Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №620/4400/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/4400/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Дубіної М.М.,

за участі секретаря Коропець І.І.,

представника позивача Гуцман Т.А.,

представника відповідача Рожко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради до Новозаводського відділу державної виконавчої служби в м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

16.04.2026 Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради звернулося до суду з позовом (зареєстрований у суді 20.04.2026), в якому просить:

визнати дії державного виконавця протиправними;

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2026 (ВП №80702894);

визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 07.04.2026 (ВП №80702894);

визначити протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.04.2026 (ВП №80702894).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, як боржник у виконавчому провадженні № 80702894, вчинив дії щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 620/10749/25 ще до прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 80702894, тобто виконало рішення суду самостійно в добровільному порядку. Вважає, що у цьому випадку судове рішення виконано боржником в добровільному порядку, державним виконавцем не проведено виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, а тому підстави для стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження відсутні.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 23.04.2024 прийнято позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду на 05.05.2026 об 10:30 год. Витребувано у Новозаводського відділу державної виконавчої служби в м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №80702894.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі та зазначає про відсутність правових підстав для скасування спірних постанов. Вказує, що рішення суду не виконано, та 17.04.2026 державним виконавцем за місцем виконання рішення складено акт, що станом на день виконання рішення сторони не отримали постанови про відкриття провадження та попереджено про наступну перевірку виконання рішення 29.04.2026 о 10:00.

У судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На виконанні у Новозаводському відділі державної виконавчої служби в м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист №620/10749/25 від 24.02.2026 виданий Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали службового розслідування від 12.08.2025.

Старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рожко Наталією Василівною 07.04.2026 прийнято:

постанову про відкриття виконавчого провадження №80702894 на підставі виконавчого листа № 620/10749/25 виданого 24.02.2026 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали службового розслідування від 12 серпня 2025 року, в якій визначено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 34588,00 грн;

постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн;

постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 302,00 грн.

На постанову про відкриття виконавчого провадження до відділу надійшла заява боржника від 14.04.2026 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з направленням стягувачу ОСОБА_1 наступних документів: супровідного листа КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради до Чернігівського окружного адміністративного суду та громадянину ОСОБА_1 № 37/-02/309 від 27.02.2026 про виконання судового рішення; копія фіскального чеку від 27.02.2026 про відправку документації ОСОБА_1 ; акт службового розслідування від 12.08.2025 № 31-02/98911; наказу КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради «Про проведення службового розслідування»; пояснювальної записки лікаря-нарколога ОСОБА_2 ; пояснювальної записки фельдшера ОСОБА_3 ; фото сторінки смс повідомлення про підтвердження отримання матеріалів службового розслідування заявником 04.03.2026.

17.04.2026 державним виконавцем за місцем виконання рішення складено акт, що станом на день виконання рішення сторони не отримали постанови про відкриття провадження та попереджено про наступну перевірку виконання рішення 29.04.2026 о 10:00.

Окрім того, із змісту наданої відповідачем копії розписки від 17.04.2026 видно, що ОСОБА_1 в приміщенні КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради в рамках виконання судового рішення у справі № 620/10749/25 був ознайомлений з матеріалами службового розслідування, а саме з наказом КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради від 12.08.2025 № 49 «Про проведення службового розслідування»; актом службового розслідування від 12.08.2025 № 31-02/98911, пояснювальними записками лікаря-нарколога ОСОБА_2 та фельдшера Клюя С.В.

Звертаючись до суду позивач не погоджується з прийнятими відповідачем постановами про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки вважає, що рішення суду ним було виконано в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір -це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною третьою статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

При цьому, частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У той же час, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону №1404-VIII інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, у пункті 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 зазначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 1 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції №512/5 передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону №1404-VIII.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №554.

Згідно з пунктом 2 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Таким чином, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19) та у постановах Верховного суду від 26.08.2020 у справі №360/4369/19, від 28.04.2020 у справі №480/3452/19, від 28.01.2021 у справі №640/24233/19.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.04.2026 старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №80702894 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору по ВП №80702894.

При цьому позивач вважає, що 17.11.2025 виконав судове рішення у справі № 620/10749/25, яким його було зобов`язано надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали службового розслідування від 12.08.2025 до відкриття виконавчого провадження шляхом направлення ОСОБА_1 відповідних документів засобами поштового зв`язку.

Суд наголошує на тому, за загальним правилом фіксація факту ознайомлення з матеріалами службового розслідування здійснюється шляхом засвідчення особою такого факту власноруч проставленим підписом на цих матеріалах, що відбувається в приміщенні установи, де проводилось розслідування.

При цьому, ознайомлення з матеріалами службового розслідування поштою (отримання їх копій) можливе, якщо особа, яку необхідно ознайомити фізично не може прибути для ознайомлення.

Судом встановлено, що після набрання рішенням суду законної сили та видачі виконавчого листа від 24.02.2026 №620/10749/25 про зобов`язання Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали службового розслідування від 12.08.2025, КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради не повідомляла ОСОБА_1 про час і місце ознайомлення з матеріалами службового розслідування.

Тобто, позивачем у цій справі не вчинялись активні дії щодо забезпечення особистого ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами службового розслідування.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що останнім вжито заходів на виконання судового рішення та останнє виконано в повному обсязі, що підтверджується копією супровідного листа №37-02/309 від 27.02.2026 про направлення ОСОБА_1 матеріалів службового розслідування, шляхом відправки поштової кореспонденції, тобто до відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що ані матеріали справи, ані матеріали виконавчого провадження будь-якої інформації щодо повного фактичного виконання рішення у справі №620/10749/25 не містять. Та обставина, що Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради направила ОСОБА_1 матеріали службового розслідування, шляхом відправки поштової кореспонденції, не є тотожним поняттю «ознайомлення з матеріалами службового розслідування», а тому такі обставини не можуть бути розцінені судом як повне та добровільне виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження, оскільки не містить опису вкладення поштової кореспонденції, через що неможливо встановити, що саме було надіслано позивачу, та відповідно встановити факт належного виконання рішення суду.

Суд зазначає, що законодавством не заборонено направлення матеріалів службового розслідування, проте ознайомлення таким чином реалізується у разі неможливості особистого ознайомлення особи з матеріалами в приміщенні, де проводилось службове розслідування, та зініціюється за письмовим клопотанням такої особи про надання копій матеріалів поштою, посилаючись на конституційне право на захист та доступ до інформації, а не самостійно суб`єктом, який проводив це розслідування.

Відтак в контексті цієї справи, суд зазначає, що не є тотожними поняття «направлення матеріалів службового розслідування, шляхом відправки поштової кореспонденції» до поняття «ознайомлення з матеріалами службового розслідування».

Враховуючи дані обставини, у суду відсутні підстави вважати, що оспорювані у цій справі дії та постанови вчинені та прийняті не у відповідності до критерій, визначених у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради до Новозаводського відділу державної виконавчої служби в м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду у повному обсязі складено 14.05.2026.

Суддя Марія ДУБІНА