Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №460/280/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2026 рокум. Рівне№460/280/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із адміністративним позовом (позовною заявою) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1 або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.01.2026 позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 05.11.2025 №1593 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації; 2) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2025 №319 в частині зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; 3) зобов`язати відповідача-2 виключити позивача із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, що відповідачем-1 протиправно призвано позивача на військову службу, оскільки відносно нього відкрито кримінальне провадження, яке перебуває на стадії судового провадження. Зокрема, позивач зауважує, що на розгляді у Рівненському міському суду Рівненської області перебувають матеріали кримінального провадження №№12023180000000013, 12023180000000466 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 313, ч. 1 ст. 309 КК України, а станом на день подання позовної заяви, відповідна справа не розглянута. Позивач стверджує, що такі дії відповідача-1 призвели до протиправної мобілізації позивача та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 для підготовки та подальшого проходження військової служби.

Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, в якому на обґрунтування заперечень зазначив, що питання мобілізації осіб, які мають судимість або обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, чітко регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», у якому прямо заборонено комплектування Збройних Сил України особами, якщо вони мають непогашену чи не зняту судимість або перебувають у статусі обвинувачених за тяжкі чи корупційні злочини, водночас, якщо особа лише підозрюється у вчиненні злочину, законодавчих обмежень для її мобілізації немає. Відповідач-1 стверджує, що статус підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні не є автоматичною підставою для відстрочки від мобілізації та у разі мобілізації обвинуваченого суд відповідно до статті 335 КПК України зупиняє судове провадження стосовно нього до звільнення з військової служби. З огляду на вищевикладені обставини, вважає, що позивні вимоги позивача є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач-2 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, в якому на обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем не надано доказів неможливості проходження ним військової служби, а зважаючи на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, відповідач-2 вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 05.01.2026 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 08.01.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 12.01.2026 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановив позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме шляхом подання до суду належним чином завіреної копії оспорюваного акта (наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 05.11.2023 №1593), а у разі відсутності акта - клопотання про його витребування.

19.01.2026 на виконання ухвали суду від 12.01.2026 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 21.01.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач-1 та відповідач-2 скористалися своїм правом на подання відзивів на позовну заяву та подали 02.02.2026 та 09.02.2026 свої відзиви на позов до суду.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 (позивачу) 30.10.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у кримінальному провадженні №12023180000000013 від 11.01.2023.

На запит позивача Рівненський міський суд Рівненської області надав відповідь від 12.11.2025 щодо справи №569/88/24, у якій повідомив, що на розгляді у Рівненському міському суду Рівненської області перебувають матеріали кримінального провадження №12023180000000013 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 311, ч.2 ст. 27. ч. 3 ст. 313, ч. 1 ст. 309 КК України. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб 29.08.2023. У зв`язку із внесенням застави ОСОБА_1 було звільнено з-під варти та покладено на нього процесуальні обов`язки. Станом на 12 листопада 2025 року вищевказане кримінальне провадження не розглянуто. Наступні судові засідання призначено на 25 листопада 2025 року, 01 грудня 2025 року, 09 грудня 2025 року, 16 грудня 2025 року.

Згідно з довідкою Військово-лікарської комісії №2025-1102-0030-4686-3 від 05.11.2025 за результатами медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 05.11.2025 на підставі графи II розкладу хвороб, графи ТДВ ОСОБА_1 (позивача), визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 05.11.2025 №1593 позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

На запит представника позивача, Військова частина НОМЕР_1 листом від 18.12.2025 №1488/1/10185 направила наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2025 №319, відповідно до якого позивача з 05.11.2025 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Позивач вважає протиправними накази відповідачів про призов позивача на військову службу під час мобілізації та про його зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що слугувало підставою для звернення до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий);

система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об`єктів військового обліку - призовників, військовозобов`язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України (абзац тринадцятий).

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України №3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону України №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ).

У відповідності до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Абзацом 3 частини 8 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.

Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Питання щодо комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, передбачено статтею 4 Закону №2232-ХІІ, де зокрема частиною 1 статті 4 Закону №2232-ХІІ визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Водночас, відповідно до приписів частини 2 статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження.

Суд зауважує, що відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 (позивачу) 30.10.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у кримінальному провадженні №12023180000000013 від 11.01.2023.

Також, відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.11.2025 щодо справи №569/88/24, на розгляді у Рівненському міському суду Рівненської області перебувають матеріали кримінального провадження №12023180000000013 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 311, ч.2 ст. 27. ч. 3 ст. 313, ч. 1 ст. 309 КК України. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб 29.08.2023 року. У зв`язку із внесенням застави ОСОБА_1 було звільнено з-під варти та покладено на нього процесуальні обов`язки. Станом на 12 листопада 2025 року вищевказане кримінальне провадження не розглянуто. Наступні судові засідання призначено на 25 листопада 2025 року, 01 грудня 2025 року, 09 грудня 2025 року, 16 грудня 2025 року.

Вказане також підтверджується інформацією із списку судових справ, призначених до розгляду згідно порталу Судової влади України та відомостей про справи надіслані в автоматичному режимі з порталу Судової влади України.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо неможливості його призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та, як наслідок, протиправності винесених відповідачами наказів, з підстав перебування кримінального провадження відносно нього на стадії судового провадження, за вчинення позивачем кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 311, ч.2 ст. 27. ч. 3 ст. 313, ч. 1 ст. 309 КК України, суд зазначає, що Законом №2232-ХІІ чітко передбачено випадки, коли забороняється комплектувати Збройні Сили України та інші військові формування особами, які обвинувачуються або мають непогашену судимість з визначенням злочинів, які підпадають під таку категорію, зокрема: проти основ національної безпеки України; умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством; особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України; а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.

Абзацом 2 частини 2 статті 4 Закону №2232-ХІІ передбачено неможливість комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження.

Суд зауважує, що твердження позивача про те, що вказана норма не зводиться виключно до обвинувачення особи в корупційних кримінальних правопорушеннях та охоплює критерій процесуального статусу такої особи, а зокрема сам факт перебування відносно неї кримінального провадження на стадії судового розгляду, є помилковими, оскільки з конструкції абзацу 2 частини 2 статті 4 Закону №2232-ХІІ слідує, що така норма стосується осіб, які обвинувачуються у вчиненні безпосередньо тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, та у випадку перебування кримінального провадження на стадії судового провадження саме відносно таких осіб, тобто тих, хто обвинувачується у вчиненні тяжких та/або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушеннях.

Водночас, матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів про обвинувачення його у кримінальних правопорушеннях, які віднесені до тяжких та/або особливо тяжких до корупційних кримінальних правопорушень, як і не надано доказів про обвинувачення або непогашену судимість позивача у інших, передбачених абзацом 1 частини 2 статті 4 Закону №2232-ХІІ кримінальних правопорушеннях, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог позивача та відповідно відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів, оскільки такі прийняті у відповідності до норм чинного законодавства України.

Варто зазначити, що відповідно до статей 17 та 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

Водночас, Законом №3543-XII передбачено підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, у разі наявності яких, військовозобов`язані можуть ініціювати питання щодо надання такої відстрочки та звернутись до органів ТЦК та СП з відповідними підтверджуючими документами. Водночас, аналізуючи статтю 23 Закону №3543-XII, якою врегульовано питання щодо наявності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то така підстава, як обвинувачення в кримінальному провадженні, у вказаній нормі відсутня, що свідчить про те, що такі особи можуть бути мобілізовані до лав Збройних Сил України у загальному порядку.

Окрім того, відповідно до статті 335 КПК України, позивач, будучи призваним для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, має право на зупинення судового провадження стосовно нього до моменту звільнення його з військової служби.

З урахуванням наведеного, аналізуючи встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку про те, що доказів того, що у позивача наявні підстави, які звільняють його від призову на військову службу під час мобілізації, на момент винесення спірних наказів про призов позивача на військову службу під час мобілізації та про зарахування його до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , матеріали справи не містять та позивачем не надано, а тому з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 05.11.2025 №1593 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2025 №319 в частині зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права, суд вважає, що відповідачами доведено правомірність прийнятих наказів щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктами владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК