Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/5575/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5575/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо нарахування ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.01.2026 включно із застосуванням іншого, ніж березень 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.01.2026 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2023 року по день фактичної виплати індексації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач у 2023 році не нараховував та виплачував позивачу поточну індексацію. При цьому військова частина НОМЕР_1 нараховувала та виплачувала позивачу поточну індексацію: у 2024 році - з урахуванням грудня 2023 року як базового місяця для обчислення індексації; у 2025 році - з урахуванням січня 2025 року як відповідного місяця обчислення індексації. Вважає протиправними дії відповідача щодо визначення інших місяців, ніж березень 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 до 23.01.2026 включно, тому звернувся до суду з цим позовом. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що індексація не нараховується у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, право на отримання суми індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Вважає, що розрахунок можливої індексації-різниці (тобто різниці між сумою індексації в березні 2018 року і розміром підвищення доходу в березні 2018 року) обумовлюється наявністю таких ключових обставин, як розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення в лютому та в березні 2018 року, тобто різниці підвищення доходу, що має місце в березні 2018 року, а також суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року. Наявність відповідних фактичних даних безпосередньо пов`язана з обставинами проходження позивачем військової служби у цей період, тобто в лютому-березні 2018 року (що обумовлено фактичною зміною (збільшенням) в цей період посадових окладів за рішенням Уряду). За наведених обставин просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем 10.04.2026 (вх. №29842) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2015-2026 роки, ОСОБА_1 під час проходження військової служби у період з травня 2020 року по 23.01.2026 включно перебував на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Згідно з Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.01.2026 №108-ОС ОСОБА_1 з 23.01.2026 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до Головного логістичного центу Державної прикордонної служби України.

На адвокатський запит в/ч НОМЕР_1 листом від 20.02.2026 №09/4130-26-Вих повідомила, що інформація про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період проходження служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначена в особистих картках грошового забезпечення. Базовими місяцями для розрахунку індексації грошового забезпечення є березень 2018 року, грудень 2023 року, січень 2025 рік, на підтвердження зазначеного надала особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2026 роки.

З архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2023-2025 роки вбачається, що відповідач у 2023 році не нарахував та виплачував позивачу поточну індексацію. Також в/ч НОМЕР_1 нараховувала та виплачувала позивачу поточну індексацію: у 2024 році - з урахуванням грудня 2023 року базового місяця для обчислення індексації; у 2025 році - з урахуванням січня 2025 року як відповідного місяця обчислення індексації.

Позивач вважає неповноту нарахування та виплати відповідачем індексації грошового забезпечення за 2023-2026 роки протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 р. №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Як вбачається з матеріалів справи, військова частина не виплачувала позивачу цей вид індексації з березня 2018 року.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Висновки суду у даній справі відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 по справі №400/3826/21, від 06.04.2023 по справі №420/11424/21 та від 09.05.2023 по справі №400/12702/21.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% було перевищено.

Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України в березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 складала 253,30%.

Сторонами зазначені обставини не оспорюються.

Щодо періоду з 01.01.2023 по 31.12.2023, то пунктом 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Водночас, оскільки дію Закону №1282-XII було зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт, яким є Порядок №1078 та який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діяв протягом 2023 року.

За таких підстав, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у відповідача відсутній обов`язок у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення.

Досліджуючи питання індексації грошового забезпечення позивача за 2024 рік, суд зазначає, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 по травень 2024 не перевищував 103%

Разом з цим варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.

Отже, з січня 2024 по липень 2024 індексація не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу індексації є неправомірними за період з 01.08.2024 по 23.01.2026.

З огляду на це, індексація грошового забезпечення позивача повинна була нараховуватись з 01.08.2024 по 23.01.2026 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2023 року по день фактичної виплати індексації.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III).

За змістом статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно до статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічного змісту норми містяться у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159), які також конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

З огляду на викладене, несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення, яка є складовою доходу позивача, зумовлює обов`язок відповідача у місяці здійснення виплати заборгованості нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму такої індексації відповідно до Закону №2050 та Порядку №159.

Право на виплату індексації грошового забезпечення позивач набув у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби і виплату такої відповідач повинний був здійснити під час служби.

Згідно з пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44) грошова компенсація виплачується громадянам України, відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв?язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою ім грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. При цьому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на і нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282-ХІ1.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27.06.2024 у справі №580/602/22, від 10.10.2024 у справі №500/8015/23, від 08.05.2025 у справі №380/6610/24.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій в частині неповноти нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, які є предметом оскарження.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд з наведених вище мотивів дійшов висновку, що ненарахування та невиплата відповідачем поточної індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2024 по 23.01.2026 з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та Порядку №1078, тому третя позовна вимога підлягає частковому задоволенню шляхом визнання таких дій протиправними.

Четверта та п`ята позовні вимоги є похідними від третьої з та підлягають до часткового задоволення шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити поточну індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2024 по 23.01.2026, з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2024 року по день фактичної виплати індексації.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 260, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 23.01.2026 з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату поточної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) за період з 01.08.2024 по 23.01.2026 з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2024 року по день фактичної виплати індексації.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О. П.