095 грн за період 300 днів користування кредитом.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та її представник оспорюють дійсність умов договору про розмір процентів за користування кредитом, бо цей розмір не відповідає імперативним обмеженням ЗУ «Про споживче кредитування», і ці умови також є несправедливими. Закон №3498-ІХ запровадив поняття «денна процентна ставка» та встановив граничний її розмір. Ці умови є також і несправедливими, бо спричиняють значний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві.

Суд Ухвалою від 04.12.2025 прийняв до спільного розгляду зустрічну позовну заяву із первісним позовом та здійснив перехід до загального позовного провадження.

23.12.2025 відповідач за зустрічним позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав відзив на зустрічну позовну заяву. Заперечує проти задоволення вимог зустрічної позовної заяви повністю. Відзив обґрунтовано тим, що поняття «денна процентна ставка» та «процент за користування кредитом» - це різні поняття та не тотожні. У даних правовідносинах денна процентна ставка за кредитним договором відповідала обмеженням, встановленим Законом №3498-ІХ та його перехідним положенням.

19.03.2026 представник відповідача за первісним позовом адвокат Рознін В.А. подав додаткові пояснення у справі. Зазначає, що позивач за первісним позовом додав до позову лише паперову роздруківку на підтвердження договору, укладеного у електронному виді. Однак, відповідно до постанови ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, якщо відповідач заперечує факт укладення договору, то роздруківка електронного документу без надання електронного доказу не може вважатися належним доказом укладення договору. Крім того, зазначає, що нарахування відсотків поза межами строку кредитування, визначеного договором, є порушенням. Позивач безпідставно нараховував проценти поза межами строку кредитування. Крім того, зазначає, що розмір нарахованих процентів порушує засади розумності, добросовісності і справедливості. Цей розмір значно перевищує тіло кредиту. Межі дії принципу свободи договору визначаються з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. Також представник відповідачки за первісним позовом просить суд врахувати, що відповідачка ОСОБА_1 перебуває у скрутних життєвих обставинах: є одинокою матір`ю, виховує малолітню дитину з інвалідністю, має низький рівень доходів.

Суд Ухвалою від 04.02.2026 закрив підготовче провадження у об`єднаній цивільній справі за вказаними первісним та зустрічним позовами.

Призначено судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні 23.03.2026 о 14-00 год. Копію ухвали та Судові повістки про виклик у своїх Електронних кабінетах отримали позивач за первісним позовом та його представник, представник відповідачки за первісним позовом адвокат Рознін В.А. Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Тому вважається, що судову повістку про виклик вручено ОСОБА_1 , відповідачу за первісним позовом.

У судове засідання 23.03.2026 учасники справи не з`явилися. Причини неявки не повідомили. Клопотань про відкладення судового розгляду справи не подали. Заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали також.

Представник відповідачки за первісним позовом адвокат Рознін В.А. подав через електронний суд 19.03.2026 додаткові пояснення у справі із додатками.

Сторони не з`явилися в судове засідання 13.05.2026, причин не повідомлено, клопотань не надходило.

Позивач клопотав розглядати справу без участі його представника. Відповідач не подавав заяви про розгляд справ без його участі.

Визначені законом підстави для відкладення судового розгляду справи відсутні. Судовий розгляд справи проведено без участі сторін та їх представників.

Вивчивши доводи первісної позовної заяви, дослідивши подані на їх підтвердження докази, вивчивши доводи відзиву на первісний позов, вивчивши доводи зустрічного позову та відзиву на нього, доводи додаткових пояснень, дослідивши усі наявні у справі письмові та електронні докази, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що 12.04.2024 об 11-43 год було здійснено безготівковий переказ грошових коштів у сумі 6000 грн через платіжну систему LIQPAY, еквайр АТ КБ Приватбанк, призначення платіжної операції «видача кредитних коштів за договором 1379-3423, 2024-04-12», платник УКРКРЕДИТФІНАНС, сайт creditkasa.com.ua, отримувач номер платіжного інструменту «537541*35». Дана обставина підтверджена копією електронної Квитанції, виданої АТ КБ Приватбанк, достовірність якої не викликала у суду сумнівів. Даний доказ є належним і допустимим.

Згідно Довідки, виданої Директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс», цей платіж здійснено на підставі кредитного договору №1379-6423 від 12.04.2024 як перерахування суми кредиту (видача кредитних коштів) на користь ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що 12.04.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали Договір про відкриття кредитної лінії №1379-6423 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Електронний договір укладено відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

На підтвердження обставини укладення електронного кредитного договору із відповідачкою позивач надав такі докази:

Електронну копію електронного Договору ПРО ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ №1379-6423 продукту «CreditKasa»; електронна копія електронних ПРАВИЛ ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa»; електронна копія електронної Квитанції про платіжну операцію з переказу коштів; електронну копію електронної Довідки про перерахування суми кредиту; електронну копію письмового доказу - Правил акції про обмеження нарахування відсотків ТОВ «Укркредитфінанс».

Відповідно до ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Суд констатує, що представник позивача подала електронні копії електронних доказів та електронну копію паперового доказу (Правила акції) з її Електронного кабінету через Електронний суд, тобто є підписаними електронним цифровим підписом. Ці докази є допустимими.

Ці докази є також належними, бо містять відомості про обставини, які підлягають доказуванню.

У відзиві представник відповідача оспорив належність та допустимість зазначених електронних доказів з тих підстав, що на думку представника відповідача, позивач повинен був надати «технічні журнали (логи) формування та надсилання одноразового ідентифікатора на засіб зв`язку, який належить відповідачці, а також дані про його фактичне використання з прив`язкою до облікового запису, дати, часу, ІР-адреси, тощо».

Ці доводи суд відхиляє, бо суд перевірив ці докази на відповідність вимогам до їх допустимості та визнав їх допустимими; ці докази є належними, бо містять інформацію про обставини, яка підлягає доказуванню: факт укладання електронного договору через веб-сайт фінансової компанії із особою, персональні дані якої відповідають персональним даним відповідачки, текст договору із його умовами, тощо.

Водночас представник відповідача не заперечив автентичності і змісту договору, не заперечив достовірності електронних доказів, поданих позивачем. Суд не має обґрунтованих сумнівів у достовірності змісту поданих позивачем електронних доказів. Тому зважаючи на принцип презумпції достовірності електронних доказів, суд приймає такі як достовірні та оцінюватиме їх у сукупності із іншими.

Суд констатує, що у справі не мало місця визнання відповідачем за первісним позовом обставин. Яким би не було формулювання доводів відзиву, зустрічного позову, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, повинні бути чітко зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. У заявах відповідача за первісним позовом по суті справи та у додаткових поясненнях його представника не зазначено обставин, які ними визнаються.

Тому у даній справі відсутні підстави для звільнення від доказування. Сторонам належить доказати кожну обставину, на яку вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд дослідив подані позивачем докази на підтвердження факту укладання кредитного договору із відповідачкою та його умов та встановив наступне.

12.04.2024 через веб-сайт Кредитодавця – https://creditkasa.com.ua/, позичальник ввів персональні дані фізичної особи «ПІБ: ОСОБА_1 , Паспорт серія (за наявності)/номер/ НОМЕР_1 , ким, коли, виданий: ВИНОГРАДІВСЬКИМ РВ ГУДМС, УКРАЇНИ В ЗАК ОБЛ 16.10.2013 р., Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 . Номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 Електронна адреса: ms-kroshka@mail.ru».

Суд констатує, що це персональні дані, до яких можуть отримати доступ інші особи, а тому факт укладання договору саме відповідачкою слід перевірити додатково.

Факт ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, із Правилами відкриття кредитної лінії, засвідчено електронним підписом позичальника – одноразовим ідентифікатором. У такий же спосіб позичальник підписав і електронний кредитний договір.

Проте, позивач на обґрунтування своїх вимог зазначив у позовній заяві про те, що перед надісланням одноразового ідентифікатора позичальнику відбувається процедура ідентифікації фізичної особи:

«Основні кроки оформлення кредитної угоди за допомогою Веб-сайту: - Клієнт створює заявку на отримання кредиту; - отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; (BankID - спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних в банку, де вони обслуговуються); - отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; - при позитивному рішенні щодо надання кредиту, Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету»; - в «особистому кабінеті» Клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту; - Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; (відповідно до Правил надання споживчих кредитів Клієнт повинен володіти відкритим на власне ім`я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами на якому має змогу розпоряджатися; - діяти від власного імені, за власним інтересом, не отримувати Кредит в якості представника, агента третьої особи і не діяти на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара). - після прийняття Клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений Клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору;»

Отже, позивач стверджує, що повинна була мати місце ідентифікація клієнта: клієнт або мав надати сканкопії паспорту та ідентифікаційного коду, або мав бути верифікованим за допомогою BankID. Це обставини, які зазначає позивач, а тому позивач і повинен надати докази на підтвердження їх існування.

Відповідно до пункту 3.5.Кредитного договору, до укладення цього Договору між Сторонами, Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації Позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між Сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника.

Проте, подані позивачем докази не містять відомостей про ці обставини. Доказів на підтвердження виконання процедури ідентифікації клієнта - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника - позивач не надав.

За такої сукупності доказів позивача можна лише припустити, що договір уклала саме відповідачка, а можна із таким же ступенем ймовірності припустити, що без верифікації договір від імені відповідачки через веб-сайт Кредитодавця могла укласти будь-яка інша особа, яка володіла звичайним набором персональних даних відповідачки.

Тому факт верифікації, на який посилається позивач, має юридичне значення для вирішення даного спору та підлягає доказуванню.

Однією із обставин, що може слугувати непрямим підтвердженням факту укладення кредитного договору саме відповідачкою, є належність відповідачці платіжної банківської картки, зазначеної у договорі.

Проте, позивач не забезпечив цей доказ, не просив суд витребувати банківську інформацію та документи. А суд не може збирати докази із власної ініціативи.

Суд зауважує, що відповідно до умов договору, у разі якщо Позичальник надав для перерахування суми Кредиту реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать третій особі, Позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. При цьому решта прав та обов`язків за цим Договором залишаються за Позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим Договором. Вигоду за кредитним Договором набуває виключно Позичальник.

Проте, доведення тієї обставини, що банківська платіжна картка належить саме Відповідачці, могло би слугувати доказуванню укладання нею договору.

У підсумку, подані позивачем докази у своїй сукупності є достатніми для підтвердження тієї обставини, що через веб-сайт Кредитодавця було оформлено та укладено електронний кредитний договір від імені позичальника ОСОБА_1 , що Кредитодавець на виконання договору надав кредитні кошти у обумовленій договором сумі.

Та залишилась недоведеною обставина, на яку посилається позивач, про виконання процедури ідентифікації Клієнта. Недоведено достатньою сукупністю доказів, що саме відповідачка ОСОБА_1 ініціювала укладення договору через веб-сайт Кредитодавця, надала свої персональні дані, отримала одноразовий ідентифікатор та підписала ним договір про кредит.

Оскільки сторона відповідача піддала сумніву ці обставини, а в ході перевірки заявлених обставин доказами цей сумнів видався суду обґрунтованим, і суд дійшов висновку, що подані позивачем докази не є достатніми для підтвердження тієї обставини, що саме відповідачка уклала із позивачем через його веб-сайт електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1379-6423 продукту «CreditKasa».

Суд перевірив доводи відповідача за первісним позовом про нарахування процентів за межами строку кредитування.

Відповідно до пункту 4.12. Договору, Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Надання додаткових грошових коштів Позичальнику у рахунок Кредиту на підставі Додаткової угоди не змінює Строк кредитування. Дата повернення (виплати) Кредиту 05.02.2025 року. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Продовження Строку кредитування або строку дії Договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором.

Згідно розрахунку заборгованості проценти нараховувались до 05.02.2025 включно, тобто у межах строку кредитування. Тому доводи відповідача у цій частині суд відхиляє як безпідставні.

Щодо вимог зустрічного позову та обставин, наведених на їх обґрунтування.

Позивачка за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним ряд умов Договору про відкриття кредитної лінії №1379-6423 продукту «CreditKasa».

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Розглядаючи первісний позов, суд виснував, що правочин є укладеним та є достатні докази на підтвердження виконання обов`язків кредитодавця за кредитним договором в частині надання кредиту.

Первісний позов є недоведеним в частині підтвердження тієї обставини, що позичальником (сторона) за договором виступила саме відповідачка.

У зустрічному позові ОСОБА_1 не стверджує, що укладала договір. Тобто визнання обставини відсутнє. Ба більше – обґрунтування зустрічного позову починається із твердження про неукладеність договору, бо нема доказів, що договір укладено саме із ОСОБА_1 .

Проте, за змістом ч.3 ст.215 ЦК України, оспорювати правочин вправі і інша заінтересована особа. Оскільки грошові вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі оспорюваного правочину звернуті саме до ОСОБА_1 , то її інтерес очевидний.

Суд перевірив доводи зустрічного позову про недійсність окремих умов договору кредиту та вирішив наступне.

ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними пункти 4.10, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16, 4.17, 4.18 Договору:

«4.10. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 2.50% (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). 4.13. Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 99947.24 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сорок сім цілих, двадцять чотири сотих ) процентів. 4.14. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 51 000.00 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом. 4.15. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 2.50% (дві цілих, п`ятдесят сотих) процентів. 4.16. Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають: 45 000.00 грн. та включають у себе проценти за користування Кредитом. 4.17. Обчислення денної процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, загальних витрат та орієнтовної загальної вартості Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, зазначених в цьому Договорі, і на припущенні, що цей Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки належним чином на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість Кредиту, загальні витрати за Кредитом та денна процентна ставка обчислені на основі припущення, що повернення Кредиту та сплата процентів за користування Кредитом здійснюватиметься згідно графіку платежів за Договором, наведеного в додатку 3 до Договору та сплата процентів за користування Кредитом здійснюватиметься за Стандартною процентною ставкою. Обчислення загальної вартості Кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за весь строк кредитування здійснюється відповідно до Методики Національного банку України. 4.18. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС:2.50 процентів = (ЗВСК:45 000.00 грн./ЗРК:6000.00 грн.)/t:300 днів * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.»

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що умови договору в частині розміру процентів не відповідають імперативним обмеженням ЗУ «Про споживче кредитування» - суд відхиляє.

Позивач за зустрічним позовом помилково ототожнив поняття «денна процентна ставка» та «процент за користування кредитом».

24.12.2023 набрав чинності Закон України №3498-ІХ, яким встановлено граничний розмір денної процентної ставки: до 22.04.2024 включно не більше 2,5%, протягом наступних 120 днів – до 20.08.2024 включно не більше 1,5%, починаючи із 21.08.2024 – не більше 1%. Закон не визначає розмір денної процентної ставки як «процент в день», бо це не плата за користування кредитом (процент), яка може встановлюватися за день, місяць або рік. Денна процентна ставка – це певна фінансова величина, яка розраховується у процентах за визначеною законом формулою. Та обставина, що ця величина розраховується у процентах, і спричинила ототожнення цього поняття із процентами за користування кредитом.

Спірний договір укладено 12.04.2024, тобто в період дії граничного розміру денної процентної ставки 2,5%. У Договорі зазначено денну процентну ставку 2,5% та значення її складових. Денна процентна ставка за цим Договором відповідає встановленим законом обмеженням.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає, що договірні умови суперечать вимогам добросовісності та спричиняють значний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві, тому є несправедливими у розумінні ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Несправедливою позивач за зустрічним позовом вважає саме умову договору, яка встановлює денну процентну ставку 2,5% «на день», умови, що формують реальну річну ставку та загальну вартість кредиту, що у багато разів перевищує суму боргу, суперечать обмеженням розміру денної процентної ставки.

Суд проаналізував умови договору та констатує, що твердження позивача за зустрічним позовом про незаконність розміру денної процентної ставки вже спростоване вище. Реальна річна ставка, загальна вартість кредиту – це величини, які розраховані відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, та відповідно до істотних умов договору, що визначені самими сторонами договору: строк кредитування, розмір плати за користування кредитними коштами. Це величини, які не можуть бути оцінені на предмет їх справедливості, а можуть бути перевірені на правильність їх розрахунку, проте ОСОБА_1 не оспорює правильність їх розрахунку. Крім того, складові формул розрахунку цих величин - це договірні умови, які погоджені сторонами (строк кредитування, ціна кредиту). Обумовлена договором ціна кредиту відповідає встановленим законом гарантіям недопущення встановлення для споживачів непомірно високих процентів за користування кредитом. Тому пункти 4.10, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16, 4.17, 4.18 – не мають ознак несправедливих умов у розумінні ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Ця вимога зустрічного позову задоволенню не підлягає. Не підлягає задоволенню і похідна вимога про визнання відсутнім права вимоги кредитодавця, що ґрунтується на підставі цих пунктів договору. У задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні первісного позову судові витрати позивача слід покласти на позивача. Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн. Відповідач за первісним позовом не заявив про понесення судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову судові витрати зустрічного позивача слід покласти на нього. Зустрічний позивач звільнений від сплати судового збору за подання зустрічного позову про захист прав споживача. Тому судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру у 2025 році у розмірі 1211,20 грн – слід віднести на рахунок держави. Відповідач за зустрічним позовом не заявив про понесення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні вимог первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Судові витрати позивача у сумі 2422,40 грн – покласти на позивача.

У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсними окремих умов кредитного договору, визнання відсутнім права вимоги, - відмовити.

Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру у 2025 році у розмірі 1 211,20 грн – віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 26, оф. 407.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

ГоловуючийКашуба А. В.