Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №200/9530/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року справа №200/9530/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (повне судове рішення складено 05 січня 2026 року) у справі № 200/9530/25 (суддя в І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 17.10.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач у період з 17.10.2017 по 17.10.2020 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка була на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

Станом на день прийняття наказу про звільнення позивача, з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.2003 №491-IV “Про індексацію грошових доходів населення”, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, а також численними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони.

Позивач вважає, що бездіяльність щодо незастосування відповідачем місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення: січень 2008 року.

Отже, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з позовною заявою.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 17.10.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення період з 17.10.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення у період з 17.10.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення період з 17.10.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції обрав не ефективний спосіб захисту прав, не зазначивши загальної суми нарахувань.

Слід зазначити, що апеляційна скарга відповідача була повернута апелянту ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_4 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_5 .

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 17.10.2017 по 17.10.2020, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_6 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.10.2020 №234 позивача зараховано до списків особового складу.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2023 №263 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача - січень 2008 року.

Ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період служби з 17.10.2017 по 28.02.2018 свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України № 1282-XII та Порядку № 1078.

Відтак, протиправною є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 17.10.2017 по 28.02.2018 включно.

З огляду на викладене, належним способом захисту є зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.10.2017 по 28.02.2018, виходячи із базового місяця - січень 2008 року.

При цьому, суд зазначає, що з аналізу норм Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку № 1078 слідує, що здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх підстав для визначення конкретної суми індексації, яку належить виплатити позивачу. Тому, в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача суму індексації у загальній сумі 18809,93 грн. слід відмовити.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія.

Апеляційний суд не погоджується з висновками окружного суду, що питання щодо правильності розрахунку належної до виплати позивачу індексації грошового забезпечення є похідними, і мають вирішуватися вже після вирішення спору про право позивача, а також здійснення відповідного розрахунку суми індексації відповідачем.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

За таких умов Верховний Суд у справі №400/3826/21 дійшов до висновку, що оскаржені судові рішення суперечать вимогам частини четвертої статті 242 КАС України і не відповідають завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 цього Кодексу.

Аналогічний висновок викладений в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 10 липня 2024 року в справі № 360/727/23.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сума індексації грошового забезпечення визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для певного періоду, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У вересні-листопаді 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у вересні-листопаді 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 3896,78 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 231,40 % (величина приросту індексу споживчих цін) /100).

У грудні 2017 року лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2017 року лютому 2018 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року складає 4258,75 грн щомісячно (1762,00 грн (прожитковий мінімум) х 241,70 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

Сума індексації з 17.10.2017 по 28.02.2018 становить: 3896,78 грн / 31 * 14 (жовтень 2017 року) + 3896,78 грн. (листопад 2017 року) + 4258,75 * 3 (грудень 2017 року - лютий 2018 року) = 18 809 грн. 93 коп.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 200/9530/25 – змінити, внаслідок чого в резолютивній частині:

- в абзаці першому слово «частково» замінити словом «повністю»;

- абзац третій доповнити фразою «та стягнути суму індексації у розмірі 18 809 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 93 коп»;

- абзац четвертий виключити.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 200/9530/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 14 травня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук