Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №260/2434/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2434/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 , у якій просить суд:

1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 в частині здійснення нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 у період з 24.05.2023 по 15.01.2026 із розрахунку 30000 грн. щомісячно, у порушення вимог абзацу третього пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру додаткової винагороди за період з 24.05.2023 по 15.01.2026 із розрахунку 50000 грн. щомісячно, у відповідності до абзацу третього пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», нарахувати та виплатити недоплачену суму додаткової винагороди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу під час проходження військової служби у період 24 травня 2023 року по 15 січня 2026 року протиправно не нараховувалося та виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 50000,00 грн., що передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04 травня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, вказуючи на безпідставність і необґрунтованість заявленого позову. Відповідач зазначає, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 15 січня 2023 року по 15 січня 2026 року на посаді відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу штабу, а після звільнення був виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. При цьому, за твердженням відповідача, з позивачем були проведені всі належні розрахунки як під час проходження служби, так і при звільненні, а підстав для перерахунку додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у розмірі до 50000 грн. відсутні.

У відзиві відповідач зазначає, що право на додаткову винагороду у розмірі 50000 грн. виникає лише за умови виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань у складі органів військового управління або штабів, які безпосередньо здійснюють оперативне (бойове) управління підрозділами на лінії бойового зіткнення, а також за наявності відповідного документального підтвердження. На думку відповідача, позивач не виконував таких завдань, не перебував на основному командному пункті, а здійснював діяльність на тиловому командному пункті, у зв`язку з чим йому правомірно виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. пропорційно часу виконання спеціальних завдань.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що сама по собі посада позивача у структурі штабу військової частини не є підставою для отримання збільшеної додаткової винагороди. У відзиві також наведено посилання на роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, відповідно до яких для виплати винагороди у розмірі 50000 грн. необхідне одночасне дотримання низки умов, яких, на думку відповідача, позивач не виконав. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів виконання бойових (спеціальних) завдань у розумінні Порядку №260, а наведена у позовній заяві судова практика та твердження щодо функціональних обов`язків стройової частини не відповідають фактичним обставинам справи.

Водночас відповідач наголошує, що зміни до Порядку №260, внесені наказом Міністерства оборони України №566, набрали чинності лише з 29.09.2023 року, а тому виплата додаткової винагороди у розмірі 50000 грн. могла здійснюватись не раніше цієї дати. На підставі викладеного військова частина НОМЕР_2 вважає, що у її діях відсутня будь-яка протиправність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 15 січня 2023 року по 15 січня 2026 року проходив військову службу за контрактом у складі військової частини НОМЕР_2 на посаді відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15 січня 2023 року №10 позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №15 від 15 січня 2026 року старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

18 лютого 2026 року представником позивача було направлено до командування військової частини НОМЕР_2 адвокатський запит від 10.02.2026 року №09/02-2026 щодо надання інформації стосовно виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди. У вказаному запиті представник позивача просив повідомити, чи відносяться військовослужбовці стройової частини відділення персоналу військової частини НОМЕР_2 до військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, а також чи вважається таким військовослужбовцем особа, яка обіймає посаду відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу. Крім того, було витребувано належним чином засвідчені копії посадових інструкцій за відповідною посадою, а також поставлено вимогу здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 50000 грн. на місяць пропорційно часу виконання завдань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168. У разі відмови у проведенні такого перерахунку представник позивача просив надати мотивовану письмову відповідь. Разом з тим, станом на момент звернення до суду відповіді на зазначений адвокатський запит військовою частиною НОМЕР_2 надано не було.

Відповідно до довідки №3-33/345 від 13.01.2026 року старший солдат ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у періоди з 24.05.2023 року по 19.09.2023 року; з 27.09.2023 року по 14.04.2024 року; з 27.04.2024 року по 14.08.2024 року; з 27.08.2024 року по 30.12.2024 року; з 12.01.2025 року по 15.04.2024 року; з 02.05.2025 року по 28.12.2025 року; з 31.12.2025 року по 15.01.2026 року.

На підставі зазначеного позивач вважає, що упродовж вказаного періоду військова частина НОМЕР_2 безпідставно не здійснювала нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 50000 грн. відповідно до абзацу третього пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168, чим порушила його право на належне грошове забезпечення.

З огляду на викладене, позивач вважаючи дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За частиною другою статті 1-2 Закону №2011-XII, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє по цей час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

Пункт 1-1 абзац 3 Постанови №168 передбачає, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (пункт 1-2 Постанови №168).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. №745/32197 (далі – Порядок №260).

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок №260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно із пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

- 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

- 50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

- 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку №260).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку №260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (пункту 7 абзац 1 розділу XXXIV Порядку №260).

Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (пункт 8 абзац 1розділу XXXIV Порядку №260).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункт 9 розділу XXXIV Порядку №260).

З 29 вересня 2023 року наказом Міноборони України від 26.09.2023 року №566 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - наказ №566) абзаци 1, 2, 3 пункту 2 Розділу XXXIV Порядку №260 було викладено в такій редакції:

на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

Аналіз наведених норм свідчить про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Разом з тим, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Суд бере до уваги, що посада позивача (відповідальний виконавець стройової частини відділення персоналу штабу) відноситься до управління військової частини, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15 січня 2023 року №10 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначений на посаду відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №15 від 15 січня 2026 року старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки №3-33/345 від 13.01.2026 року старший солдат ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у періоди з 24.05.2023 року по 19.09.2023 року; з 27.09.2023 року по 14.04.2024 року; з 27.04.2024 року по 14.08.2024 року; з 27.08.2024 року по 30.12.2024 року; з 12.01.2025 року по 15.04.2024 року; з 02.05.2025 року по 28.12.2025 року; з 31.12.2025 року по 15.01.2026 року.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про юридичну службу Збройних Сил України, затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 30 березня 2021 року №80 (далі – Положення №80) юридична служба складається з юридичного підрозділу, який здійснює правове забезпечення діяльності Головнокомандувача Збройних Сил України (даті - Головнокомандувач), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), юридичних служб, відділів, відділень, груп, помічників командувачів, командирів, начальників (далі командирів (начальників) з правової роботи (юрисконсультів, працівників юридичного фаху, які займають посади юридичної служби) органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти), установ та організацій Збройних Сил України, а також юридичних посад у складі національних контингентів і національного персоналу, юридичних підрозділів оперативного (оперативнотактичного) угруповання військ (сил) в об`єднаній операції на час її проведення (далі - військові частини).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №80 юридична служба підпорядковується безпосередньо командиру (начальнику) відповідної військової частини.

Відповідно до пункту 2.1 Положення №80 завданням юридичної служби є координація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, нормативно-правових та інших актів у Збройних Силах України, військовослужбовцями та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних (посадових) обов`язків, а також представлення інтересів військових частин у судах та інших юрисдикційних органах. Юридична служба є складовою органу військового управління, оскільки вона забезпечує правове супроводження діяльності Міноборони та Збройних Сил України, а її підрозділи підпорядковуються керівництву відповідних органів військового управління. Юридична служба є структурним підрозділом, який входить до складу органів військового управління бригади. Її завдання включають надання правової допомоги, супроводження правових аспектів діяльності підрозділу, забезпечення дотримання законодавства та вирішення правових питань, пов`язаних із службовою діяльністю. На вищому рівні до органів військового управління належать Генеральний штаб Збройних Сил України та Апарат Головнокомандувача, які координують діяльність нижчих структур, включаючи юридичні служби бригад. Юридична служба є органом військового управління, який має особливий, незалежний статус, необхідний для забезпечення законності у військовій діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем, у спірний період виконувались бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першою ешелону оборони або наступу до батальйону включно.

Водночас, у вищевказані періоди військова частина НОМЕР_2 здійснювала нарахування та виплату позивачу сум додаткової винагороди у розрахунку 30000 грн. на місяць, що на переконання сторони Позивача порушувало законодавчо встановлений розмір додаткової винагороди для офіцера юридичної служби як представника органу військової управління, а розмір додаткової винагороди повинен був становити 50000 грн. із розрахунку на місяць.

За наявності встановлених фактів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі бригади в районі ведення бойових (воєнних) дій на лінії бойового зіткнення (в межах району та на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань бригадою чи підрозділом першого ешелону оборони або наступу) суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання збільшеної до 50000 грн. додаткової винагороди у період з 24 травня 2023 року по 15 січня 2026 року, а відтак позовні вимоги у вказаній частині необхідно задовольнити.

Суд звертає увагу відповідача на те, що підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначені Постановою №168 та Порядком №260, є обов`язковими для виконання, в тому числі для відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 в частині здійснення нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 у період з 24 травня 2023 року по 15 січня 2026 року із розрахунку 30000 грн. щомісячно, у порушення вимог абзацу третього пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру додаткової винагороди за період з 24 травня 2023 року по 15 січня 2026 року із розрахунку 50000 грн. щомісячно, у відповідності до абзацу третього пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», нарахувати та виплатити недоплачену суму додаткової винагороди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЯ. М. Калинич