Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №520/2934/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 травня 2026 р. справа № 520/2934/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) до Балаклійської міської ради Харківської області (вул. Захисників України, буд.18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628) , Державного реєстратору прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Балаклійської міської ради Харківської області, Державного реєстратору прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни, в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни від 11 грудня 2025 року № 82338466 про відмову у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_2 від 24.10.2025 року за № 69593622 щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяну Юлїївну здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 15 листопада 1995 року між продавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та покупцями ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за №1733, посвідченому державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Спіциною О.В., а також інших поданих документів;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяну Юліївну здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 15 листопада 1995 року між продавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та покупцями ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за №1733, посвідченому державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Спіциною О.В., а також інших поданих документів.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив позивачами зазначено, що позивачки є власниками нерухомого майна, а саме житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею 21,8 кв.м., з надвірними та спорудами, по1/2 частині кожній, за адресою : АДРЕСА_3 . Позивачки вказують, що ОСОБА_2 представляючи свої особисті інтереси та інтереси ОСОБА_1 за довіреністю звернулась до відповідача із заявою від 24.10.2025 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що виникло в установленому законодавством порядку до 01.01.2013. Однак рішення відповідача від 2410.2025 №81614826 вказану заяву залишено без руху. У подальшому рішенням від 11 грудня 2025 року № 82338466 державним реєстратором відмовлено в проведенні реєстраційних дій. Підставою для відмови стало неотримання інформації необхідної для державної реєстрації прав, а саме: неотримання відповіді на запит щодо підтвердження реєстрації права власності станом на 01.01.2013.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що 24.10.2025 до нього надійшла заява позивачів щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок. Під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено відсутність інформації про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрах, що діяли до 01.01.2013.

З метою перевірки поданих відомостей державним реєстратором направлено запит до Запорізької обласної військової адміністрації щодо підтвердження реєстрації права власності органами, які здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013. З отриманої відповіді вбачається, що комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради зареєстроване на тимчасово окупованій території внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

У зв`язку з неотриманням інформації, необхідної для державної реєстрації прав, державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій вона заперечувала проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належить на праві власності житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею 21,8 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, по 1/2 частині кожній, за адресою: АДРЕСА_3 .

Право власності на вищезазначений будинок зареєстровано в Бердянському міжміському бюро технічної інвентаризації 24 листопада 1995 року на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 1995 року, посвідченому державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Спіциною О.В., зареєстрованому в реєстрі за №1733, що підтверджується реєстраційним написом на документі на право особистої власності, запис в реєстровій книзі №2 р. №295.

24 жовтня 2025 року до відділу державної реєстрації Балаклійської міської ради Харківської області звернулась ОСОБА_2 представляючи свої особисті інтереси та інтереси ОСОБА_1 за довіреністю, зареєстрованою в реєстрі за № 556, виданою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г. 02.10.2025 року із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А- 1» з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 .

До заяви в якості підстави для державної реєстрації права власності на нерухоме майно були додані:

оригінал договору купівлі - продажу від 15 листопада 1995 року, зареєстрований в реєстрі за №1733, видавник: посвідчений державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Спіциною О.В., з реєстраційним написом на документі на право особистої власності, зробленим Бердянським міжміським бюро технічної інвентаризації 24 листопада 1995 року, запис в реєстровій книзі №2 р. №295;

оригінал технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Старопетрівка, вул. Матвєєва, 17, від 31.10.1988 року, б/н, видавник: Бердянське міжміське бюро технічної інвентаризації;

довіреність, видана 02 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г., зареєстрована в реєстрі за № 556, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 , серед іншого, бути її представником в органах державної реєстрації права власності на нерухоме майно з питання реєстрації всієї належної їй частки у праві власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , після чого отримати витяг про реєстрацію права власності.

30 жовтня 2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяною Юліївною винесено рішення № 81614826 про залишення заяви ОСОБА_2 від 24.10.2025 року за № 69593622 без руху.

Підставою для винесення рішення стало «неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, а саме: державним реєстратором направлено запит до Запорізької обласної військової адміністрації у зв`язку з тим, що відсутня можливість надати запит до Бердянського міжміського бюро технічної інвентаризації. Під час розгляду заяви здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та в реєстрах до 01 січня 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на заявлений до реєстрації об`єкт нерухомого майна у Реєстрах - відсутня.

11 грудня 2025 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 державним реєстратором прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Т.Ю. відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, винесено рішення № 82338466 про відмову у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_2 від 24.10.2025 року за № 69593622.

Підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій зазначено наступне: після завершення строку, встановленого ч.3 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руку, а саме: на запит державного реєстратора щодо зареєстрованого права власності до 01.01.2013 року на заявлений житловий будинок надійшла відповідь від виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, у якій зазначено, що комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради зареєстроване на тимчасово окупованій території внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. У зв`язку з цим архівні матеріали, включаючи інвентаризаційні справи наразі перебувають під контролем окупаційної адміністрації Російської Федерації, що унеможливлює отримання достовірних відомостей про зареєстровані права власності на об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Крім того, наразі комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради не релоковане на підконтрольну Уряду України територію та не здійснює господарської діяльності, тому надання інформації, зазначеної у запиті, на період тимчасової окупації території Бердянської міської територіальної громади внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, є неможливим.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4, 5 статті 11 № 1207-VII).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Так, ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Пунктом 1 ст. 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого м

Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Згідно із п. 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Пунктом 14 Порядку № 1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Суд встановив, що відповідач спірним рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із не отриманням відповіді на запит державного реєстратора про зареєстровані речові права на нерухоме майно, права власності на яке зареєстроване до 01.01.2013, щодо будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд зазначає, що приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором не було прийнято до уваги норми Постанови КМУ від 06.03.2022 року № 209 "Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану", норм Цивільного законодавства та норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Слід урахувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», з 28.02.2022 населений пункт с. Старопетріка Осипенківської сільської територіальної громади, Бердянського району, є тимчасово окупованими.

Суд зазначає, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону № 1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області листом від 14.11.2025 №06-1184/02-В комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради зареєстроване на тимчасово окупованій території внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

У ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належить на праві власності житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею 21,8 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, по 1/2 частині кожній, за адресою: АДРЕСА_3 .

Право власності на вищезазначений будинок зареєстровано в Бердянському міжміському бюро технічної інвентаризації 24 листопада 1995 року на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 1995 року, посвідченому державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Спіциною О.В., зареєстрованому в реєстрі за №1733, що підтверджується реєстраційним написом на документі на право особистої власності, запис в реєстровій книзі №2 р. №295.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, як вже зазначалося вище, нормами ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Підсумовуючи зазначене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у випадку позивачів документ, який підтверджує виникнення права власності на спірне нерухоме майно є договір купівлі-продажу від 15 листопада 1995 року, посвідчений державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Спіциною О.В., зареєстрований у реєстрі за №1733, з реєстраційним написом Бердянського міжміського бюро технічної інвентаризації від 24 листопада 1995 року.

При цьому, запитувана державним реєстратором інформація не може бути надана у зв`язку тим, що комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради зареєстроване на тимчасово окупованій території внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Суд зауважує, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону № 1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Частиною 2 статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Отже, законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню (постанова Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 638/13304/17).

Водночас згідно з частиною 5 статті 24 Закону № 1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни від 11 грудня 2025 року № 82338466 прийняте без врахування дотримання порядку встановленого положеннями чинного законодавства та наданих заявником документів.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З приводу вимоги зобов`язання відповідача про здійснення жержавної право властості за позивачками, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

З початку повномасштабної війни 24.02.2022 громадяни, які мають у власності об`єкти нерухомого майна на територіях областей, де відбуваються бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, право власності на які оформлене до 2013 року, стикаються з неможливістю провести операції з власною нерухомістю, отримати компенсацію за пошкоджене чи зруйноване майно, зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки значна частина архівів в населених пунктах, які знаходяться в зоні активних бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях, на даний час недоступна або знищена, одним із способів підтвердити право власності на таке майно залишається визнання права власності в судовому порядку. Державна реєстрація у цьому випадку здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи те, що єдиною підставою для відмови позивачу в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації про зареєстровані права власності до 01.01.2013, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачів від 24.10.2025 за реєстраційним номером №69593622 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Представником позивача надано до суду копії договорів про надання правничої допомоги від 10.01.2026 №№13 та14, детальний опис наданих адвокатом послуг від 31.03.2026, Додаткову у угоду №1 до Договору №14 про надання правничої допомги від 10.01.2026, акт приймання - передачі наданих послуг за Договором №14 про надання правничої допомоги від 10.01.2026, довідка про отримання грошових коштів (гонорару) від 10.01.2026.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідач у заяві від 30.04.2026 заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що цей спір є справою незначної складності.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також — чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що даний спір підпадає під визначення справ незначної складності та розглядався за правилами ст.ст.257-262 КАС України.

Такий спір також не може вважатися складним як і з огляду на наявність численної судової практики, так і того, що обсяг аналізованих адвокатом документів не був надмірним або складним.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги у справі задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була не співмірною зі складністю предмета спору та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) до Балаклійської міської ради Харківської області (вул. Захисників України, буд.18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628), Державного реєстратору прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни від 11 грудня 2025 року № 82338466 про відмову у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_2 від 24.10.2025 року за № 69593622 щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 .

Зобов`язати Державного реєстратору прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та інтереси ОСОБА_1 від 24.10.2025 за реєстраційним номером №69593622 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на 1/2 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 .

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратору прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратору прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) суму судового збору 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратору прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн 00коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратору прав на нерухоме майно Балаклійської міської ради Харківської області Гришко Тетяни Юліївни (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 04058628) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн 00коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 14 травня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ