Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №460/15063/24 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2026 року м. Рівне№460/15063/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., за участю секретаря судового засідання Осташевської І.А. та представників сторін: представника позивача Троянчука Д.М., представника відповідача Шеремети В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА" (далі - позивач або ТОВ "РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА") звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач або контролюючий орган), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №1314317000704 від 05.09.2024.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки було складено акт №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742 від 25.07.2024, згідно з висновками якого, перевіркою встановлено факт порушення позивачем частини 1 і частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон №2473-VIII) та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (із змінами та доповненнями), а саме: порушення законодавчо встановлених строків ненадходження товару в сумі 78000 євро/3006946,80 грн при здійсненні зовнішньоекономічного імпортного контракту №21/09/2023 від 28.09.2023, що укладений з фірмою-нерезидентом AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща). Позивач зазначає, що за наслідками встановленого порушення відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (далі – ППР), яким нараховано пеню в сумі 959013,12 грн за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та яке, на думку позивача, прийняте необґрунтовано та без встановлення всіх обставин.

Позивач зауважує на тому, що на виконання умов контракту №21/09/2023 від 28.09.2023 та на підставі рахунку на оплату від 26.09.2023 ТОВ «РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА» відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №116 від 29.09.2023 було здійснено оплату за «Товар» в розмірі 78000 євро/3006946,80 грн на валютний рахунок: ESO2 2085 8199 6103 3041 0039 IBERCAJA BANCO S A. PLAZA DE BASILIO PARAISO, 2 SPAIN, проте платіжний переказ було здійснено за сфальсифікованим рахунком (в якому було вказано іспанський банк замість польського), який був надісланий від імені контрагента позивача невідомою особою, яка внаслідок шахрайських дій штучно видавала себе за реального контрагента. А тому, як зазначає позивач, внаслідок незаконного втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж, а саме в роботу електронної пошти, куди позивачу були направлені реквізити для оплати техніки, вказаний платіж було проведено для отримувача, який не є стороною договору і не є справжнім бенефіціаром коштів, про що ТОВ «РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА» подано заяву до РУП ГУНП в Рівненській області про залучення його як потерпілого до кримінального провадження №12023181010002862, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2023.

З огляду на вказане, позивач стверджує, що у реальних сторін договору не настали зміни у майновому стані (продавець не отримав кошти, а позивач замовлений товар), які є обов`язковою ознакою господарської операції, що свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача заходів валютного впливу та контролю відповідно до положень Закону №2473-VIII, та як наслідок протиправність винесеного відповідачем рішення, а тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов, де заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №21/09/2023 від 28.09.2023 за період 28.09.2023 по 30.06.2024, за результатами якої було складено акт перевірки від 25.07.2024 №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742, яким встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII при виконанні імпортного контракту від 28.09.2023 №21/09/2023, а саме неотримання товару від нерезидента. Відповідач зауважує, що відповідно до частини 6 статті 13 Закону №2473-VIII у разі, якщо виконання договору за операціями з імпорту товарів зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого Національним банком України, та нарахування пені відповідно до ч. 5 цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин, водночас підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Водночас, відповідач стверджує, що під час адміністративного оскарження не надавались документи, які можуть бути підставою для не нарахування пені або зупинення нарахування пені відповідно до Закону №2473-VIII. Щодо твердження позивача про те, що невідома особа діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного матеріального збагачення незаконно втрутилась в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж, а саме роботу електронної пошти, змінивши в надісланому листі реквізити для оплати техніки, що призвело до витоку та підробки інформації і призвело до порушення встановленого порядку її маршрутизації, то відповідач зауважує, що вирок по кримінальному провадженню, відкритому за заявою позивача, не винесено, тому факт нездійснення позивачем фінансово-господарських операцій за контрактом не підтверджено. З огляду на вказане відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 10.12.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 10.12.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 16.12.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 10.01.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №801 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025№1, у зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/15063/24, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/15063/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №460/15063/24 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.

Ухвалою від 21.11.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду та вирішив повторно розпочати розгляд цієї справи і здійснювати його одноособово суддею.

Ухвалою від 21.11.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 11.12.2025.

У визначені судом дату і час у підготовче засідання 11.12.2025 сторони не забезпечили явку своїх уповноважених представників, а тому ухвалою від 11.12.2025 суд відклав підготовче засідання на 15.01.2026.

У визначені судом дату і час у підготовче засідання 15.01.2026 сторони не забезпечили явку своїх уповноважених представників. Ухвалою від 15.01.2026 суд закрив підготовче провадження у справі №460/15063/24, розгляд справи по суті призначив на 16.02.2026 у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, в судове засідання викликав учасників справи, про дату, час та місце судового розгляду справи по суті повідомив учасників справи (їх уповноважених представників) повісткою-викликом.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.02.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою відклав судове засідання до 05.03.2026 за клопотанням представника позивача для надання йому можливості подати докази, які за його твердженням з поважних причин не були подані у підготовчому провадженні.

03.03.2026 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою відклав судове засідання до 19.03.2026 за клопотанням представника відповідача для надання йому можливості подати до суду свою письмову позицію щодо поданих позивачем доказів.

18.03.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

У визначений судом час 19.03.2026 судове засідання по справі не відбулося через перебування судді, який розглядає цю справу, в іншому судовому засіданні по справі №460/3326/26, призначеному на 15:30 год 19.03.2026, а тому ухвалою від 19.03.2026 суд відклав судове засідання на 20.04.2026.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.04.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд занесеними до протоколу судового засідання ухвалами вирішив клопотання представника позивача про долучення доказів, перейшов до розгляду справи по суті і після заслуховування вступних слів представників сторін розпочав дослідження наявних у матеріалах справи доказів, в ході чого зобов`язав представника позивача подати до суду для дослідження в судовому засіданні оригінали контрактів і рахунків та протокольною ухвалою у судовому засіданні оголосив перерву до 04.05.2026.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд продовжив дослідження наявних у матеріалах справи доказів, дослідив подані представником позивача в судове засідання оригінали рахунків і контрактів, та після закінчення дослідження доказів і судових дебатів на підставі статті 227 КАС України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав його ухвалення і проголошення до 14.05.2026.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши в судових засіданнях уповноважених представників сторін, розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА" (позивач) зареєстровано в установленому законом порядку 19.06.2013 за №16081020000010418 як юридична особа із видами економічної діяльності згідно з КВЕД є: 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання.

Зі змісту акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 25.07.2024 №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742 слідує, що за напраленням від 12.07.2024 №3139/Ж3/17-00-07-04, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі – ПК України), відповідно до листа ДПС України від 02.04.2024 року №9520/7/99-00-07-05-02-07 та інформації, яка надана банками до Національного банку України згідно із Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 1.01.2019 року № 7 (із змінами та доповненнями), на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473- VIII (із змінами та доповненнями) та наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 12.07.2024 №1733-п, посадовими особами відповідача як контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА» щодо дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №21/09/2023 від 28.09.2023 за період 28.09.2023 по 30.06.2024.

Відповідно до «Описової частини» акту перевірки від 25.07.2024 №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742 предметом такої перевірки був зовнішньоекономічний імпортний контракт №21/09/2023 від 28.09.2023, укладений з фірмою - резидентом AGRI RADROL SP.Z.0.0. (Польща), відповідно до умов якого продавець (AGRI RADROL SP.Z.0.0.) зобов`язується поставити, а покупець (ТОВ «РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА) зобов`язується прийняти та оплатити бувший у використанні комбайн Class Lexion 560. N58407265, 2010 року випуску, укомплектований жаткою і транспортним візком (далі - товар).

На виконання умов вказаного контракту та відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №116 від 29.09.2023 ТОВ «РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА» здійснено оплату за товар в розмірі 78000,0 євро/ 3006946,80 грн на валютний рахунок: ESO2 2085 8199 6103 3041 0039 IBERCAJA BANCO S A. PLAZA DE BASILIO PARAISO,2 SPAIN.

Станом на початок періоду, який перевірявся, тобто станом на 28.09.2023 по зовнішньоекономічному імпортному контракту №21/09/2023 від 28.09.2023, який укладений з фірмою нерезидентом AGRI RADROL SP.2.О.О.(Польща), сальдо розрахунків відсутнє (дані рах. 632).

За висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.07.2024 №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742 контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм валютного законодавства, а зокрема: частини 1 та частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями) та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (із змінами та доповненнями), а саме: порушення законодавчо встановлених строків ненадходження товару в сумі 78000,0 євро / 3006946,80 грн при здійсненні зовнішньоекономічного імпортного контракту.

Не погодившись з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.07.2024 №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742, позивач 21.08.2024 подав до відповідача свої заперечення на акт перевірки.

Відповідач розглянув вказані заперечення позивача на акт перевірки від 25.07.2024 №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742 і за результатами розгляду надав відповідь на заперечення від 03.09.2024 №5817/Ж12/17-00-07-04, у якій повідомив про залишення висновків акту перевірки без змін.

За результатами проведення вказаної перевірки та розгляду матеріалів акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №1314317000704 від 05.09.2024, яким позивачу нараховано пеню в сумі 959013,12 грн за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та подав 18.09.2024 до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення №1314317000704 від 05.09.2024.

За результатами розгляду скарги позивача від 18.09.2024 на податкове повідомлення-рішення №1314317000704 від 05.09.2024 Державною податковою службою України прийнято рішення від 20.11.2024 №34890/6/99-00-06-01-02-06, яким у задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення №1314317000704 від 05.09.2024 залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з вказаним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.4. пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Приписами статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ) встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Відповідно до норм підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473-VIII в редакції на час спірних відносин). Цей закон також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Приписами статті 4 Закону №2473-VIII визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

У сфері здійснення валютних операцій нерезиденти мають усі права, надані резидентам.

Положеннями частин третьої, шостої, дев`ятої та десятої Закону № 2473-VIII визначено, що валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

За змістом частини 5 статті 11 Закону № 2473-VIII Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина 2 статті 13 Закону № 2473-VIII).

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлений Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції №7 Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:

1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;

2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;

3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

За змістом пункту 7 розділу ІІ Інструкції №7 Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7 Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог);

2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;

3) у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД);

4) у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі);

5) у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором;

6) у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

При цьому, підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції №7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності: документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану (далі - Постанова №18), якою з урахуванням внесених змін, зокрема, постановами Національного банку №113 від 07.06.2022, №142 від 07.07.2022, встановлено з 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів (пункт 14-2 Постанови №18).

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч. 4 ст. 13 Закону №2473-VIII).

Пунктом 14-4 Постанови №18 визначено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї Постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї Постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Так, спірним у межах розгляду цієї справи, є встановлення факту порушення позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №21/09/2023 від 28.09.2023 за період 28.09.2023 по 30.06.2024.

Як слідує з оскаржуваного податкового повіоммлення-рішення №1314317000704 від 05.09.2024, винесеного на підставі акта перевірки №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742 від 25.07.2024, контролюючим органом встановлено порушення позивачем частини 1 та частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (із змінами та доповненнями), а саме: порушення законодавчо встановлених строків не надходження товару в сумі 78000,0 євро / 3006946,80 грн, при здійсненні зовнішньоекономічного імпортного контракту, укладеного з фірмою-нерезидентом AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща).

У ході розгляду справи суд встановив, що між ТОВ «Рівне-Агротехніка» (як покупцем) та AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща) (як продавцем) 28.09.2023 укладено контракт №21/09/2023 (далі – Контракт), у п. 1.1. якого визначено, що подавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити бувший у використанні комбайн Class Lexion 560. №58407265, 2010 року випуску, укомплектований жаткою і транспортним візком (надалі товар). Загальна вартість контракту становить 78000,0 Євро. Ціна на комбайн укомплектований жаткою встановлюється в євро і становить 77000,0 євро. Ціна на транспортний візок встановлюється в євро і становить 1000,0 євро (п. 2.1., 2.2 Контракту).

Відповідно до п. 3.1 - 3.4 Контракту покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100% передоплати. Оплата за товар проводиться покупцем шляхом банківського переказу до 10.10.2023 на основі даного договору. Валюта платежу і валюта контракту - Євро. Товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок продавця, вказаному у цьому договорі. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксованого банком, у якому знаходиться рахунок продавця і на який проводиться оплата. Водночас, пункті 13 Контракту визначено юридичні адреси та банківські рахунки сторін, а зокрема, рахунок продавця (AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща) – IBERCAJA BANCO S A PLAZA DE BASILIO PARAISO,2 50008 ZARAGOZA, SPAIN; IBAN: НОМЕР_1 ; SWIFT:CAZRES2Z.

На виконання вказаного контракту позивачу (покупцю за Контрактом) було виставлено рахунок на оплату №PRO/120/2023 від 29.09.2023 за комбайн Class Lexion 560. N58407265, 2010 року випуску, загальною вартістю 78000,00 євро, де номер рахунку отримувача (AGRI RADROL SP.Z.О.О. – продавця за Контрактом) вказано: ES0220858199610330410039 IBERCAJA BANCO SWIFT: CAZRES2Z, що відповідає рахунку, зазначеному у контракті від 28.09.2023 №21/09/2023.

Факт оплати вказаного товару підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією в іноземній валюті АТ «Державний експортно-імпортний банк України» №116 від 29.09.2023, де в призначенні платежу зазначено про перерахунок коштів в розмірі 78000,00 євро як передоплату за товар (комбайн Class Lexion 560) згідно контракту №21/09/2023 від 28.09.2023. Окрім того, у платіжній інструкції №116 від 29.09.2023 також вказано рахунок отримувача (IBAN): ES0220858199610330410039, найменування та місцезнаходження отримувача: 1/AGRI RADROL SP. Z O.O. 2/Wadolki-Bucki 24 3/PL/18-300 Zambrow та найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача: IBERCAJA BANCO S A PLAZA DE BASILIO PARAISO,2.

Зі змісту акту перевірки №11392/Ж5/17-00-07-04/38794742 від 25.07.2024 слідує, що станом на кінець проведення перевірки, тобто станом на 30.06.2024, по зовнішньоекономічному імпортному контракту №21/09/2023 від 28.09.2023, укладеному з фірмою-нерезидентом AGRI RADROL Р.2.О.О. (Польща), розрахунки не завершено та рахується дебетове сальдо розрахунків в сумі 78000,0 євро, дані рах.632/3712.

Водночас позивач, не заперечуючи факту порушення граничних строків розрахунків, посилається на відсутність вини в своїх діях, оскільки він став жертвою шахрайських дій третіх осіб. Зокрема, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, що також підтримав представник позивача у судовому засіданні під час розгляду цієї справи, платіжний переказ було здійснено за сфальсифікованим рахунком (в якому було вказано іспанський банк замість польського), який був надісланий від імені контрагента позивача невідомою особою, яка внаслідок шахрайських дій штучно видавала себе за реального контрагента. А тому, як зазначають позивач та його представник, вказаний платіж було проведено для отримувача, який не є стороною договору і не є справжнім бенефіціаром коштів, про що ТОВ «РІВНЕ-АГРОТЕХНІКА» подано заяву до РУП ГУНП в Рівненській області, про залучення його як потерпілого до кримінального провадження №12023181010002862, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2023.

Суд, з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2023 встановив, що 05.10.2023 до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшла заява від громадянина на ім`я ОСОБА_1 про те, що невідома особа, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою власного матеріального збагачення, незаконно втрутилась в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж, а саме в роботу електронної пошти, при цьому змінивши в надісланому листі реквізити для оплати техніки, що призвело до витоку та підробки інформації і призвело до порушення встановленого порядку її маршрутизації. За наслідками надходження заяви Рівненським РУП ГУНП було відкрито кримінальне провадження за №12023181010002862.

Також, на підставі заяви позивача від 13.10.2023, начальником відділення Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області 13.10.2023 було винесено постанову про залучення ТОВ «Рівне-Агротехніка» як потерпілого до кримінального провадження №12023181010002862 від 06.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача та його представника про те, що здійснення платіжного переказу відбулось за сфальсифікованим рахунком, суд зазначає, що такі є суперечливими з огляду на те, що сторонами Контракту, під час його укладення та підписання, були узгоджені питання щодо предмету вказаного Контракту, його ціни, способу оплати, поставки, форс-мажорних обставин тощо. Окрім того, у вказаному Контракті у пункті 13 визначено юридичні адреси сторін, а також номери їх банківських рахунків, де, як суд вже зазначав вище, рахунком продавця (AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща)) зазначено: IBERCAJA BANCO S A PLAZA DE BASILIO PARAISO,2 50008 ZARAGOZA, SPAIN; IBAN: НОМЕР_1 ; SWIFT:CAZRES2Z.

Суд також звертає увагу, що вказаний у Контракті рахунок продавця (AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща)) відповідає рахунку, зазначеному у виставленому позивачу рахунку на оплату товару №PRO/120/2023 від 29.09.2023, на який позивачем і було проведено банківський переказ коштів у сумі 78000,00 євро за товар, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією в іноземній валюті АТ «Державний експортно-імпортний банк України» №116 від 29.09.2023, у якій є посилання на номер і дату Контракту, найменування сторін, а також номери їх банківських рахунків. При цьому, слід зауважити, що відповідно до п. 3.4 Контракту, товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок продавця, вказаному у цьому договорі.

Вказане свідчить про узгодження між сторонами Контракту умов його укладення та виконання, при цьому будь-яких доказів про фальсифікацію, зокрема номеру рахунку отримувача (продавця за Контрактом) матеріали справи не містять, враховуючи також те, що вказаний Контракт підписаний сторонами та засвідчений їх печатками, а відтак останні досягли згоди з усіх істотних умов закріплених у ньому.

З цього приводу слід також зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 6 Закону №959-XII, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Також, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частин 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Приписами ч. 5 ст. 6 Закону №959-XII визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Такі ж приписи містяться у статті 204 ЦК України, де визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21, від 06.04.2023 у справі №921/704/20.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним Контракту №21/09/2023 від 28.09.2023, а тому факт його укладення свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого Контракту, при цьому будь-яких заперечень сторін щодо правильності відображеної у Контракті інформації, зокрема і щодо номерів банківських рахунків сторін, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

З огляду на вказане, суд відхиляє доводи позивача та його представника про те, що оплата товару, на виконання умов Контракту, була проведена на сфальсифікований третіми особами банківський рахунок отримувача (продавця - AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща)), оскільки такий рахунок був визначений сторонами під час укладення Контракту та відображений у п. 13 Контракту, який є діючим та ніким не оспорений, крім того, такий номер рахунку контрагента позивача (продавця - AGRI RADROL SP.Z.О.О.) також відповідає номеру, зазначеному у рахунку на оплату №PRO/120/2023 від 29.09.2023, сформованому самим контрагентом позивача.

Додатково суд зауважує, що підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських відносинах необхідно проявляти розумну обачність, адже негативні наслідки вибору недобросовісного контрагента, визначення умов контракту та правильність його укладення повністю покладаються на учасника господарських відносин.

При цьому, звернення позивача до органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, не є тим документом, який би звільняв платника від відповідальності у вигляді сплати пені за порушення граничних строків розрахунків за імпортним зовнішньоекономічним контрактом. До того ж, внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань такої заяви позивача, не доводить факту вчинення злочину, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023181010002862 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, триває, а вирок по вказаному кримінальному провадженню не ухвалювався, а тому твердження позивача про здійснення перерахування грошових коштів в сумі 78000,00 євро на сфальсифікований банківський рахунок третіх осіб, на момент розгляду цієї справи не підтверджено.

Також, як суд вже зазначав вище, укладений між сторонами Контракт від 28.09.2023 №21/09/2023 не визнано недійсним у судовому порядку, тому суд звертає увагу, що без вироку суду, який вступив в законну силу, неможливо стверджувати про наявність вини сторонньої особи, і як наслідок стверджувати про нікчемність укладеного правочину, як і неможливо довести відсутність вини самого позивача у будь-яких недобросовісних діях, пов`язаних з Контрактом від 28.09.2023 №21/09/2023.

Позивач, на підтвердження своєї позиції щодо проведення переказу коштів за придбаний товар на сфальсифікований банківський рахунок, який нібито був надісланий позивачу від імені контрагента невідомою особою, що, на думку позивача, свідчить про відсутність змін у майновому стані сторін Контракту, та, відповідно, відсутності підстав для застосування до позивача норм валютного законодавства та стягнення пені за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надав до суду "експертний висновок з комп`ютерної експертизи" від 19.12.2025 та матеріали позову позивача до суду в Іспанії про порушення справи за фактом шахрайських дій отримувача коштів, перерахованих позивачем на рахунок у банк Іспанії.

У свою чергу, відповідач, у ході розгляду справи, заперечував щодо допустимості вказаних письмових доказів, оскільки такі не відповідають вимогам щодо їх оформлення.

Оцінюючи обґрунтованість таких доводів відповідача та вирішуючи питання про допустимість наданих представником позивача письмових документів, суд зазначає таке.

Як слідує з долученого до матеріалів справи "експертного висновку з комп`ютерної експертизи справа Р2025М272" від 19.12.2025, такий експертний висновок наданий експертом Оскаром Хіменес Санчес на вимогу ТОВ «Рівне-Агротехніка». Вказаний висновок перекладено з іспанської на українську мову дипломованим перекладачем бюро перекладів «Альфа Переклад», м. Рівне, Україна, про що зазначено на експертному висновку з проставленням підпису перекладача та печатки ПП «Альфа Переклад».

З долученого до матеріалів справи позову позивача до суду Іспанії про порушення кримінальної справи за фактом шахрайських дій отримувача коштів, застосування забезпечувального заходу у вигляді арешту та блокування банківських рахунків, що належать компанії ABELRETA, S.L, суд встановив, що матеріали вказаного позову також перекладені з іспанської на українську мову дипломованим перекладачем бюро перекладів «Альфа Переклад», м. Рівне, Україна, про що на позові міститься відмітка з проставленням підпису перекладача та печатки ПП «Альфа Переклад».

Згідно з приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 2, 4, 8 статті 94 КАС України передбачено письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 13 Закону України від 23.06.2005 №2709-ІV «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Водночас, легалізація іноземних документів - це процедура, яка забезпечує визнання законності та автентичності офіційних документів, виданих в іншій країні, на території держави, де вони мають бути використані. Ця процедура регулюється міжнародними та внутрішніми правовими нормами країн. Способами легалізації документів є, зокрема: консульська легалізація, проставляння апостилю, або без будь-якого підтвердження (тобто без консульської легалізації та без апостилю).

Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини» 1963 року, міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002 року.

05.10.1961 в Гаазі вчинена Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Конвенція), до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Данія, Італія, Іспанія, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Франція, Швейцарія, Швеція та інші). Україна приєдналась до цієї Конвенції на підставі Закону України від 10.01.2002 №2933-ІІІ. Набрання чинності для України цього міжнародного договору відбулось 22.12.2003.

Статтею 1 Конвенції визначено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: а) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; в) адміністративні документи; с) нотаріальні акти; б) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Стаття 3 цієї ж Конвенції закріплює, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

За вимогами частини 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

У статті 5 Конвенції передбачено, що заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступає особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Однак, позивачем було надано для суду "експертний висновок з комп`ютерної експертизи" від 19.12.2025 та матеріали позову позивача до суду в Іспанії про порушення кримінальної справи та відкриття провадження у справі щодо шахрайських дій отримувача коштів, які не містять передбаченого статтею 4 Конвенції апостиля компетентного органу держави Іспанія, в якій такі документи були складені, а лише перекладені з іспанської на українську мову дипломованим перекладачем бюро перекладів, про що на вказаних документах містяться відмітки з проставленням підпису перекладача та печатки ПП «Альфа Переклад».

Проте, суд вказує, що процедура надання юридичної сили іноземним офіційним документам вимагає проставлення передбаченого статтею 4 Конвенції апостиля компетентного органу держави, в якій документ був складений, а також надання офіційного перекладу такого документу. При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

За приписами статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Статтею 79 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Відповідно до Глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа за усним зверненням заінтересованої особи, а також за клопотанням заінтересованої особи при вчиненні іншої нотаріальної дії. Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, з яких або на які перекладається документ. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Отже, відповідні документи, не перекладені з іноземної мови на українську мову та/або переклад яких не засвідчений належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», не є належними документами, оскільки вони не оформлені в установленому законом порядку, а тому такі документи як докази є недопустимим в розуміння приписів статті 74 КАС України.

У цій справі переклад експертного висновку з комп`ютерної експертизи від 19.12.2025 та матеріалів позову позивача до суду в Іспанії про порушення кримінальної справи та відкриття провадження у справі щодо шахрайських дій отримувача коштів, з іспанської на українську мову, зроблений бюро перекладів «Альфа Переклад», м. Рівне, Україна, водночас справжність підпису перекладача не засвідчено нотаріально, у відповідності до ст. 79 Закону України «Про нотаріат», і до того ж на таких документах відсутній апостиль компетентного органу держави Іспанія, а тому такі документи не є допустимими доказами у розумінні приписів статті 74 КАС України, а відтак не враховуються судом під час розгляду цієї справи, оскільки відповідно до приписів статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

До того ж зміст наведених документів не підтверджує факту неправомірного втручання сторонніх осіб до тексту підписаного сторонами (позивачем як покупцем і AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща) як продавцем) контракту від 28.09.2023 №21/09/2023, де у пункті 13 визначено юридичні адреси сторін, а також номери їх банківських рахунків, і зокрема рахунок продавця (AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща)) вказано: IBERCAJA BANCO S A PLAZA DE BASILIO PARAISO,2 50008 ZARAGOZA, SPAIN; IBAN: НОМЕР_1 ; SWIFT:CAZRES2Z, на який позивачем і було перераховано грошові кошти в сумі 78000 євро за товар на виконання умов контракту від 28.09.2023 №21/09/2023 відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №116 від 29.09.2023. При цьому, умовами пункту 3.4 контракту від 28.09.2023 №21/09/2023 передбачено, що товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок продавця, вказаному у цьому договорі.

Також суд звертає увагу на той факт, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Рівне-Агротехніка» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій проводилась у липні 2024 року, водночас із позовом до суду Іспанії про порушення кримінальної справи та відкриття провадження у справі щодо шахрайських дій отримувача коштів, застосування забезпечувального заходу у вигляді арешту та блокування банківських рахунків, що належать компанії ABELRETA, S.L, позивач звернувся лише 18.02.2026, про що свідчить дата формування на повідомленні LexNET, тобто через понад рік після того, як позивач дізнався про виявлені порушення податкового законодавства.

Отже, виходячи з системного аналізу правових норм та обставин цієї справи, а також з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що перерахунок коштів в розмірі 78000,00 євро на валютний рахунок - ESO220858199610330410039 IBERCAJA BANCO S A. PLAZA DE BASILIO PARAIЉO, 2 SPAIN, відбувся внаслідок введення позивача в оману контрагентом або ж іншими особами, а тому суд дійшов до висновку про те, що відповідачем на законних підставах констатовано про факт порушення ТОВ «Рівне-Агротехніка» приписів частини 1 та частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018, з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ №5 від 02.01.2019.

При цьому, суд зауважує, що позивачем у цій справі не надано жодних належних документів, які могли б бути підставою для не нарахування пені або зупинення нарахування пені відповідно до Закону №2473-VIII, а саме: висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на подовження граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України; позовні заяви резидента до суду, міжнародного комерційного арбітражу про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або документи про звернення до уповноваженого органу відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку; довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) стосовно виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, які стали причиною несвоєчасного виконання умов договору.

Отже, з урахуванням досліджених судом фактичних обставин цієї справи в контексті вищенаведених норм, а також враховуючи підтверджений факт порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ за зовнішньоекономічним контрактом від 28.09.2023 №21/09/2023, який укладено з компанією AGRI RADROL SP.Z.О.О. (Польща), та відсутності підстав для звільнення платника податків від відповідальності, суд приходить висновку, що відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №1314317000704 від 05.09.2024, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у вигляді пені у розмірі 959013,12 грн, у зв`язку з чим таке рішення відповідача не підлягає скасуванню.

Таким чином суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Згідно з частино 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ - АГРОТЕХНІКА" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ - АГРОТЕХНІКА" (місцезнаходження: вул. Костромська, 25-Г, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33027; код ЄДРПОУ: 38794742);

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).

Повний текст рішення складений 14 травня 2026 року.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК